Справа № 1-127/11

В И Р О К  

іменем України

           "03" вересня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –  судді   Ретьман О.А.

при   секретарі  –          Кравченка А.М., Якубовій Е.К.

з участю прокурора –   Юрка Т.Г., Власова І.В.

захисника –                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Чернігів, громадянина України, українця, не військовозобов’язаного, з неповною середньою освітою,  не працюючого,  не одруженого,  зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

та

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою,

працюючого: ВАТ «Тайга», на посаді помічника завідуючого

адміністративно-господарчої частини,  неодруженого,  зареєстрованого за

адресою: АДРЕСА_2; проживаючого за адресою:

АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296; ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

05 листопада 2009 року приблизно о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_2 ОСОБА_3. та особа відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, після сумісного розпивання алкогольних напоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 звернули свою увагу на автомобіль марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

В цей же час, особа відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, підійшов до автомобіля марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та рукою відбив дзеркало бокового вигляду передньої лівої двері автомобіля, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 800 гривень.

Наслідуючи хуліганські дії особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. разом з останнім, знаходячись біля  будинку АДРЕСА_6, звернули свою увагу на автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 що належить ОСОБА_4. та, з мотивів явної неповаги до суспільства, вирішили пошкодити чуже майно. Так, ОСОБА_2 підійшовши до автомобіля  марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 умисно вдарив кулаком у скло передньої лівої двері та, розбивши його, просунув свій тулуб до салону автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 звідки дістав сонцезахисні окуляри, які належать власнику автомобіля ОСОБА_4., після чого викинув їх на асфальт. При цьому, особа відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та ОСОБА_3., наслідуючи хуліганські дії ОСОБА_2, з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи зневагу до загальноприйнятих правил і норм поведінки в суспільстві, умисно відламали дзеркало бокового вигляду правої передньої двері автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2. У результаті своїх протиправних дій особа відносно, якої матеріали справи виділені в окреме првадження, ОСОБА_3. та ОСОБА_2 умисно пошкодили автомобіль «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 завдавши потерпілому ОСОБА_4. матеріальну шкоду на суму 900 гривень.

Крім того, 01 березня 2010 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_3, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, побачив ОСОБА_5, який тримав у руках мобільний телефон «Нокія 2630», та вирішив відкрито викрасти цей телефон.

Реалізовуючи свій злочинний задум, ОСОБА_3., підійшов до ОСОБА_5 та, під приводом необхідності здійснення термінового дзвінка, попросив дати йому мобільний телефон.

При цьому, ОСОБА_5 будучи впевненим у добросовісності дій ОСОБА_3 передав йому свій мобільний телефон «Нокія 2630», вартістю 500 гривень з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 30 гривень на поточному рахунку якої знаходилось 20 гривень. Після цього, ОСОБА_3., не маючи наміру повертати зазначене майно, застосував до ОСОБА_5 насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, яке виразилось у нанесенні одного удару ліктем правої руки в голову потерпілого, від чого останній впав на землю та двох ударів руками в спину, завдавши своїми діями потерпілому фізичного болю.

Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 550 гривень.

Допитані у судовому засіданні підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спочатку свою вину у вчиненні інкримінованих їм діянь визнали повністю, однак в процесі їх допиту у судових засіданнях давали суперечливі показання та фактично визнали свою вину частково.

Так, будучи допитаним в якості підсудного ОСОБА_2 повідомив, що 05 листопада 2009 року він, зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і на протязі декількох годин вони розпивали спиртні напої, горілку та пиво. На початку судового слідства підтвердив, що в обвинувальному висновку всі фактичні обставини вчинення ним злочину викладені вірно, однак в наступних судових засіданнях постійно змінював свої показання щодо участі підсудного ОСОБА_3 та своєї, аргументуючи це тим, що він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння  та не пам’ятає конкретно хто з них, які дії вчинив, однак, шкодує про вчинене.

Підсудний ОСОБА_3, будучи допитаним у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України фактично визнав. У вільних своїх показаннях зазначив, що ОСОБА_5 є його другом, він телефон у ОСОБА_5 не забирав, попросив телефон для здійснення дзвінка та останній надав йому телефон. В подальшому між ними виник конфлікт, в процесі якого ОСОБА_5 пішов, а телефон залишився у нього. Удар в голову ОСОБА_5 він наніс не з корисливих мотивів, а в процесі конфлікту.

Однак в подальшому ОСОБА_3 вказав, що він попросив телефон у ОСОБА_5 зателефонувати, той передав йому телефон, після чого він вдарив його ліктем в голову та пішов з телефоном.

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ч.2 ст.296 КК України ОСОБА_3 не визнав, та  пояснив, що він був перебував в стальні сильного алкогольного сп’яніння, після вживання алкоголю разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Жодних хуліганських дій він не вчиняв, до автомобілів не торкався, а навпаки, коли побачив, що ОСОБА_2 з ОСОБА_5 пошкоджують автомобіль та вийшов потерпілий, він втрутився та намагався припинити  їх дії та забрати останніх звідти.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_3 фактично своєї вини у вчиненні інкримінованих йому діянь, передбачених ч.2 ст.296; ч.2 ст.186 КК України не визнав, а підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, визнав частково,  суд, вважає, що їх вина повністю доведена та підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

У вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України:

-          показаннями потерпілого ОСОБА_4. в ході судового слідства та у судовому засіданні, який пояснив, що 05 листопада 2009 року, приблизно о 20 годині він вийшов на вулицю з будинку АДРЕСА_6 в якому проживає, щоб вигуляти собаку. При цьому, біля вказаного будинку знаходився його автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2. Приблизно о 20 годині 15 хвилин, знаходячись біля вказаного будинку, він побачив як троє раніше незнайомих йому молодих чоловіків підійшли до його автомобіля, як пізніше виявилось це були підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Він почув хруст пластику так звук розбитого скла.  При цьому, він побачив, як ОСОБА_2 підійшовши до його автомобіля, кулаком вдарив у скло водійської двері, розбивши його, після чого, не відчиняючи двері автомобіля, просунув свій тулуб до салону автомобіля, звідки взяв сонцезахисні окуляри та викинув їх на асфальт та розбив. В цей же час, ОСОБА_5, та ОСОБА_3. стояли з протилежної сторони автомобіля, він почув звук пошкодження  пластику, а саме хруст. В подальшому він зрозумів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відламали дзеркало бокового вигляду його автомобіля. Тоді він підійшов ближче до свого автомобіля та попросив їх зупинитись, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 почали виражатись нецензурною лайкою у його бік. ОСОБА_5, підійшовши до нього ближче, схопив за воріт дублянки, почав погрожувати застосуванням фізичної сили. При цьому, ОСОБА_5, побачивши його собаку породи спанієль, схопив її, підняв на висоту свого зросту та кинув на землю. Він, зрозумівши, що ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. дуже агресивно настроєні та перебувають у стані алкогольного сп’яніння, відійшов від них та почав телефонувати до міліції. В цей же час, він побачив, як ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_3., безпричинно почали битися один з одним. По приїзду працівників міліції, ОСОБА_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_3. були затримані та доставлені до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Аналогічними показаннями потерпілого ОСОБА_4. даними в ході досудового слідства ( а.с. 33-35; 36-37 т.1), даними ним в ході очних ставок проведених між ним та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 67-68;114-115;164-165 т.1)

-          показаннями потерпілого ОСОБА_1 даними ним на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні, який пояснив, що 05 листопада 2009 року приблизно о 19 годині, він на своєму власному автомобілі марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 під’їхав до будинку  АДРЕСА_4 до свого знайомого ОСОБА_6 При цьому, свій автомобіль він залишив у дворі вказаного будинку. Цього ж дня, приблизно о 20 годині 20 хвилин, до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_6 який повідомив, що виявив пошкоджене дзеркало бокового вигляду його автомобіля та бачив як трьох раніше не знайомих йому чоловіків затримали працівники міліції біля будинку АДРЕСА_5 Після чого, він одразу ж звернувся до відділу міліції, де дізнався, що затримані ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.  пошкодили його автомобіль біля будинку АДРЕСА_5  та автомобіль іншого громадянина біля будинку АДРЕСА_6 (а.с. 41-42 т.1);

-          показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 05 листопада 2009 року у вечірній час, до нього у гості приїхав його знайомий –ОСОБА_1 на власному автомобілі «Фоолькваген»білого кольору, який залишив у дворі будинку. ОСОБА_1 пішов до магазину, щоб купити продукти, а він з дружиною також вийшли на вулиць.   Коли вони з дружиною зайшли у двір будинку, то побачили, що на автомобілі ОСОБА_1 розбите скло бокового вигляду, а саме дзеркало висіло  на дротах. В цей момент на тротуарі стояли не знайомі чоловіки, які сказали, що дане пошкодження спричинили хлопці, які вже пішли та вказали напрямок в якому ті пішли. Після чого він сів до салону свого автомобіля та проїхав у напрямку в якому показали чоловіки, а саме у бік вул.Саратовської в м.Києві, де побачив патрульний автомобіль. Працівники міліції якраз затримували невідомих трьох хлопців. Недалеко стояв знайомий, який повідомив, що на його автомобілі дані хлопці також відірвали бокове дзеркало заднього виду. Біля цього будинку він звернув увагу на автомобіль марки «ВАЗ 2109», що належить його наглядно знайомому ОСОБА_4., у якого було вибите скло водійської двері та пошкоджене дзеркало бокового вигляду. На місці він повідомив працівників міліції про факт пошкодження скла заднього вигляду на автомобілі його знайомого. Після чого, він повідомив ОСОБА_1, що бачив, як працівники міліції затримали трьох хлопців, які пошкодили автомобіль марки «ВАЗ 2109», що належить ОСОБА_4.

-          показаннями свідка ОСОБА_8 даними ним в ході досудового слідства та оголошеними в судовому засіданні, який пояснив, що працює інспектором патрульної служби полку патрульно-постової служби ГУМВС України в м. Києві.          05 листопада 2009 року він ніс службу у групі швидкого реагування «Фреза-163» разом з інспекторами ОСОБА_9. та ОСОБА_10 Цього ж дня, приблизно о 20 годині 20 хвилин, він отримав повідомлення від оперативного чергового інспектора ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про хуліганські дії біля будинку АДРЕСА_6 та в складі автопатруля негайно виїхав на місце пригоди. По приїзду за вказаною адресою до нього звернувся гр. ОСОБА_4, який пояснив, що троє раніше не знайомих йому чоловіків розбили скло передньої лівої двері та пошкодили дзеркало бокового вигляду його автомобіля марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2. На його зауваження з приводу хуліганських дій, ці чоловіки почали йому погрожувати застосуванням фізичної сили. При цьому,  ОСОБА_4 повідомив, що бачив, як ці чоловіки, пошкодивши його автомобіль «ВАЗ 2109», державний номер НОМЕР_2 пішли у торець будинку АДРЕСА_7  Крім того, до нього з аналогічним повідомленням звернувся гр. ОСОБА_6, який повідомив, що ці ж чоловіки відірвали дзеркало бокового вигляду автомобіля марки «Фольксваген Пасат», державний номер НОМЕР_1, що належить знайомому його батька –ОСОБА_4 В подальшому, він разом з іншими інспекторами патрульно-постової служби затримали ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3., які знаходились у стані алкогольного сп’яніння та бились між собою, грубо порушуючи громадський порядок. При цьому, під час затримання, вказані чоловіки опір не чинили. Далі, він разом з іншими інспекторами патрульно-постової служби міліції доставили ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві для вияснення всіх обставин справи (а.с. 47-49 т.1);

-          протоколом огляду місця події від 05 листопада 2009 року, відповідно до якого були зафіксовані пошкодження автомобіля марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_2 що належить ОСОБА_4., у вигляді розбитого скла передньої лівої двері та відсутність дзеркала заднього вигляду передньої правої двері (а.с. 25-27 т.1);

-          протоколом огляду місця події від 05 листопада 2009 року, відповідно до якого були зафіксовані пошкодження автомобіля марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, у вигляді дзеркала заднього вигляду передньої лівої двері (а.с. 28-30 т.1);

-          згідно висновку медичного огляду від 05.11.2001 ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп’яніння (а.с. 145 т.1);

По епізоду відкритого викрадення майна гр.ОСОБА_5:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 в ході досудового та судового слідства, який показав, що  01 березня 2010 року, приблизно о 23 годині, знаходячись біля зупинки громадського транспорту, яка розташована по вулиці Щербакова, 45 в м. Києві, зустрів свого знайомого ОСОБА_3 з яким почав розмовляти та який запропонував пройти із ним до іншої зупинки громадського транспорту, яка розташована по вулиці Щербакова, 41 в м. Києві. Знаходячись на вищевказаній зупинці, ОСОБА_3. попросив у нього мобільний телефон, для того, щоб здійснити дзвінок дружині. У той момент, коли він передав телефон та почав підпалювати цигарку, ОСОБА_3. наніс йому удар ліктем лівої руки в область правого вуха. Після цього він впав на землю, а ОСОБА_3. наніс йому ще два удари долонею по спині, після чого побіг у напрямку вул. В. Піка в м. Києві;

- показаннями свідка ОСОБА_9. даними ним в ході досудового слідства та оголошеними в судовому засіданні, який показав, що 02.03.290010 року приблизно о 22 год. до нього до дому прийшов товариш брата його дружини ОСОБА_2 ОСОБА_3 та запропонував йому придбати мобільний телефон «Нокія 2630», в корпусі чорного кольору, за 100 грн. При цьому повідомив, що телефон належить йому. Він погодився на пропозицію ОСОБА_3 та придбав вказаний вище мобільний телефон за 100 грн.03.03.2010 року приблизно о 20 год. до місця його мешкання приїхали працівники міліції та повідомили, що мобільний телефон який продав йому ОСОБА_3 був ним викрадений і попросили його віддати, що він і зробив (а.с. 29-31 т.2);   

- протоколом огляду та вилучення, згідно якого у ОСОБА_9. був вилучений мобільний телефон «Нокія 2630», який йому 02.03.2010 року продав ОСОБА_3 (а.с. 15 т.2);

- речовими доказами, а саме мобільним телефоном «Нокія 2630»(ІМЕІ НОМЕР_3), який переданий потерпілому під зберігальну розписку (а.с. 19-20 т.2);

Крім вищенаведених доказів, винуватість підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пред’явленому їм обвинуваченні за ч.2 ст.296 КК України, підтверджується першочерговими поясненнями потерпілого ОСОБА_4 від 05.11.2009 року (а.с. 20-22 т.1) в яких останній вказував, про те, що біля його автомобіля знаходилось троє незнайомих хлопців, які пошкодили автомобіль, після чого безпричинно почали битись між собою, показаннями в якості потерпілого від 05.11.2009 р. ( а.с. 33-35 т.1), в яких ОСОБА_4 вказував, що біля свого автомобіля «ВАЗ»він побачив як раніше незнайомий чоловік, поруч з яким знаходилось ще два чоловіка, зі словами «Смотри какая машина», кулаком вдарив у скло правої передньої двері та одразу вибив скло. Також він побачив, що інший чоловік, що знаходився з протилежної сторони відламував дзеркало заднього бачення.

Те, що підсудні діяли втрьох, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, як в судовому засіданні так і на досудовому слідстві в яких останній вказує, що виявивши пошкодження автомобіля «Фолькваген Пасат», який належав його знайомому, йому повідомили очевидці, що це здійснили троє молодих чоловіків, та вказали в якому напрямку ці чоловіки пішли. Поїхавши у вказаному напрямку він побачив, як троє хлопців між собою б’ються та до нього підійшов його знайомий ОСОБА_4 та повідомив, що дані чоловіки пошкодили його автомобіль.

В своїх показаннях потерпілий ОСОБА_4 не вказав на жодні дії з боку ОСОБА_3, які б могли свідчити про те, що останній намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а навпаки викладене вище  свідчить про те, що потерпілий сприйняв ситуацію так, що останні діяли спільно. Те ж саме стверджували свідки.  

До показань підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як у судовому засіданні так і вході досудового слідства суд ставиться критично, оскільки останні давали різні показання щодо ролі кожного з них, пояснюючи це тим, що перебували в стані сильного алкогольного сп’яніння та неможливістю у зв’язку з цим пригадати дії кожного з них та свої особисто.

Постійні зміни підсудними своїх показань у судовому засіданні в ході досудового слідства  дають підстави суду сумніватись у їх правдивості.

Так, будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_2 06.11.2009 року (а.с. 102-104 т.1) вказував, що після розпиття алкогольних напоїв разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3  05.11.2009 року та після з’ясування стосунків між собою ОСОБА_3 біля АДРЕСА_8 підійшов до транспортного засобу вітчизняного виробництва, що стояв біля узбіччя та одним різким ударом кулака розбив скло.

Будучи допитаним 11.11.2009 р. в якості обвинуваченого (а.с. 111-113 т.1) ОСОБА_2 вказував, що свою вину у вчинені інкримінованого йому діяння визнає повністю, та вказав, що скло у автомобілі «ВАЗ»розбив ОСОБА_3 кулаком, а ОСОБА_5 в цей час та він без будь-яких причин розбили дзеркало заднього виду. Він та ОСОБА_5 бив дзеркала цього автомобіля ногами. Вийшов власник автомобіля та щось почав їм казати. До останнього підійшов ОСОБА_5  та вони лаялись. Потім підійшов ОСОБА_3 та почав тягти його за руку при цьому казав їм йти геть. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почалась бійка.

В ході очної ставки з потерпілим ОСОБА_4 14.11.2009 року (а.с. 114-115 т.1), вислухавши пояснення потерпілого в яких останній вказав, що скло в його автомобілі розбив саме ОСОБА_2,  останній  вказав, що він скло не бив, та не пам’ятає точно, що тоді він робив.

Будучи допитаним як обвинувачений 10.02.2010 р. (а.с. 120-121 т.1) ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_5 відламав дзеркало заднього вигляду на автомобілі «Пасат», ОСОБА_3 розбив скло в автомобілі «ВАЗ», а він з ОСОБА_5 відламали дзеркало заднього вигляду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що він був дуже п’яний та не пам’ятає конкретно, які дії він вчинив та які дії вчинив ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Зазначив, що не пам’ятає чому на досудовому слідстві у всіх своїх протоколах допиту він стверджував, що ОСОБА_3 розбив скло на автомобілі «ВАЗ». Пізніше зазначив, що сумнівався, що він міг розбити скло, а тому вказував на ОСОБА_3.

В першочергових своїх поясненнях від 05.11.2009 року (а.с. 23-24 т.1) ОСОБА_3  вказував, що 05.11.2009 року близько 20-00 год., вийшов з дому в магазин купити продукти харчування. По дорозі до магазину він побачив своїх знайомих ОСОБА_2 та ОСОБА_9 які в грубій формі розмовляли з незнайомим чоловіком. Підійшовши до них, в нього з ОСОБА_5 виник конфлікт, і в цей час під’їхали працівники міліції та затримали їх.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 06.11.2009 р (а.с. 152-154 т.1)ОСОБА_3 вказував, що 05.11.2009 року вживав алкогольні напої зі своїм сусідом ОСОБА_6 та, виходячи в магазин по дорозі, зустрів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з якими також вжив спиртні напої. В подальшому він побачив свого знайомого ім’я якого не пам’ятає та підійшов до нього. В ході розмови з останнім він почув крики, розвернувшись, він, побачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 між собою сперечаються та почали бійку. Він підбіг до них, щоб розборонити останніх та в цей час під’їхали працівники міліції, затримавши їх. Участі у пошкоджені автомобілів він не приймав та нічого про це не знав, дізнався у відділені міліції.

Однак будучи допитаним як обвинувачений 11.11.2009 р (а.с. 161-163 т.1) ОСОБА_3 вказав, що 05.11.2009 року об 11-00 год. зустрівся з ОСОБА_5 та придбавши горілку почали вживати її, в нього вдома в АДРЕСА_9 В цей же час до нього до дому зайшов ще один його знайомий ОСОБА_2. В подальшому вони вирішили ще придбати горілки, яку вони пішли вживати вдома у ОСОБА_5. Потім вони вирішили ще придбати пляшку горілки, яку вирішили розпити на вулиці. Вживши дану пляшку горілки, вони, пішли на перехрестя вул. В.Піка та Саратовської, де він почув, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сміються, а потім почув звук, нібито хтось щось відламав. Він був на значній відстані від ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та не бачив, що саме сталось. Потім він підійшов ближче та побачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знаходяться біля автомобіля «ВАЗ»та почув звук розбитого скла та хрускіт. Після чого, він побачив, як ОСОБА_5 упритул підійшов до незнайомого чоловіка та схопив його за одяг. Він  підійшов до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зробив їм зауваження на їх поведінку та почав відтягувати ОСОБА_2. Потім їх наздогнав ОСОБА_5 та в нього з останнім виник конфлікт з приводу його поведінки. Він не оспорює факту що знаходився біля автомобіля «ВАЗ», оскільки він намагався відвести від даного автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

 В ході очної ставки від 14.11.2009 року (а.с. 164-165 т.1)ОСОБА_3,  вислухавши пояснення потерпілого ОСОБА_4, в яких останній вказав, що ОСОБА_3 з ОСОБА_5 знаходились з іншої сторони автомобіля, коли він почув хруст відламаного пластика, однак вказати чи ОСОБА_3 чи ОСОБА_5 відламав дзеркало він не може, підтримав такі показання потерпілого.

Допитаний як обвинувачений 10.02.2010 р. (а.с. 170-172 т.1) ОСОБА_3 свою вину не визнав,  та вказав, що не пошкоджував автомобілі. Однак не заперечив той факт, що дійсно перебував у стані алкогольного сп’яніння та приймав участь у бійці з ОСОБА_5

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що  такі пояснення від 05.11.2009 року (а.с. 23-24 т.1) та показання від 06.11.2009 р (а.с. 152-154 т.1) він дав, бо не ходів вдаватись до подробиць. Категорично стверджує, що він намагався припинити протиправні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та не брав участі в хуліганських діях.

В ході досудового слідства ОСОБА_2 вказував, на активні дії ОСОБА_3 щодо пошкодження майна разом з ними. Однак в подальшому в ході судового засідання останній фактично відмовився від своїх показань в цій частині та пояснив таку зміну показань тим, що він перебував в сильному стані сп’яніння та не пам’ятає ні своїх дій, ні дій ОСОБА_3, лише пам’ятає, що ОСОБА_3 його тягнув з місця події, в результаті чого він впав та розбив обличчя, а також пам’ятає, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розпочалась бійка.

Такі показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві суд розцінює як намагання применшити свою вину та перекласти відповідальність на інших співучасників вчиненого –ОСОБА_3 тощо. Показання ОСОБА_2 у судовому засіданні в яких він стверджує, що ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій стосовно пошкодження майна, суд не приймає до уваги з огляду на те, що останній раніше неодноразово зазначав, що перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння та не пам’ятає конкретно хто з них, які дії вчинив, розцінює такі показання як намагання допомогти ОСОБА_3 ухилитись від відповідальності за вчинене.

Суд, аналізуючи показання підсудного ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві як підозрюваний, обвинувачений, в ході судового засідання як підсудний, які між собою мають суттєві розбіжності, вважає їх не правдивими такими, що суперечать зібраним по справі доказам, а саме показанням потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_11 зазначив, що всі показання як потерпілих, свідків так і обвинувачених даних ними в ході їх допиту, так і в ході очних ставок були записані з їх слів. Він нікого не примушував підписувати протоколи допитів, скарг від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на його дії не надходило.

Допитана як свідок ОСОБА_10 вказала, що з ОСОБА_3. перебуває в цивільному шлюбі, в них є спільна дитина син ОСОБА_10 –2008 року народження, а також в неї є маленька дитина від першого шлюбу. Вона не працює, оскільки доглядає дітей, а тому фактично повністю перебуває на утриманні ОСОБА_3. Охарактеризувала ОСОБА_3 як чуйного батька.

Отже оцінюючи та аналізуючи зібрані по справі докази суд, вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному ОСОБА_3. обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.296; ч.2 ст.186 КК України та пред’явлене підсудному ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.296; ч.2 ст.186 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство) вчинене групою осіб та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я.

Дії підсудного ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.

З юридичного формулювання обвинувачення підлягає виключенню ознака –винятковий цинізм, як зайва.

Призначаючи покарання підсудним суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудними злочину, характеризуючі дані про їх особи стан здоров’я, вік підсудних, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 судом враховується, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочини вчинив вперше, має позитивні характеристики з місця проживання, має на утриманні двох дітей та цивільну дружину, на момент вчинення злочину працював, тривалий час по справі утримувався під вартою з моменту зміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд влаштувався на роботу, звідки має позитивні відгуки, має хронічні захворювання.

Крім того, суд вважає необхідним врахувати при призначенні покарання підсудним ОСОБА_3  та ОСОБА_2 у відповідності до ст.66 КК України в якості обставини, що пом’якшує покарання –добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому та у відповідності до ст.67 КК України в якості обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, судом враховується вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Обираючи міру покарання кожному з підсудних судом враховуються: роль кожного з них у вчинених неправомірних діянь, характер їх дій та поведінка, конкретні обставини справи, їх відношення до вчиненого.

З урахуванням викладеного суд призначає підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Однак враховуючи особи підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2, обставини викладені вище, те що вони, мають постійне місце проживання та реєстрації, раніше не вчиняли кримінально-каранних діянь, позитивні характеристики, зокрема щодо Католченка, те що він має на утриманні непрацюючу цивільну дружину двох малолітніх дітей злочин вчинив вперше,  суд вважає, що виправлення підсудних можливе без ізоляції від суспільства, а тому звільняє їх від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на них обов’язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.

Речові докази слід повернути у власність потерпілого.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                            з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186; ч.2 ст.296 КК України, і призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

          На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

          На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 (три) роки.

          Зобов’язати ОСОБА_3  без дозволу  кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись на реєстрацію.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

          На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 (два) роки.

          Зобов’язати ОСОБА_2 без дозволу  кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись на реєстрацію.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд.

Речові докази повернути  у власність потерпілого ОСОБА_5

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя