Справа № 22 ц-452/2008р.                  Головуючий у 1 інст. - Корх О.І.                                                                          Доповідач -Шемець Н.В.

                                                    У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   18 лютого 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого - судді Квача М.О.,

                        Суддів -  Шемець Н.В., Лакізи Г.П.,

                        При секретарі -  Вареник О.М.,

                        З участю - відповідачок ОСОБА_1,  ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду   від 27 грудня  2007 року в справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

                                           в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати  рішення Корюківського районного суду  від 27 грудня   2007 року, яким з них на користь позивачки  стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди по 140 грн. та на відшкодування моральної шкоди  по 1000 грн.  з кожної, та направити справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі  суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам  справи.

Зазначають, що позов ОСОБА_3 витікає  з матеріалів кримінальної справи, де неповнолітній син позивачки є потерпілим, а їхні неповнолітні сини є обвинуваченими, яких за постановою Корюківського районного суду від 13 серпня 2007 року звільнено від кримінальної відповідальності по амністії. Проте позов ОСОБА_3 заявлений тільки в її особистих  інтересах, а не в інтересах сина, тому вважають, що суд невірно задовольнив вимоги позивачки, оскільки на їхню думку,  чинним законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди на користь близьких родичів  в разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень без наслідків у вигляді смерті і тільки потерпілий неповнолітній ОСОБА_8 має право на відшкодування шкоди, спричиненої злочинними діями неповнолітніх; згідно ст.1179 ЦК України неповнолітні особи у віці від 14 до  18 років відповідають  за завдану шкоду на загальних підставах, проте суд стягнув шкоду лише з матерів дітей, не перевіривши наявність  майна у неповнолітніх;  крім того, судом не вирішено питання про притягнення до участі  у справі батьків дітей апелянтів, які також мають нести матеріальну відповідальність, і це є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд; визначений районним судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам ст. 23 ЦК України; апелянти вважали, що позивачкою не доведено спричинення їй матеріальної шкоди пошкодженням курточки та штанів сина в сумі 220 грн.; також судом необґрунтовано стягнуто  з них державне мито, оскільки вони є постраждалими від аварії на ЧАЕС і звільнені від сплати державного мита.

Суд першої інстанції встановив, що 28 квітня 2007 року біля 23 години в м.Корюківка по вул. Шевченка під час дискотеки в районному будинку культури ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою, побили неповнолітнього ОСОБА_8 В результаті цих дій потерпілий ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я у вигляді  ЗЧМТ, закритого перелому кісток носу без зміщення, травматичного вивиху чотирьох зубів, синців, саден, подряпин, забиття м”яких тканин обличчя.

По даному факту порушена кримінальна справа, яка 13 серпня 2007 року, за постановою Корюківського районного суду, закрита в зв”язку з актом амністії.

Потерпілий перебував  на лікуванні в Корюківській ЦРЛ з 30 квітня 2007 року по 11 травня 2007 року.

На підтвердження понесених матеріальних витрат позивачка представила суду чеки на придбання ліків на суму 199 грн.10 коп.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнали позов  в частині понесених витрат на придбання ліків та одягу на суму 140 грн. кожна та моральну шкоду по 100 грн. Відповідачка  ОСОБА_6 визнала позов в частині матеріального відшкодування на суму 340 грн., морального - 1000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення  суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд, виходячи з наступного.

Оскаржуваним рішенням на користь  ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 по 140 грн. з кожної на відшкодування матеріальної шкоди та по 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_6 відповідно 340 грн. та 1000 грн.

Суд першої інстанції, стягуючи зазначені суми, врахував, що діти відповідачів  є неповнолітніми, не мають самостійного заробітку, тому завдану шкоду  належить  стягнути з їх матерів, щодо матеріальної - в розмірі, який визнали відповідачки, а моральну - по 1000 грн. з кожної.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції послався на такі правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:  ст.ст. 22,23,1166,1167 ЦК України, проте не врахував  положення ст.1179 ЦК України, яка  регулює дані правовідносини.

Цією статтею визначено, що неповнолітня особа ( у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками  (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не  з їхньої вини. Обов”язок батьків (усиновлювачів), піклувальника відшкодувати шкоду припиняється  після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Тобто, даною статтею та ст.33 ЦК України передбачено загальне правило про самостійну відповідальність неповнолітніх у віці від 14 до 18 років за завдану ними шкоду.

Проте ч.2 ст.1179 ЦК України зазначений виняток із загального правила - обов”язок  батьків (усиновлювачів) або піклувальника відшкодувати  завдану шкоду у разі відсутності  у підлітка майна, достатнього для  відшкодування шкоди. Їхня відповідальність має додатковий (субсидіарний) характер. Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього у віці від 14 до 18 років покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, проживають вони разом чи окремо.

Суд першої інстанції  притягнув до участі у справі матерів  неповнолітніх відповідачів, проте не залучив їхніх батьків. Як встановлено апеляційним судом батько  ОСОБА_7 проживає в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 - в с. Савинки Корюківського району, ОСОБА_5- в  м. Корюківка.

Відповідно до  зазначеної статті ЦК України та ст.33 ЦПК України суд першої інстанції повинен був вирішити питання про залучення  до участі у справі  як співвідповідачів батьків неповнолітніх відповідачів.

Зазначене є доводом апеляційної скарги  і підставою для скасування судового рішення. 

Хоча  ОСОБА_6 не оскаржувала рішення суду  першої інстанції, проте згідно п.3 ст.303 ЦПК України та з врахуванням вищевикладеного,  судове рішення  підлягає  скасуванню в повному обсязі, а справа  направленню на новий розгляд до того ж  суду в іншому складі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4  ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                     у  х  в  а  л  и  в:

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Корюківського районного суду від 27 грудня 2007 року -  скасувати, справу направити на новий розгляд до  того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня  набрання законної сили  ухвалою апеляційного суду.

          Головуючий:                                              Судді: