Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-6948/11                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Бабаніна В.А.

Категорія 48                                                   Доповідач  -  Куценко Т.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  - Куценко Т.Р.

суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі   - Коляді О.І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

                              ОСОБА_2,

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  04 квітня 2011 року за позовом виконавчого комітету Нікопольської міської ради до ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4, зацікавлена особа ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, -

                                        ВСТАНОВИЛА:

          ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2011 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити виконавчому комітету Нікопольської міської ради в задоволенні позовних вимог.

          Зазначеним рішенням суду від 04.04.2010 року, ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, передано його під опіку бабусі ОСОБА_5, яку призначено опікуном малолітнього онука.

          Також стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.11.2011 року до повноліття сина на користь опікуна ОСОБА_5. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 51/.

          Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 1983 року народження, має сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, батько дитини записаний зі слів матері.

          З моменту народження дитина проживає у бабусі ОСОБА_5  і останні три роки знаходиться на її повному утриманні і вихованні. Єгор є інвалідом дитинства і потребує лікування і догляду.

          ОСОБА_2 зі своїм співмешканцем проживає окремо, довгий час ніде не працює, схильна до вживання алкоголю, перебуває на обліку у нарколога, хворіє на туберкульоз і ухиляється від лікування. ОСОБА_2 оформила пенсію на дитину, але з 05.12.2005 року витрачає її  на себе.

          13.11.2008 року ОСОБА_2 вже була позбавлена батьківських прав стосовно сина ОСОБА_6 2006 року народження, який знаходиться у дитячому будинку і мати його не перевідує.

          Відповідачка заперечувала проти позовних вимог посилаючись на те, що вона зараз лікується від туберкульозу, після чого буде працювати і допомагати дитині.

          За таких обставин, суд першої  інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги виконавчого комітету Нікопольської міської ради підлягають задоволенню.

          Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду  залишити без змін з наступних підстав.

          Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному  обсязі з’ясував права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

          Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

          При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов  до правильного висновку  про те, що відповідно до ч.2 ст. 150, ч.1 п.2 ст. 164 Сімейного Кодексу України позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об’єктивному  розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду  Дніпропетровської області  від 04 квітня 2011 року залишити без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів   з цього часу.

Судді: