Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5426/11 Головуючий у 1 й інстанції - Головін В.О.
Категорія 18 Доповідач - Куценко Т.Р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого –Куценко Т.Р.
суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі –Коляді О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року по справі за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -
ВСТАНОВИЛА:
КП «Павлоградтеплоенерго»27.12.2010 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до «Правил з надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», були надані послуги по теплопостачанню за адресою АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_2
У зв’язку з несплатою відповідачою витрат за надану теплову енергію, у неї утворилась заборгованість в сумі 2274,04 грн. за період з 01.01 2002 року по 01.11.2010 року, яку позивач просить з неї стягнути.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що через те, що послуги теплопостачання відповідачем подавалися неналежним чином і в квартирі було холодно, вона за цей період сплачувати послуги теплопостачання відмовляється.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року позовну заяву КП «Павлоградтеплоенерго» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2274,04 грн., вирішено питання щодо судових витрат.
З рішенням суду не погодилась відповідач ОСОБА_2 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати це рішення, та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –зміні відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1.
Згідно виписки з рахунку НОМЕР_1 відповідачкою, яка є споживачем теплової енергії, оплата за споживчу теплову енергію проводилась не регулярно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на листопад 2010 року утворилась заборгованість у сумі 2274,04 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги КП «Павлоградтеплоенерго»підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»та п.п. 18,20,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ст.ст. 67,68 ЖК України - оплата послуг повинна проводитися споживачем теплової енергії щомісячно за фактично отриману теплову енергію.
Оскільки відповідачка, в порушення вищезазначених норм матеріального права, не оплачувала в повному обсязі та належним чином за спожиту нею теплову енергію, то позовні вимоги КП «Павлоградтеплоенерго»підлягають задоволенню, тобто з відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію.
Однак, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню та стягуючи з відповідачки на користь позивача 2274,04 грн. суд першої інстанції не прийняв до уваги наступні обставини.
Так, згідно виписки з особистого рахунку НОМЕР_1, що відкритий на ім’я ОСОБА_2 та наданої позивачем суду вбачається, що за період з січня 2002 року по грудень 2003 року заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем склала 1075 грн. 44 коп., а за період з січня 2004 року по листопад 2010 року з урахуванням сум що були оплачені відповідачкою за цей період, заборгованість склала 1198 грн. 56 коп. Ці суми були включені, як позивачем так і судом першої інстанції в суму боргу, що підлягає стягненню з відповідачки.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, та як правовідносини, які склалися між сторонами на 01.01.2004 року, регулювались законодавством яке було чинним на той час. Зокрема, на ці правовідносини розповсюджувався загальний строк позовної давності в три роки, який передбачено ст. 71 ЦК України (редакція 1963 року).
З позовом про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію позивач звернувся лише 27.12.2010 року, тобто ним пропущено строк позовної давності відносно заборгованості яка виникла станом на 01.01.2004 року. Питання щодо поновлення строку позовної давності, в цій частині позовних вимог, КП «Павлоградтеплоенерго»не ставилось, як і не було зазначено причини пропуску цього строку.
Згідно ст. 80 ЦК України (редакція 1963 року) –закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові, що не прийняв до уваги суд першої інстанції ухвалюючи рішення від 24.02.2011 року про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З 01.01.2004 року вступив в законну силу ЦК України (2003 року), а тому на всі правовідносини, які склалися між сторонами починаючи з 01.01.2004 року розповсюджуються норми цього Кодексу.
Так, ст. 257 ЦК України (редакція 2003 року) –встановлена загальна позовна давність у три роки, але згідно ч.3 ст. 267 ЦК України –позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи ніхто із сторін не звертався з заявою про застосування позовної давності, а тому заборгованість відповідачки перед позивачем повинна нараховуватися з 01.01.2004 року і станом на листопад 2010 року, як просить позивач.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що сума яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає зменшенню з 2274, 04 грн. до 1198 грн.56 коп., з розрахунку 2274, 04 грн.- 1075, 44 грн.
Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що послуги з теплопостачання позивачем надавалися не в повному обсязі, а тому вона не повинна їх оплачувати, то вони не можуть бути прийняті до уваги, через те, що як видно з матеріалів справи позивач, при нарахуванні суми оплати за спожиту теплову енергію, врахував якість наданих послуг та проводив корегування сум оплати за надані послуги.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково .
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року в частині розміру заборгованості за теплову енергію стягненої з відповідачки ОСОБА_2 - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго»за спожиту теплову енергію 1198,56 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :