Справа № 1-225/11

В И Р О К  

іменем України

       "08" лютого 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –  судді   Ретьман О.А.

при   секретарі  –          Якубовій Е.К.

з участю прокурора –   Власова І.В.,

та захисника –               ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням                                       ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Вороніж, РФ, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)14.12.2000 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим за ч.2 ст.141; ч.2 ст.140; ст.42 КК України ( в редакції 1960 р.н.) до 2 років позбавлення волі, звільненого умовно достроково на 5 місяців 17 днів;

2) 25.02.2005 року Солом’янським районним судом м.Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 21.02.2009 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

12 березня 2010 року, приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_2, перебуваючи по вул.Шолуденка в м.Києві познайомився з гр.ОСОБА_3 Під час розмови з гр.ОСОБА_3, знаходячись біля буд.№ 5 по вул.Шолуденка в м.Києві, ОСОБА_2, вирішив відкрито заволодіти мобільним телефоном  гр.ОСОБА_3 та під приводом здійснення телефонного дзвінка, взяв у ОСОБА_3 його мобільний телефон марки «Самсунг Х 630», куди вставив свою власну сім-карту. Порозмовлявши приблизно 2-3 хв. по телефону, ОСОБА_2, залишивши мобільний телефон гр.ОСОБА_3 у себе, продовжив розмову з останнім. В подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, та, не маючи на меті повертати гр.ОСОБА_3 його мобільний телефон, ОСОБА_2, почав погрожувати ОСОБА_3 застосуванням до нього насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, у разі відмови гр.ОСОБА_3 залишити у нього телефон. Сприймаючи погрози ОСОБА_2 як реальні гр. ОСОБА_3 був вимушений залишити свій мобільний телефон «Самсунг Х-360», вартістю 400 грн. у ОСОБА_2

Відкрито викравши мобільний телефон «Самсунг Х 360», ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому гр. ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 400 грн.    

          Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав частково, пояснивши, що дійсно заволодів мобільним телефоном потерпілого, однак не відкрито, а шляхом обману. Оскільки потерпілий добровільно передав свій мобільний телефон йому. Ніяких погроз в адресу потерпілого він не висловлював. Наміру повертати телефон потерпілому він не мав.          Не дивлячись на часткове невизнання своєї вини самим підсудним, його вина у вчиненні інкримінованого йому діяння, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

-          показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними у судовому засіданні, про те, що він з ОСОБА_2 випадково познайомився близько 12 год. 12.03.2010 року на вул. Шолуденка в м.Києві, а саме за обставин, коли він штовхнув не навмисно ОСОБА_2, у зв’язку з чим останній пролив на себе пиво. Маючи намір владнати конфлікт він, запропонував ОСОБА_2 придбати за власні кошти, іншу пляшку пива, на що той погодився за умови, що він придбає собі пиво теж. Придбавши пиво вони присіли на лавці неподалік магазину «Фора», що розташоване по вул. Шолуденка, 5. Під час спілкування ОСОБА_2 попросив у нього мобільний телефон зателефонувати, при цьому він надав свою сім-карту. Після цього він дістав свій мобільний телефон «Самсунг Х 360»в корпусі чорного кольору, витягнув свою сім-кату, а телефон передав ОСОБА_2 ОСОБА_2 одразу вставив в телефон свою сім-кату, та через 2-3 хв. йому хтось зателефонував. Потім ОСОБА_2 почав його просити, щоб він подарував йому мобільний телефон, на що він відмовив. Однак ОСОБА_2 у відповідь почав його залякувати своїми зв’язками у кримінальному світі, тим, що він розіб’є телефон або просто з ним піде, все це він сприйняв як погрозу застосування до нього насильства. Він злякався та залишивши ОСОБА_2 свій мобільний телефон   пішов до дому;

-          протоколом очної ставки від 14 травня 2010 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2, згідно якого потерпілий ОСОБА_3 підтвердив свої показання, що давав раніше та додатково вказав, що ОСОБА_2 під погрозою застосування насильства відкрито викрав в нього мобільний телефон «Самсунг Х 630»в корпусі чорного кольору ( а.с. 52-62 );

-          протоколом виявлення огляду та вилучення від 19 березня 2010 року, згідно якого у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг Х 630», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та був відкрито викрадений у останнього 19 березня 2010 року по вул.Шолуденка, 5 в м.Києві (а.с.21 );

-          речовим доказом –мобільним телефоном марки «Самсунг Х630», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1. (а.с. 23);

          Суд не бере до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_5 у зв’язку з письмовими поясненнями ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в яких останній вказав, що на досудовому слідстві він не допитувався в якості свідка та в протоколі допиту від 20.03.2010 року ( а.с. 44-46) вказані не його анкетні дані. Хоча обставини викладені в даному протоколі допиту йому знайомі. (а.с. 201-202).

Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному обвинувачення. Часткове невизнання своєї вини самим підсудним суд розцінює не інакше як бажання пом’якшити відповідальність за вчинені протиправні дії.

Твердження підсудного про те що потерпілий добровільно передав йому свій телефон, спростовуються фактичними обставинами справи та показаннями потерпілого ОСОБА_3 у судовому засіданні, де останній вказав, що віддав телефон, оскільки підсудний повідомив, що він раніше судимий та має зв’язки у кримінальному світі, є людиною авторитетною, сказав, що розмовляє мирно хоча міг би забрати телефон. Саме цю фразу він сприйняв як реальну погрозу. Віддав телефон підсудному лише у зв’язку з тим, що злякався, а не добровільно. Хотів скоріше розпрощатись з підсудним. Якби він не сприйняв слова підсудного як погрозу, то телефон не віддав би ( зворот а.с.216).   

Тобто у судовому засіданні достовірно встановлено, що потерпілий суб’єктивно сприйняв слова підсудного, як погрозу застосування насильства, яке не є небезпечним для його життя чи здоров’я.

А тому показання підсудного на досудовому слідстві та у судовому засіданні з приводу того, що він вчинив заволодіння майном потерпілого шляхом обману,  а не  відкрито викрав майно потерпілого, судом розцінюються як його намагання уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

Досудовим слідством дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як умисне, відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинений повторно, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого.

Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, характеризуючі дані про його особу, стан здоров’я, сімейний стан, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_2 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення аналогічних корисливих злочинів, на момент вчинення злочину не працював, позитивно характеризується за час перебування в СІЗО.

Обставин, які пом’якшували покарання підсудного судом не встановлено.

Суд, вважає необхідним врахувати в якості обставини, що обтяжує покарання підсудного рецидив злочину.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки ОСОБА_2 має дві непогашені у встановленому законом порядку судимості, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став, а тому на думку суду виправлення підсудного можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

          Речовий доказ по справі слід передати у власність потерпілого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд                               

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох)  років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 19 березня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Самсунг Х 630», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 – передати у власність потерпілому.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд, а засудженим на протязі того ж строку з моменту отримання його копії.

           Суддя