Справа № 2-а-252/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 року                                                                                          м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Наумової І.Й., при секретарі Фіркаловій І.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача Стовба В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора роти ДПС взводу №1 ОДДЗ м. Запоріжжя сержанта міліції Стовба Василя Васильовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом  до інспектора ДПС Стовба В.В. про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.10.2010 року інспектором ДПС Стовба В.В. відносно ОСОБА_3 винесено постанову серії АР №182441 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що позивач 04.10.2010 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 при виїзді на головну дорогу не надав перевагу у русі транспортного засобу, що рухався по головній дорозі.

Вважає дану постанову незаконною та не обґрунтованою, оскільки не порушував вимоги п.16.11 ПДР, рухався по другорядній дорозі вже знаходячись на перехресті, а зазначений транспортний засіб тільки під’їжджав до перехрестя, про що позивач зазначив у поясненнях до протоколу, доказів щодо вчинення правопорушення в протоколі не надані та просить постанову по справі скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач  у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення та пояснив, що гр. ОСОБА_3 порушив ПДР п.16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху». При винесені постанови було враховано той факт, що порушення, яке вчинив ОСОБА_3 було зафіксовано відеозаписом, який перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення був продемонстрований ОСОБА_3. Відеозапис, який проводився для фіксації порушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст.251 КУпАП. не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причину неприбуття не повідомив, письмових пояснень чи заперечень не надав, тому суд, відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до вимог ч.2 ст.122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за: порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є  (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 04.10.2010 року  інспектором ДПС Стовба В.В. відносно ОСОБА_3 складено протокол серії АР1 № 143621 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.(а.с.3) Суть адміністративного правопорушення полягала в тому, що позивач  04.10.2010 року о 09 годині, на 297 км ад Харків-Сімферополь,  керуючи автомобілем НОМЕР_1 при виїзді на головну дорогу не надав перевагу у русі транспортного засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху. Одночасно була винесена постанова серії АР № 182441 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КупАП (а.с.2). за якою на позивача накладене адміністративне стягнення у розмірі 425 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом 10 днів з дня винесення постанови.

В діях громадянина ОСОБА_3 не вбачається склад правопорушення передбачений  ч.2 ст.122 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, до суду не надано відеозапис правопорушення, на який відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, посилався відповідач.  Також суд приймає до уваги пояснення до протоколу позивача, який вказав, що з протоколом не згоден. За таких обставин твердження позивача на заперечення факту порушення ним вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що під час складання протоколу та постанови, року інспектор ДПС Стовба В.В. не дотримався вимог ст.280 КУпАП, а саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясував: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право позивача. Суду відповідачем не надані фото та відео фіксація порушення.

Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, що інспектором при винесенні штрафу не було враховано.

На думку суду, стягнення, застосоване інспектором ДПС Стовба В.В. не відповідає ступеню вини позивача. При їх винесенні посадовою особою ДАІ не враховано характер та ступінь провини, обставини, що пом’якшують його вину, а саме той  факт, що позивач притягається до адміністративної відповідальності вперше, своїми діями аварійну ситуацію на дорозі не створив та іншим учасникам дорожнього руху не завадив.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.

У зв’язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає скасуванню, у зв’язку з тим, що факти, викладені у зазначених протоколі та  постанові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні

Підстав для відмови у задоволенні позову у суду не має.

Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  6, 9-11, 70-71, 86-88, 158-163 КАС України, 288, 293 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до інспектора роти ДПС взводу №1 ОДДЗ м. Запоріжжя сержанта міліції Стовба Василя Васильовича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії АР № 182441 від 04.10.2010р., винесену інспектором роти ДПС взводу №1 ОДДЗ м. Запоріжжя сержантом міліції Стовба В.В. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.  

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя                                                                                                    І.Й. Наумова