Справа  № 2-а-2576/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   01 липня 2011 року              Судді Яготинського районного суду Київської області:  Бугіль Володимир Вячеславович  розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни, в якій зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року вона має статус дитини війни. Посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” просила визнати дії відповідачів щодо відмови у проведенні нарахування як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.208 року та з 01.01.2009 року по день ухвалення постанови неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсі за вказаний період.

В судове засідання позивачка не з’явилася, в позовній заяві просила розглядати справу у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмові заперечення в яких проти позову заперечував.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду в порядку статті 183-2 КАС України, а позов підлягає до задоволення частково.

Так, в силу ст. 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною третьою ст.22 Конституції України забороняється звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

В судовому засіданні з листа Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі, з пенсійного посвідчення, з копії паспорта позивачки встановлено, що позивачка відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Тому згідно зі ст. 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. На її звернення до відповідача із заявою про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2006 –2007 роки зазначене нарахування не проводилось, а в 2008 році відповідач здійснював його виплату в такому розмірі: з 22.05.2008 року –48.1 грн., з 01.07.2008 року –48,2 грн., з 01.10.2008 року –49,8 грн.

Згідно п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено на 2006 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак Законом України від 19 січня 2006 року “Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік” п. 17 ст. 77 виключено, а ст. 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, тобто з 2 квітня 2006 року ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому у відповідача не було правових підстав нараховувати підвищення пенсії позивачу як дитині війни за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 12 ст. 71 знову було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 111 цього Закону установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відмова відповідача в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року є правомірною, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Також протягом указаного терміну діяли приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка по іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачки відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2008 року, було внесено зміни до статей 5, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема, згідно п. п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 6   Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу ІІ Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яке втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення України, крім того, у якому було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, але позивачці у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачці підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за вирахуванням сум, виплачених відповідачем 2008 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов’язаний провести нарахування позивачці доплати до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімального розміру пенсії за віком.  Положення ст. 7 Закону України “Про соціальних захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з Державного бюджету не надходили, суд не бере до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створення в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача. Оскільки позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, тому саме відповідач має нести обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.  

В силу ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Належних підстав які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав. Враховуючи, що позивачка звернулася до суду з позовом 17 червня 2011 року, перерахунок підвищення до пенсії необхідно провадити з 17 грудня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 9,11,17,18,71,86,99,160 КАС України, ст. 22, 46, 113 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 9.07.2007р. та № 10–рп/2008 від 22.05.2008 р., суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання нарахувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни, задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1, у нарахуванні несплаченої як дитині війни мінімальної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17.12.2010 року по день ухвалення постанови неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області ОСОБА_1 мінімальну державну соціальну допомогу у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17.12.2010 року по день ухвалення постанови відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплачених сум.

Допустити негайне виконання даної постанови.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд Київської області апеляційної скарги на протязі 10 днів з моменту отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                                                                                                 В. В. Бугіль