РІШЕННЯ
іменем України
2014/2-464/11
10.08.2011
Зміївський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді Пархоменко М.О.
за участю секретаря Макухи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: відділ державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_3 про виділення в натурі ? частини квартири,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про виділення в натурі ? частини квартири, посилаючись на те, що з 16 лютого 1988 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. За час перебування у шлюбі за спільні кошти придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. На даний час в цій квартирі мешкає їх родина: чоловік ОСОБА_2, їх син та дочка. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 вересня 2006 року з її чоловіка –ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 85850 гривень. Листом ВДВС від 09 грудня 2008 року повідомляється, що на їх спільну квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, а 13 січня 2011 року проведена оцінка квартири. На її думку, вона, як співвласник зазначеної квартири не має відношення до боргів свого чоловіка так і до вказаних дій виконавчої служби. Опис та арешт їх квартири було здійснено державним виконавцем 11 липня 2007 року, а 23 грудня 2009 року Зміївським районним судом винесено рішення про скасування арешту квартири, а це, на її думку, означає, що як арешт квартири, так і її оцінка не мають юридичного значення.
У зв’язку з вищевикладеним, посилаючись на ст.ст. 60, 61, 63 СК України, позивач змушений звернутися до суду та просить виділити в натурі ? частини квартири АДРЕСА_1; розділити особисті рахунки між нею та відповідачем для своєчасної та незалежно один від одного сплати за комунальні послуги.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.
Представник третьої особи –відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції, у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Однак дана обставина не перешкоджає розгляду справи по суті.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Дана обставина не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов до наступного:
Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами не підлягають доказуванню.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на паві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2006 року (а.с.5).
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 1988 року (а.с.8), що свідчить про те, що вищезазначена квартира є спільною сумісною власністю сторін по справі.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 04 вересня 2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 85850 гривень (а.с.6).
В судовому засіданні встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1, у зв’язку з виконанням зазначеного рішення суду, постановою ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області накладено арешт. Дана обставина не заперечувалась та визнавалась сторонами по справі.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт,
належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом
про визнання права власності на це майно і про зняття з нього
арешту.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на сьогодні відсутнє рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та про зняття з неї арешту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у задоволенні позову про виділення в натурі ? частини квартири. Інших позовних вимог щодо визнання права власності та зняття арешту з квартири позивачем не ставилось.
Крім того, щодо вимог позивача про розділ особистих рахунків, суд зазначає, що ОСОБА_2 не є уповноваженою особою на здійснення таких дій чи прийняття рішень з цього питання, тобто є неналежним відповідачем в зазначеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 335 ЦК України, ст. 60 СК України, ст. 60 Закону України ««Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: відділ державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_3 про виділення в натурі ? частини квартири, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання копії рішення.
Суддя М.О. Пархоменко