Справа № 2-191/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.02.2008 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі : головуючого судді Зайцева А.Ю.
при секретарі Станіславській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про вселення.
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1. У серпні 2005 року відповідач вигнала позивачів з квартири, а в березні 2006 року на прохання відповідача вони повернулись та стали проживати в квартирі. 25.04.2006 року позивачі зареєстрували шлюб і згодом у ОСОБА_2 було виявлено захворювання на рак, а відповідач почала перешкоджати позивачам у проживанні, а потім зовсім вигнала з квартири. Не зважаючи на неодноразові звернення відповідач перешкоджає в проживанні у квартирі, поміняла замки, а тому звернулись з позовом до суду про вселення.
В свою чергу ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі у зв'язку з відсутністю без поважних причин понад один рік.
Зустрічний позов мотивований тим, що позивач є власником квартири і відповідач - її син за її згодою був зареєстрований та проживав в квартирі. Разом з ним деякий час проживала в квартирі і його співмешканка ОСОБА_2, з якою у позивача склалися неприязні стосунки, а тому вирішили, що проживати разом не можливо і вони виїхали з квартири в червні 2006 року і з того часу в квартирі не проживають, а тому відповідач втратив право на проживання в квартирі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги позову та вказав, що виріс у спірній квартирі. У 2005 році поїхав в м. Іркутськ, а у 2006 році на прохання відповідача повернувся у м. Вінницю разом з ОСОБА_2та стали проживати разом у квартирі відповідача. 25.04.2006 року уклав шлюб з ОСОБА_2 і з того часу почали виникати конфліктні ситуації з відповідачем, а тому вимушені були переїхати в орендоване житло. Пізніше намагався зайти в квартиру, але відповідач поміняла замки. Винаймати житло фінансово не взмозі, а тому хотів повернутись у квартиру, але відповідач заперечила, при цьому маючи також ще одну квартиру у власності в якій живуть квартиранти, а тому просив задовольнити позов, а у задоволенні зустрічного відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2також підтримала вимоги позову, надала пояснення аналогічні з викладеними в ньому, а також пояснила, що відповідач створила умови для того щоб вони з'їхали з квартири. Коли проживала, вдень вона ходила до сусідів, щоб уникати конфліктів з відповідачем. Гроші всі витрачаються на ліки і не вистачає на оренду житла, а тому хотіли повернутися, але відповідач заперечує проти цього, в зв'язку з чим звернулись до суду і просить задовольнити позов.
В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_3 позов не визнала, а вимоги зустрічного підтримала пояснивши, що дійсно написала лист сину щоб він повертався до дому і він приїхав разом з ОСОБА_2і за її згодою проживали у квартирі. Також в квартирі проживає її старший син ОСОБА_4. Підтвердила, що на підставі неприязних стосунків позивачі з'їхали з квартири і вона дійсно поміняла замки в квартирі в лютому 2007 року. У проханні сина про повернення в квартиру категорично відмовила, а оскільки він не проживає більше року то втратив право на проживання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ордеру № 4463/15 від 20.05.1982 року, сім'ї ОСОБА_3 в складі трьох осіб в тому числі сини ОСОБА_1 та ОСОБА_4. надано квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 15.03.2007 року, в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 (без реєстрації), ОСОБА_1- син та ОСОБА_4. - син.
Згідно реєстраційного свідоцтва від 03.03.1993 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.09.2001 року є власником квартири АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що дійсно за згодою ОСОБА_3 її син ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2у березні 2006 року повернулися з Росії на стали проживати в квартирі разом з нею та її старшим сином, що не заперечували сторони.
25.04.2006 року позивачі уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1.
Сторони визнали в судовому засіданні, що також було підтверджено допитаним судом в якості свідка старшим сином ОСОБА_4, що між ОСОБА_3 та позивачами почали виникати конфлікти, склалися неприязні стосунки і ОСОБА_3 запропонувала виїхати з квартири, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2вимушені були це зробити. ОСОБА_3 у лютому 2007 року поміняла замки в квартирі, новий ключ ОСОБА_1 не дала і на його прохання повернутися проживати в квартиру категорично відмовила.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встанолено, що ОСОБА_1 дійсно більше року не проживає в спірній квартирі, проте виїхав з квартири у червні 2006 року у зв'язку з виникнення неприязних стосунків у його дружини, а потім і у нього з його матір'ю, що визнали сторони. В квартиру за власним бажанням повернутися не зміг оскільки мати ОСОБА_3 змінила замки і категорично заперечила щодо його повернення з дружиною в квартиру.
Встановлені судом обставини, в тому числі причин зміни місця проживання ОСОБА_1, дають суду підстави вважати, що не проживання ОСОБА_1 більше року у спірній квартирі відбулося з поважних причин, а тому він не є таким, що втратив право користування квартирою в зв'язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2до ОСОБА_3 про вселення підлягає частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 зареєстрований у спірній квартирі та має право відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України на користування квартирою. Суд також враховує ті обставини, що квартира, згідно ордера, виділялась у 1982 році ОСОБА_3 з врахуванням членів її сім'ї в тому числі позивача ОСОБА_1, який не має іншого житла у власності, і в разі скрутного матеріального становища, про яке він вказує вже сьогодні, може залишитись без житла, а відповідач має ще одну квартиру, яку здає в оренду стороннім особам.
В свою чергу ОСОБА_2не є членом сім'ї ОСОБА_3, у встановленому порядку не набула права на користування житлом, не зареєстрована у спірній квартирі, а тому і не має права на її користування в зв'язку з чим її позовні вимоги про вселення в квартиру, яка належить відповідачу на праві власності задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, ст. 47 Конституції України, ст. 405 ЦК України та керуючись ст.ст. 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: