Справа № 2-119/08

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕ М  У К Р А Ї Н И

07.02.2008 року                                                                 Ленінський районний суд м. Вінниці

                                                                            в складі : головуючого судді Зайцева А.Ю.

                                                                                             при секретарі Станіславській І.В.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_3 про розірвання договору дарування, стягнення боргу та річних,   -

ВСТАНОВИВ:

          В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_3 про розірвання договору дарування 60 відсотків статутного капіталу в ТОВ ВКФ «Ресолсервіс» та поновлення як засновника товариства.

           Позов мотивований тим, що при підписанні договору дарування позивач неправильно сприйняв істотні умови договору, відповідач змусила його вийти із складу засновників та підписати договір дарування, відповідач ввела його в оману пообіцявши сплатити кошти за подаровану частку у товаристві, а тому просить розірвати договір дарування  60 відсотків статутного капіталу в ТОВ ВКФ «Ресолсервіс», посвідчений 06.07.2007 року нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 1846, поновити як засновника в товаристві та стягнути судові витрати.

           Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про  стягнення боргу та річних, який мотивований тим, що під час укладення договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ ВКФ «Ресолсервіс» між сторонами була домовленість, що відповідач сплатить позивачу до 01.09.2007 року суму 45600 гривень, яка дорівнює вартості його частки у статутному фонді ТОВ ВКФ «Ресолсервіс», про що нею була написана розписка. В зв'язку з тим, що кошти відповідачем не сплачені звернувся до суду з позовом про їх стягнення, стягнення 3% річних за 11 днів в сумі 41,23 гривень та судових витрат.        

         За клопотанням представника відповідача справи про розірвання договору дарування та стягнення боргу і річних об'єднані ухвалою суду від 16.11.2007 року в одне провадження.

         В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні з викладеними у позовах, просив їх задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що ніякого тиску на позивача при укладенні договору дарування вчинено не було, обману також не було, а розписку позивач написала не за подаровану частку, а за інше майно яке сторони ділять в зв'язку з розірванням шлюбу, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

         Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні не погодилась з пред'явленим позовом, вказавши, що сторонам при укладенні договору дарування декілька раз роз'яснювався його зміст та наслідки. Сторонам все було зрозуміло і вони без будь-яких застережень підписали його. Крім того, взагалі відсутні підстави визначені законом для розірвання договору дарування, а тому просила відмовити у позові.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.   

          Згідно договору дарування від 06.07.2007 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ресолсервіс». Частка належна дарувальнику становить 60% статутного капіталу товариства або  45600 гривень.

           Доводи представника позивача, що договір дарування здійснений позивачем під моральним впливом відповідачки, що він не розумів природи правочину спростовується письмовими доказами, зокрема п.п.3.1., 3.5., 3.9 договору дарування, згідно яких дарувальник стверджує, що дарування здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального, договір дарування не носить характеру мнимого чи удаваного, договір прочитано особисто, зміст документу зрозумілий та відповідає їх волі, що закріплено підписами сторін договору.

          Крім того, в обгрунтування позовних вимог в частині розірвання договору дарування, позивач наводить підстави з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, в той час як підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника визначені у ст. 727 ЦК України, і доводів та доказів в їх обгрунтування позивачем суду не надано, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору дарування 60 відсотків статутного капіталу в ТОВ ВКФ «Ресолсервіс» від 06.07.2007 року та поновлення позивача як засновника, задоволенню не підлягають.       

          Згідно розписки від 06.07.2007 року ОСОБА_2 зобов'язалась повернути ОСОБА_1 суму 45600 гривень до 01.09.2007 року.

          Позивач пов'язує видачу розписки з укладанням 06.07.2007 року договору дарування 60 відсотків статутного капіталу в ТОВ ВКФ «Ресолсервіс», проте відповідач заперечує даний факт, а з тексту самої розписки не вбачається прямої вказівки на зв'язок з  укладеним договором дарування та взятим зобов'язанням по сплаті коштів.     

          Доводи представника відповідача про те, що розписка видана у зв'язку з поділом спільно нажитого майна в його рахунок також не доведена представником відповідача належними доказами і текстом розписки данні твердження не підтверджуються.

          В той же час, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          В ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З розписки вбачається, що ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання сплатити ОСОБА_1 45600 гривень до 01.09.2007 року, проте зобов'язання у встановлений строк не виконала, а тому позивач має право вимагати виконання обов'язку відповідачем, а також має право вимагати сплати 3% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України,  в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 45600 гривень боргу та 41,23 гривень річних за 11 днів прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Понесені позивачем судові витрати, в тому числі по оплаті правової допомоги, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України.

           На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 625, 717, 727 ЦК України та керуючись ст.ст.15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -        

ВИРІШИВ:

             Позов задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  45641,23 гривень в тому числі три проценти річних в сумі 41,23 гривні.

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 456,41 гривень, по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень та по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 2500 гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

           Рішення набуває чинності, після закінчення строків на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

            СУДДЯ: