Справа № 2-343/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06.02.2008 року                                                              Ленінський районний суд м. Вінниці

                                                                        в складі : головуючого судді Зайцева А.Ю.

                                                                                        при секретарі  Станіславській І.В.      

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1,ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам згідно свідоцтва про право власності на житло належить ¾ квартири АДРЕСА_1. ¼ цієї квартири належала ОСОБА_5, а потім продано ОСОБА_6. Вказує, що ОСОБА_5 в порушення ст. 114 ЦК України (в редакції 1963 року) продала частину квартири без їх згоди в зв'язку з чим позивачі звернулися до суду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помирає і нотаріальна контора видає свідоцтво про право на спадщину за законом його сину ОСОБА_3, але свідоцтво оформлене не на спадкове майно спадкоємця ¼ квартири АДРЕСА_2 яка є спадковим майном, а на власність позивачів ¼ квартири АДРЕСА_1, а тому просять визнати свідоцтво про право на спадщину за законом № 336/2006р від 22.08.2006 року на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним.

            Оскільки співвласником квартири є також син позивачки ОСОБА_4 він був залучений судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивачів без самостійних вимог. 

             В судовому засіданні позивачіОСОБА_2 та ОСОБА_1 яка також представляла інтереси третьої особи ОСОБА_4 підтримали вимоги позову, надали пояснення аналогічні з викладеними  в ньому просили позов задовольнити.

             Відповідач та його представники в судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що квартира АДРЕСА_2, яка належала його батьку, є складовою ¼ частиною квартири АДРЕСА_1, а тому свідоцтво про право на спадщину видано саме на ¼ частину квартири АДРЕСА_1. Права позивачів не порушені, в будь-якому випадку одна кімната та ¼ загальних приміщень в квартирі належали його батьку, а зараз належать йому в порядку спадкування. Просили в позові відмовити.

               Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи, № 24757, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

               В 2003 роціОСОБА_1 діючи у власних інтересах та інтересах дітейОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та переведення на них прав та обов'язків покупця.

              Рішенням  Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.02.2005 року, яке залишено без змін згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 17.05.2005 року та ухвали Верховного Суду України від 20.10.2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

              Таким чином, доводи позивачів про незаконність продажу частини квартириОСОБА_5 ОСОБА_6. є безпідставними і не підлягають доказуванню у даній справі відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України.

             Оскільки ОСОБА_6 придбав ¼ частину квартири  АДРЕСА_1 за договором від 20.07.2003 року, зареєстрував своє право власності на дану частину квартири, законність придбання підтвердженна судом в іншій справі, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 був власником саме ¼ частини квартири  АДРЕСА_1, яка і є спадковим майно право на яке отримав його син ОСОБА_3 в зв'язку з чим йому і видано 22.08.2006 року свідоцтво про право на спадщину за законом.

             Крім того, позивачі не заперечували, щоОСОБА_5 а потім ОСОБА_6, належала в квартирі кімната площею 9,5 кв.м. та ¼ всіх допоміжних приміщень в квартирі.

               Судом встановлено, що саме з цієї кімнати та ¼  всіх допоміжних приміщень в квартирі складається ¼ частина квартири визначена у правоустановлюючих документах відповідача та його попередників.

                Визначення нерухомого майна, яке належало ОСОБА_6, а зараз належить відповідачу, як ¼ частина квартири АДРЕСА_1, або як квартира АДРЕСА_2 яка є складовою частиною квартири АДРЕСА_1, не порушує права позивачів та не впливає на зміст права власності сторін на данне майно і на його фактичні складові, оскільки в будь-якому випадку позивачам належать ті приміщення в квартирі які визначені в технічній документації тобто ¾ в квартирі АДРЕСА_1 із визначенням конкретних кімнат, а відповідачу ¼ в квартирі АДРЕСА_1 із визначенням його кімнати, і сторони не претендують та не можуть претендувати на майно яке фактично їм не належить.

              По суті, на думку суду, пред'явлення даного позову та його обгрунтування вказує на те, що позивачі досі не визнають попередніх рішень суду і законного права відповідача на його майно, доводи позивачів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку, що позов є надуманим, безпідставним та задоволенню не підлягає.

              На підставі викладеного, ст.ст. 316-319, 1296, 1261, 1297, 1299 ЦК України та керуючись ст.ст. 15, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

            В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити. 

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набуває чинності, після закінчення строків на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

            СУДДЯ: