Справа № 2-1384/11 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/0390/926/11

Категорія:20      Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 липня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Свистун О В

суддів -  Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,     

при секретарі   Кузьмич І.П.,

          з участю: представника позивача –Каліщука В.П.,

представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_3,          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною біржової угоди та витребування майна з чужого незаконного володіння

за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2011 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі – Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною біржової угоди та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 873790 від 18 грудня 2008 року, укладеного на Українській товарній біржі між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_5

          Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є позивач – ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 15 жовтня 2008 року було укладено кредитний договір № 184/08Фа, за умовами якого Банк видав ОСОБА_2 кредит в розмірі 117260 доларів США строком до 14 жовтня 2015 року для здійснення часткової оплати договору купівлі-продажу транспортного засобу марки BMW, модель Е71 Х6 5.0і, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, укладеного між позичальником ОСОБА_2 та ПФ «Христина» (а. с. 6-7). З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 15 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави, відповідно до якого остання передала в заставу вищевказаний транспортний засіб (а.с. 15-17).

Відомості щодо обтяження зазначеного рухомого майна, що є предметом договору застави, в цей же день було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 18).

13 грудня 2008 року Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області було проведено перереєстрацію автомобіля із заміною свідоцтва про реєстрацію автомобіля на підставі наданих ОСОБА_2 документів, в тому числі і довідки ВАТ «Кредобанк» № 473 від 12 грудня 2008 року про відсутність заборгованості за кредитами та відсотками перед Банком (а.с. 12) та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 22000035 від 11 грудня 2008 року про відсутність у реєстрі інформації щодо спірного транспортного засобу (а.с. 13). Цього ж числа автомобіль знято з обліку для реалізації (а.с. 11).

На підставі біржового договору № 873790 від 18 грудня 2008 року (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу відповідачем ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 без згоди заставодержателя (Банку) автомобіль було продано відповідачу ОСОБА_5 (а.с. 24).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду із даним позовом Банк просив визнати зазначений біржовий договір недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, а саме: у зв’язку з недодержанням в момент вчинення правочину його сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про заставу».

          Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.          

          За змістом ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 2 Закону України «Про заставу» встановлено, що відносини застави, не передбачені законом про заставу, регулюються іншими актами законодавства України.

Враховуючи, що даний спір виник не тільки з правовідносин щодо прав і обов’язків заставодавця і заставодержателя, а стосується також прав і обов’язків третьої особи – відповідача ОСОБА_5, яка за відплатним договором придбала у передбаченому законом порядку транспортний засіб, то при вирішенні даного спору слід застосовувати відповідні положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», норми якого поширюються на спірні правовідносини і регулюють правовий режим обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

В цій статті також визначено, що обтяжувач, права якого порушені внаслідок вищезазначених дій боржника, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом. (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Враховуючи, що ОСОБА_5 придбала транспортний засіб, який ОСОБА_2 як заставодавець не мала права без згоди заставодержателя (Банка) відчужувати, про що покупець не знала і не могла знати, оскільки відомості щодо обтяження заставленого майна на момент укладання оспорюваного біржового договору купівлі-продажу не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 13), що вбачалося із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, то ОСОБА_5 є добросовісним набувачем і набула за відплатним договором право власності на транспортний засіб відповідно до закону без обтяжень.

У зв’язку з відсутністю реєстрації обтяження на транспортний засіб право позивача як заставодержателя на рухоме майно зберігає чинність у відносинах із заставодавцем ОСОБА_2, однак, воно є нечинним у відносинах з відповідачем ОСОБА_5, яка купила це майно.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку про відсутність в даному випадку передбачених законом правових підстав для визнання оспорюваного біржового договору купівлі-продажу недійсним, оскільки предметом цього договору є рухоме майно, обтяження щодо якого не було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень на момент зняття його з обліку Луцьким ВРЕР і відчуження, та ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, від якого не може бути витребуване майно, придбане за відплатним договором.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові до ОСОБА_4 за безпідставністю, оскільки він не був стороною оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу.

Разом з тим, позивач ПАТ «Кредобанк» вправі захистити свої права як заставодержателя, порушені діями заставодавця ОСОБА_2, звернувшись з вимогою до неї про відшкодування завданих збитків відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

          Посилання позивача на те, що надана відповідачем ОСОБА_2 для зняття з реєстрації довідка Банку про відсутність у неї заборгованості по кредиту та відсотках є підробленою, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки кримінальна справа по факту використання вказаної підробленої довідки порушена відносно ОСОБА_6, який участі в даній справі не брав, для зняття з реєстрації та подальшої реєстрації автомобіля ВМW Х6, 2006 року випуску, а предметом договору застави та оспорюваного біржового договору є інший автомобіль аналогічної марки BMW, модель Е71 Х6 5.0і, 2008 року випуску (а.с. 93).

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України про доведеність вини ОСОБА_2 чи іншої особи у підробці зазначеної довідки Банку та її незаконному використанні, а також на спростування достовірності цієї довідки і поданого 13 грудня 2008 року ОСОБА_2 витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна для зняття транспортного засобу з реєстрації  позивачем не надано.

          Доводи апеляційної скарги є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду.

          Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.           Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку про витребування транспортного засобу та скасування його реєстрації позивачем не оскаржувалося, а тому виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, в зазначеній частині не підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредобанк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді