Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7302/11 Головуючий у 1 й інстанції - Бондарьова Г.М.
Категорія 26 Доповідач - Куценко Т.Р.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого –Куценко Т.Р.
суддів –Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі –Коляді О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Першотравенького міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду Першотравенського міського суду від 14.04.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 14.04.2011 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним /а.с. 170-173/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним, та постановлено з порушенням норм матеріального права, так як суд не прийняв до уваги та не дав оцінки тому, що предмет застави (автомобіль), який було застраховано і вигодонабувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк», був викрадений /а.с. 177-178/.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № DN80АТ00000187 від 17.09.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17932,45 та доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.09.2009 року. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 48881, 43 доларів США, що за курсом НБУ на 15.03.2011 року складає 387879,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 17969, 21 дол. США, заборгованість по процентам за користування кредитом 17150,05 дол. США, заборгованість з комісії –246,50 доларів США, та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором –13515,67 доларів США які позивач просив стягнути з відповідача /142-143/.
28.02.2011 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»про захист прав споживача та визнання договору недійсним посилаючись на те, що при укладанні кредитного договору зі сторони ПАТ КБ «ПриватБанк»було порушено законодавство України, а саме що при укладанні вищевказаного споживчого кредиту відповідач зобов’язав його укласти договір страхування наземного транспорту, який 17.09.2007 року було укладено з ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», і в якому вказано, що гарантом виконання зобов’язань за цим договором є ЗАТ КБ «ПриватБанк», також перед укладанням договору відповідач навмисно приховав від позивача інформацію про умови кредитування, чим порушив Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, та навмисно ввів позивача в оману, що в свою чергу обмежило його права споживача /а.с. 51/.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ч.2 ст. 192, ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 387879 грн. 04коп. та судові витрати в сумі 981 грн. 52 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відносно зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору укладеного 17.09.2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»недійсним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права і обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вищенаведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, через те, що в судовому засіданні знайшло підтвердження невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті отриманого ним кредиту, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки невідповідності актам цивільного законодавства в діях ПАТ КБ «ПриватБанк»немає.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не прийняті до уваги його доводи про те, що автомобіль, який він купив на кредитні кошти, був ним застрахований, та є заставним майном. Зразу після укладання кредитного договору, а саме 09.10.2007 року автомобіль був викрадений, що підтверджується матеріалами справи, а тому вступають в дію договір застави майна та договір страхування майна, які є невід’ємною частиною оскаржуваного ним кредитного договору. Позивач вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк», як вигодонабувач, та гарант за договором страхування, мав отримати відшкодування збоку страхової компанії, але чомусь чого не зробив. Колегія суддів вважає, що ці доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки втрата предмета застави не є підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_2 за порушення виконання зобов’язання за кредитним договором, так як суду не було надано доказів того, що ОСОБА_2 своєчасно було передано до страхової компанії необхідні документи для виплати страхового відшкодування банку як вигодонабувачеві, також невідомо яке рішення прийняте страховою компанією щодо виплати страхового відшкодування, та чи приймалося воно взагалі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості, тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :