Справа № 22Ц-2424/11Головуючий в суді першої інстанції:Бойчук О.Г.
Категорія: 5 Доповідач: Пащенко Л. В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
25 липня 2011 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Жданкіна В.В., Чуприни В.О.
При секретарі: Воронюк О.О.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Погребищенського районного суду від 09 червня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 15.10.2001 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 продав, а він-позивач купив житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та визнати за ним-позивачем право власності на вказане будинковолодіння, яке, згідно свідоцтва про право власності за №16 від 23.07.2001 року, належало батьку відповідача –ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
В заяві посилався на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного між ними договору, не оформив свідоцтво на спадщину та не виготовив всі необхідні документи для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного будинковолодіння.
Тому просив суд задоволити його позовні вимоги, посилаючись, зокрема на ст.220 ЦК України.
В подальшому позивач 05.05.2011 року подав до суду заяву про зміну позову, в якій просив визнати за ним, як за добросовісним набувачем, право приватної власності на вищевказане будинковолодіння на підставі ст.ст.319,321,330,391 і п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року та ст.ст.128,145,224 ЦК України 1963 року
Рішенням Погребищенського районного суду від 09 червня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону скасувати, та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
З матеріалів справи вбачається, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано, згідно свідоцтва про право власності за №16 від 23.07.2001 року, на праві власності за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13,15,18-20,14). Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його сини: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с.12), з яких двоє перших, заявами від 29.05.2001 року, відмовились від спадщини батька на користь останнього, який є відповідачем по даній справі.
Судом встановлено, що 15.10.2001 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 відбулась усна угода, згідно якої відповідач продав, а позивач купив будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1, про що відповідач надав позивачу письмову розписку відповідного змісту (а.с.8).
Також судом встановлено, що до даного часу відповідач (як і інші спадкоємці померлого ОСОБА_4.) спадщину у встановленому законом порядку не прийняв, на себе не оформив, тобто не набув права власності на спірне будинковолодіння.
Відмовляючи в позові, суд врахував вищевказані обставини та вимоги закону і дійшов правильного висновку про відмову позивачу в позові, оскільки відповідач, який, у встановленому законом порядку, не став власником спірного будинковолодіння не мав права розпоряджатися цим майном. При цьому суд звернув увагу на те, що позивач подав до суду даний позов з пропуском строку позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закон
Посилання позивача в скарзі на те, що судом не враховані положення ст.ст.128,145,224 ЦК України 1963 року, на які він посилався як на підставу своїх вимог, є необґрунтованим, оскільки положення цих норм закону не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами. Посилання позивача на те, що йому, згідно державного акту на право власності, була передана у власність земельна ділянка, на якій розташоване спірне будинковолодіння, також не може бути взято до уваги, так як з названого держакту вбачається, що земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_2 (а.с.21), тоді як спірне будинковолодіння розташовано по АДРЕСА_1, а даних про зміну нумерації будинків в матеріалах справи немає.
Решта доводів апеляційної скарги також безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Погребищенського районного суду від 09 червня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді: