Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-7264/11                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Олефіренко Н.А.

Категорія 29                                                   Доповідач  -  Куценко Т.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого  - Куценко Т.Р.

суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі   - Коляді О.І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

                              ОСОБА_2,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від  18 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

                                        ВСТАНОВИЛА:

          ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 року скасувати, та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

          Зазначеним рішенням суду від 18.04.2011 року  ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було відмовлено /а.с. 68-69/.

          Ян на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 76-79/.

          Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.01.2005 року по 28.03.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому  шлюбі. Під час шлюбу, а саме 07.03.2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 8000 доларів США на строк до 06.03.2017 року, поручителем по договору виступив батько позичальника - позивач ОСОБА_2. За кредитні кошти, у цей же день, за договором купівлі-продажу, ОСОБА_4 була придбана квартира АДРЕСА_1. Відповідачі, на протязі п’яти місяців, а саме з квітня по липень 2007 року, сумісно сплачували кредит.

          Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2010 року було розділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя і за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 на 7/8 частини вищевказаної квартири /а.с. 15-16/.

          Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2010 року рішення залишено без змін /а.с. 18/.

          21.02.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_3 –10921,50 грн. , з ОСОБА_4 –76450,53 грн., та моральної шкоди з ОСОБА_3 –625 грн., а з ОСОБА_4 –4375 грн. посилаючись на те, що відповідачі на час розірвання шлюбу, а саме березень 2008 року сплатили тільки 3691 грн. 56 копійок за кредитним договором, в квартирі прописані не були, комунальні послуги не сплачували. В результаті чого за період з квітня по серпень 2007 року у них утворилась заборгованість в сумі 549,77 грн. яку він особисто сплатив, тому вважає, що відповідно до належності часток ОСОБА_3 повинна повернути йому 61,71 грн., а ОСОБА_4- 488,06 грн.

          Крім того, після того, як відповідачі залишили квартиру, з метою збереження майна, позивач за свої кошти в цій квартирі встановив вікна та двері на загальну суму 9759 грн., а тому ОСОБА_3 повинна сплатити йому 1219,87 грн., а ОСОБА_4 –8539, 13 грн.

          Також за свої кошти позивач відремонтував дах в квартирі, вартість якого складає 3790 грн., а тому ОСОБА_3 повинна повернути йому 473,75 грн., а ОСОБА_4 –3316,25 грн.

          Також позивач посилається на те, що для придбання вищевказаної квартири він дав відповідачам 5430 грн. що підтверджується розпискою, яка знаходиться в іншій цивільній справі, а тому знову ж згідно належності часток ОСОБА_3 повинна повернути йому 678,75 грн., а ОСОБА_4- 4751, 25 грн.

          У 2008 році позивач отримав в ЗАТ «Альфа-Банку»кредит на суму 5000 доларів США якими погасив за відповідачів кредит по квартирі, а тому просить стягнути з ОСОБА_3 –2970 грн., а з ОСОБА_4 –20791, 15 грн.. Після погашення кредиту він змушений був виплачувати кредит в ЗАТ «Альфа-Банку»в сумі 44081,95 грн., 1/8 частина якого складає –5510,24 грн., та 7/8 частини 38571,71 грн.

          Позивач вважає, що діями відповідачів йому спричинений моральна шкода яку він оцінює в 5000 грн, а тому ОСОБА_3 повинна сплатити йому 625 грн., а ОСОБА_4 4375 грн.

          Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилається на те, що в квартирі їй належить

1/8 частина, проживати там вона не може, так як їй перешкоджають, до позивача з приводу проведення ремонту вона не зверталася. ОСОБА_4 позов визнав в повному обсязі.  

          За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 1158, 1160 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

          Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

          Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

          Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

          При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст.ст. 1158, 1160 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

          Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками,  суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

          Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308  ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду  Дніпропетровської області  від 18 квітня 2011 року залишити без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів   з цього часу.

Судді: