Справа  №2-254/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року                                                                          м. Запоріжжя

          Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:          Холод Р.С.,

при секретарі:          Книш С.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -  

                                                                ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачів, дружина відповідача –ОСОБА_6.

Після смерті останньої відкрилася спадщина на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 Зазначений будинок був придбаний батьками позивачів –ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (відповідач) у 1986 році, тобто під час проживання їх батьків у шлюбі, який був зареєстрований у 1980 році. Таким чином, позивачі вважають, що зазначений будинок належить на праві спільної сумісної власності їх батькові –ОСОБА_3 та матері –ОСОБА_6, тому доля останньої, відповідно до законодавства, яке діяло на час відкриття спадщини складає Ѕ спірного будинку.

Позивачі вважають, що вони є спадкоємцями першої черги спільно з відповідачем. Враховуючи, що позивачі своєчасно подали відповідну заяву до нотаріальної контори, тому вони прийняли спадщину і їм повинно належити по 1/6 спірного будинку.

Відповідач у справі не визнає право позивачів на спірний будинок, тому вони просять суд виділити частку ОСОБА_6 та встановити, що їй належить Ѕ частина спірного будинку та визнати за ними право власності по 1/6 частині зазначеного будинку АДРЕСА_1     

В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_5 –ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просили суд їх задовольнити.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що будинок відповідач та мати позивачів придбали під час шлюбу за 25 000 крб. Разом із тим, для придбання будинку саме відповідач зі своєї особистої ощадної книжки знімав 21 000 крб. та 4 000 крб. брав у борг у своєї матері. Кошти, які були зняті з ощадної книжки –це лише частина спільно нажитих під час шлюбу грошей, а саме –близько 5 714 крб., інші кошти –це його особисті, які він отримав під час своєї роботи на флоті, кошти, отримані за продаж його особистого будинку ще до реєстрації шлюбу та кошти, які також перебували на ощадній книжці до укладення шлюбу. Тому, відповідач та його представник вважають, що відповідно до вкладень у придбання спільного майна (будинку), ОСОБА_3 належить 19/25 часток спірного будинку, а матері позивачів –6/25. Відповідно, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 мають право лише по 2/25 частини АДРЕСА_1 Крім того, представник відповідача вважає, що минула позовна давність пред’явлення позову.  

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши докази, що містяться у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1  та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 26.09.1980 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, про що свідчить копія відповідного свідоцтва. 11.07.1986 року згідно договору ОСОБА_3 купив жилий будинок АДРЕСА_1 за 25 000 крб. Позивачі у справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6. Позивачі у справі своєчасно (20.02.2006 року) подали заяву до Шостої Запорізької державної контори про прийняття спадщини за законом –частину спірного будинку.

Відповідно до ст.22 КЗпШС УРСР (редакції 1969 року), який був чинним на час придбання будинку та перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_6, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.   

Згідно ст. 28 КЗпШС УРСР у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

Це означає, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовані вимоги та які мають юридичне значення.   

Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,  сторона повинна подати, а суд - дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.   

Досліджуючи докази, надані відповідачем у судове засідання –копію ощадної книжки на ім’я відповідача, довідки про заробіток відповідача, ОСОБА_6, копію договору про продаж будинку у м. Дзержинськ, Горьківської області, суд приходить до висновку, що відповідач не надав достатньої кількості доказів, які б свідчили, що безпосередньо йому, особисто, до шлюбу належали грошові кошти, за які був придбаний будинок.

Так, аналіз копії ощадної книжки свідчить, що до реєстрації шлюбу на книжці перебувало тільки 6 765, 51 крб. Крім того, згідно наданих довідок про заробіток ОСОБА_6, остання постійно  у період часу з 1980 по 1986 р.р. працювала та отримувала грошові кошти. Стосовно доходів відповідача, останнім лише надані довідки про отримання ним доходів у період часу з 1972 по 1979 р.р. та з 1988 по 1992 р.р.      

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і визнає право власності останньої на Ѕ частину зазначеного  будинку, як набутої у шлюбі.  

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на Ѕ  частину будинку АДРЕСА_1 Спадкоємцями першої черги після її смерті є відповідач та позивачі.

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно наданої до суду з Шостої Запорізької державної нотаріальної контори копії спадкової справи ОСОБА_6 позивачі  у справі своєчасно (20.02.2006 року) подали заяву про прийняття спадщини за законом, а відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі мають право по 1/6 частині спірного будинку.

За змістом ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позовна давність –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії відносно позивачів лише 20.01.2010 року, тому суд не вважає, що останні пропустили позовну давність пред’явлення позову.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  256, 257, 261, 1220, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст.22, 28 КЗпШС УРСР (редакції 1969 року), ст. ст. 12, 58, 59, 60, 185, 187, 189, 208, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд, -

          В И Р І Ш И В:

Цивільний позов  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

          Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності по 1/6 частині будинку АДРЕСА_1 за кожним відповідно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3

          В іншій частині позову відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний  суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                              Р.С Холод