Яготинський районний суд  Київської області          

                                                                                                     Справа № 1-55/11

                                                     ВИРОК

                                         Іменем            України

05.07.2011  року                                                                       Яготинський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Литвин Л.І.

При секретарі Ковряк О.О.

За участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Стара Оржиця Згурівського району Київської області, українки громадянки України, одруженої, працюючої директором Яготинського районного будинку культури , мешканки АДРЕСА_1, не судимої, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Вишнівка Ічнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, працюючого керівником хореографічного гуртка Яготинського районного будинку культури, одруженого, мешканця АДРЕСА_2, не судимого,

кожного  у злочині, передбаченому ст. 125 ч.1 КК України,

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Згідно постанови судді Яготинського районного суду від 12 березня 2011 року за скаргою ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_5  порушена кримінальна справа за ст. 125 ч.1 КК України.

          ОСОБА_4 та ОСОБА_5 віддані до суду та обвинувачуються в тому, що 13 березня 2010 року близько 15 год. під час проведення ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми репетиції з танцю, в класі хореографії підвального приміщення Яготинського районного будинку культури, на грунті неприязних стосунків умисно нанесли останній удари руками в область лівого плеча, правого передпліччя та обличчя, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині, саден на зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині та на нижній губі праворуч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

          Пред’явлене обвинувачення  суд вважає недоведеним  з таких підстав.

          Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона працювала керівником танцювального гуртка. Між нею та директором Яготинського районного будинку культури ОСОБА_4 склались неприязні відносини через те, що остання постійно втручалась в її роботу, безпідставно зривала репетиції. 13 березня 2010 року  близько 15 години вона та діти з гуртка прийшли до будинку культури на репетицію. Двері до танцювального залу виявились зачиненими та їх на її прохання відчинив працівник будинку культури ОСОБА_6 Коли діти переодяглись та вона мала намір увімкнути відеокамеру для проведення відеозйомки танцю, до танцювального залу зайшов охоронець та  спитав, хто поламав двері, що ведуть до залу. В цей час до залу також зайшла ОСОБА_4, яка почала кричати, питати чому зламали двері, вимагати від неї, щоб вона вимкнула відеокамеру. На очах у дітей остання почала відбирати в неї камеру, махала перед її обличчям руками, намагаючись подряпати. Потім ОСОБА_4 покликала свого чоловіка ОСОБА_5, який обізвав її, вимагав вимкнути камеру, почав «хлопати»її по спині своєю шапкою. Коли вона знаходилась біля вікна, то ОСОБА_5  наніс їй удари рукою по плечу та передпліччю. Можливо він хотів її випхати з залу, проте удар по руці в області лівого передпліччя був сильним. ОСОБА_4  подряпала їй обличчя в області нижньої губи. Від побоїв в неї були подряпини на  нижній губі та на  руках, синці по всьому тілу. ОСОБА_5 хапав та бив її по руках. ОСОБА_4 також хапала її за руки, розмахувала руками перед її обличчям навіть тоді, коли вона прийняла камеру від свого обличчя. Як саме, якою рукою чи кулаком, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нанесли їй пошкодження, точно не пам’ятає. Вона перенесла фізичний біль, стрес, вимушена була неодноразово звертатись до лікаря невропатолога, так як її стан здоров’я погіршився. Вона витрачала свій час на відновлення порушених звичайних життєвих зв’язків, поновлення порушених трудових прав, на захист своєї честі та гідності, в зв’язку з чим просила також стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 100000 гривень моральної шкоди, а також 3000 гривень, сплачених нею за отримання юридичної допомоги.

          Підсудна ОСОБА_4 в судовому засіданні вини не визнала та показала, що конфлікт з ОСОБА_3 в неї розпочався із –за того, що остання почала набирати в гурток  багато дітей без належного оформлення, отримувала від дітей оплату за участь у гуртку  та привласнювала її собі, не вносячи гроші у касу. Оскільки вона як директор культури відповідала за роботу гуртка, то почала контролювати його роботу. Коли на одній з репетицій вона заборонила ОСОБА_3 займатись із дітьми, які не були учасниками гуртка, то ОСОБА_3 зняла її на відеокамеру та відеоролік із спотвореним змістом подій був розповсюджений в Інтернеті. 13 березня 2010 року вона близько 11 години прийшла до будинку культури і знову виявила, що ОСОБА_3 використовуючи танцювальну залу провадила репетицію  поза графіком  і з дітьми, яки не були учасниками гуртка. Коли вона зайшла до зали, то ОСОБА_3 знову почала знімати її на відеокамеру, в зв’язку з чим вона почала вимагати  припинити відеозйомку, із-за чого виник конфлікт. Проте, ОСОБА_3 продовжувала свої дії, і вона почала закривати камеру руками, намагаючись відвести її в сторону, а ОСОБА_3 уникала цього і відхиляла камеру ліворуч та праворуч. Її чоловік також закривав відеокамеру своєю кепкою, при цьому ніяких умисних ударів ОСОБА_3 ніхто не наносив. Одразу після цього, вона вирішила зняти також на відеокамеру ОСОБА_3 і дітей, в підтвердження того, що дітей з зали вона не виганяла, та останні продовжували репетицію.

          Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні також не визнав вини та  дав покази аналогічні показам підсудної ОСОБА_4

          Доводи підсудних, а також ті обставини, що умисел ОСОБА_4 під час вищезазначених подій не був спрямований на спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_5 не спричиняв тілесні ушкодження ОСОБА_3, в судовому засіданні знайшли підтвердження в показах  свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

          Так, з показів свідка ОСОБА_7 даних в судовому засіданні видно, що зі слів її дочки їй відомо, що протягом останнього року зривались уроки по хореографії. ОСОБА_4 просила дітей залишити танцювальний зал. Під час репетиції ОСОБА_3 хотіла провести відеозйомку репетиції танцю, а ОСОБА_4 почала вибивати камеру з її рук. Зі слів дочки вона зрозуміла, що ОСОБА_4 подряпала ОСОБА_3 під час того, коли вибивала з її рук камеру.

Свідок ОСОБА_9  в судовому засіданні надала покази аналогічні показам свідка ОСОБА_7

З показів неповнолітнього свідка ОСОБА_8 допитаної в судовому засіданні також вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розмахували руками з метою припинити відеозйомку.  Коли ОСОБА_4 розмахувала руками, щоб її не знімали на відеокамеру, то зачепила ОСОБА_3 і подряпала. Вона бачила у ОСОБА_3 після конфлікту подряпини на руці, обличчі, плечі, але де саме були ці пошкодження точно не пам’ятає. ОСОБА_5 тричі ударив ОСОБА_3 зимовою кепкою по спині. Чи хапали ОСОБА_3 ОСОБА_5 за руки чи плечі точно сказати не може.

          З показів неповнолітнього свідка ОСОБА_10 видно, що того дня вони прийшли на репетицію близько 12 години. Під час репетиції зайшла директор будинку та зауважила, що репетиція проходить у невизначений графіком час. ОСОБА_3 почала знімати ОСОБА_5 на відеокамеру, а остання  почала вимагати припинити відеозйомку. Директор вибивала камеру з рук, і мабуть тоді подряпала ОСОБА_3 обличчя та руку. Вона побачила у ОСОБА_3 на правій чи на лівій руці дві чи три подряпини і невеликий синець, та подряпину на лівій чи правій щоці. В який саме момент були спричинені ці пошкодження вона сказати не може. ОСОБА_5 під час конфлікту затуляв кепкою камеру. Коли він стояв  між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, то махнув кепкою, і чи спеціально, чи випадково вдарив кепкою по спині ОСОБА_3.  Директор під час конфлікту випадково зачепила  телефон ОСОБА_8, і він впав та розбився.

          Тобто, з показів вищезазначених свідків, яких просила допитати ОСОБА_3, підтримуючи обвинувачення, вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 були спричинені не навмисно, а з необережності, під час того, як ОСОБА_4 намагаючись припинити відеозйомку вибивала камеру з рук ОСОБА_3, коли остання тримала її в руках, в тому числі перед обличчям. Разом з тим, кримінальна відповідальність за ст.. 125 КК України може настати лише в разі наявності в діях особи, що спричинила легкі тілесні ушкодження прямого умислу.

          Решта допитаних в судовому засіданні свідків також не підтвердили зазначених ОСОБА_3 обставин, щодо умисного спричинення їй легких тілесних ушкоджень.

          Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що працює в будинку культури сторожем. Того дня близько 10 години 30 хв. ОСОБА_4 запросила його до танцювального залу, оскільки там були відчинені двері. ОСОБА_3 почала знімати на відеокамеру ОСОБА_4, а остання закривала руками відеокамеру, відводила її в сторону. ОСОБА_5 також знаходився у залі. Крім цих подій він нічого не бачив.

          З показів свідка ОСОБА_6 видно, що того дня саме він відчинив двері до танцювального класу.

          Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що зі слів її чоловіка вона дізналась про виниклий конфлікт. При цьому чоловік їй розповів, що ОСОБА_4 ОСОБА_3 будь –яких ударів не наносили. Конфлікт між сторонами виник із –за того, що ОСОБА_3 привласнювала собі гроші дітей, які не були офіційно оформлені у танцювальному гуртку.

          Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона під час конфлікту бачила, як ОСОБА_5 просив припинити відеозйомку та затуляв камеру кепкою. ОСОБА_4 також вимагала припинити зйомку, але  ОСОБА_3 не торкалась.

          Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона бачила ОСОБА_3 на роботі наступного дня, але ніяких тілесних пошкоджень у останньої не було. Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 в судовому засіданні дали аналогічні покази показам свідка ОСОБА_14

          Аналізуючи покази допитаних в судовому засіданні свідків суд не міг не зауважити, що жодний свідок в судовому засіданні не підтвердив також факту нанесення ОСОБА_5 навмисного удару рукою по плечу та передпліччю  ОСОБА_3. Остання в тій частині давала суперечливі покази. Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_3 не змогла суду пояснити як саме були спричинені їй ушкодження, спочатку зазначивши, що її хапали за руки як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4, а потім показала, що ОСОБА_5 за руки її не хапав, та вдарив її в передпліччя та в праве плече рукою.  

          З матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 726, досліджених в судовому засіданні вбачається, що свідки ОСОБА_17, ОСОБА_11 давали пояснення аналогічні їх показам в судовому засіданні. Разом з тим, з пояснень ОСОБА_3 від 16 березня 2010 року (а.с.3 відмовного матеріалу) видно, що вони також суперечать показам, даним нею під час розгляду справи у суді. Так, ОСОБА_3 заявляла спочатку про нанесення їй побоїв  лише з боку ОСОБА_4  24. 12. 2010 року (а.с.54 відмовного матеріалу) остання пояснювала працівникам міліції, що ОСОБА_4 хватала її за руку, в котрій вона тримала відеокамеру, та кричала, що б вона не проводила зйомки, а ОСОБА_5 кілька разів хотів забрати відеокамеру…, ОСОБА_4… наносила їй удари руками по її рукам, дряпала нігтями… За таких обставин, враховуючи суперечливість показів ОСОБА_3. суд відноситься до них критично та вважає їх неправдивими, а діяння у вчиненні котрого обвинувачується  ОСОБА_5 взагалі не мало місця.

          Разом з тим, допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_18 показав, що під час складання ним акту судово –медичного огляду ОСОБА_3 пояснила, що її побила ОСОБА_5, що він відобразив в акті. Під час огляду будь - яких пошкоджень на спині від ударів кепкою у ОСОБА_3 виявлено не було. Пошкодження на лівому плечі могли виникнути як від прямого удару так і від здавлювання пальцями сторонньої руки, тобто ОСОБА_3 могли вдарити по плечу, чи схватити рукою за плече. Садна та крововиливи кровотечею не супроводжувались. Садна у ОСОБА_3 могли виникнути від дії нігтів пальців рук.

З акту судово - медичного огляду (а.с.31), з висновку судово –медичної експертизи (а.с.84) видно, у ОСОБА_3 під час огляду 17 березня 2010 року було виявлено на зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині округлий крововилив фіолетового кольору діаметром 2,2 см. На зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, на нижній губі праворуч ближче до червоної кайми виявлено по одному садну продовгуватої форми з дном на рівні шкіри під сірувато бурими кірочками, що відшаровуються по краям, розмірами відповідно 1х0,2 та 0,5 х 0,2 см. Виявлені у ОСОБА_3 тілесні  ушкодження кожне окремо і вісі разом відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. За давністю можуть відповідати 13 березня 2010 року. Ушкодження характерні для дії тупих предметів і могли бути спричинені руками, при цьому найбільш імовірно, садна виникли від дії нігтів пальців рук, а округлий крововилив від дії пальця руки людини, або від дії іншого тупого предмета з обмеженою поверхнею. При цьому контактування травмуючи предметів з тілом ОСОБА_3 мало місце тричі.

          Сопоставляючи покази експерта, висновки експертизи з показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, а також з показами ОСОБА_3, суд вважає, що показам зазначених свідків, в тій частині, що ОСОБА_5 не наносили ОСОБА_3 умисних ушкоджень, немає підстав не вірити, а покази ОСОБА_3 є надуманими та такими, які не можуть бути покладені в основу вироку. Сама ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначала, що ОСОБА_5, припиняючи відеозйомку хапали її за руки. З показів вищевказаних свідків витікає, що будь –яких ударів по руках, в тому числі плечу, передпліччю, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 не наносили. Покази зазначених свідків є послідовними, такими, що не викликають сумнівів у суду. Отже, суд вважає, що тілесне ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді крововиливу на лівому плечі, враховуючи і пояснення ОСОБА_3 під час проведення перевірки працівниками міліції її заяви,  виникло під час того, коли ОСОБА_4, схопила ОСОБА_3 за руку в області лівого плеча, намагалась припинити відео зйомку, тобто спричинила вказане тілесне ушкодження  не навмисно.

          Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з наданого ОСОБА_3 в підтвердження висунутого проти ОСОБА_5 обвинувачення у спричиненні їй умисних тілесних ушкоджень від 13 березня 2010 року, вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбувається сварка, під час котрої ОСОБА_4 вимагають від ОСОБА_3 припинити відеозйомку. Сама ОСОБА_3 в кадрі відсутня, а відеозаписів, які б достовірно свідчили про те, що ОСОБА_4 вчинювали умисні дії, спрямовані на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на диску також немає.

          Таким чином, дослідивши по справі всі здобуті під час судового розгляду докази,  та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що пошкодження у ОСОБА_3  у вигляді саден були спричинені нігтями пальців рук ОСОБА_4, коли остання вибивала з рук ОСОБА_3 камеру під час зйомки та випадково поранила їй обличчя та передпліччя, а пошкодження на плечі було спричинено ОСОБА_3 з необережності, коли ОСОБА_4, припиняючи відео зйомку, відводила об’єктив камери в сторону,  схопила її за руку, в котрій та тримала відеокамеру, тобто тілесні ушкодження ОСОБА_3 були спричинені не навмисно, в діях ОСОБА_4 відсутній  склад злочину, а діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 не мало місця, в зв’язку з чим їх необхідно виправдати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди та витрат на оплату юридичної допомоги за таких підстав необхідно відмовити.  

            Керуючись ст. 323,324 КПК України, суд

                                          ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати невинною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України та виправдати її за цією статтею за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_5 визнати невинним у вчиненні злочину передбаченого  ст.. 125 ч.1 КК України та виправдати його за цією статтею за відсутністю події злочину.

В задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_5 та з ОСОБА_4 на її користь 100000 гривень моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги відмовити.

Вирок може бути оскарженим до Апеляційного суду Київської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції.

Суддя                                                                                  Литвин Л.І.