Справа № 1-77/11

В И Р О К  

іменем України

"23" травня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді   Ретьман О. А.

при секретарях -         Будаєвій К.О., Кравченко А.М., Якубовій Е.К., Стельмах Д.Ю.

з участю прокурорів –Юрка Т.Г., Соколовського Т.М., Власова І.В., Беби Є.Г.

захисника –               ОСОБА_1

представників потерпілої –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

адвоката потерпілої – ОСОБА_4

потерпілої –ОСОБА_5             

представників цивільних відповідачів –ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_9,  ІНФОРМАЦІЯ_1, урод-

                              женця м.Тетіїв, Київської області, українця, громадянина України,

військовозобов’язаного, з середньою освітою, одруженого, маючого

на утриманні дочку -2004 р.н. та сина -1996 р.н., працюючого водієм

Автопарк №8 КП «Київпастранс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України,

в с т а н о в и в :

          26 червня 2009 року приблизно о 09 год. 10 хв., ОСОБА_9, керуючи маршрутним автобусом «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1, зупинився на зупинці «вул.Некрасівська», розташованій по вул.Артема в м.Києві. Під час проведення посадки і висадки пасажирів з автобусу через передні та задні двері виходили і заходили люди. Останньою через задні двері автобусу виходила пасажир ОСОБА_5 В той момент, коли пасажир ОСОБА_5 виходила з автобусу і однією ногою вже стала на тротуар, водій ОСОБА_9 проявив неуважність, натиснув на кнопку зачинення дверей, внаслідок чого задніми дверима притиснуло ногу пасажирки ОСОБА_5, в результаті чого вона впала на проїзну частину. Внаслідок проявленої водієм ОСОБА_9 злочинної необережності, ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 194/Е від 18 серпня 2009 року: «у ОСОБА_5, 1952 г.н. имело место повреждение в виде: закрытого многооскольчатого перелома правой бедренной кости в нижней трети со смещением отломков.

Описанное повреждение образовалось от действия тупого предмета, по давности может соответствовать сроку и обстоятельствам, указанным в постановлении, и относится к телесным повреждениям средней тяжести, так как для сращения перелома и восстановления функцій правой нижней конечности требуется срок свыше 21 дня.

В представленной медицинской документации данных свидетельствующих о волочении тела потерпевшей по проезжей части не имеется».

          У судовому засіданні ОСОБА_9 вину свою в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини вчинення злочину викладені вище та показав, що він розуміє, що допустив неуважність при закритті дверей автобусу і не дав можливість пасажиру спокійно вийти з автобусу, в результаті чого її притисло дверима і вона впала.

26 червня 2009 року приблизно о 09 год. 10 хв. він, керував маршрутним автобусом  «Богдан»і рухався по вул.Артема зі сторони вул.Чорновола в напрямку Львівської площі та зупинив керований ним автобус на зупинці «вул.Некрасівська»для посадки та висадки пасажирів. В автобусі в цей час людей було не багато, тобто сидячі місця були зайняті, а  зі стоячих були 1-2 пасажири, не більше. Зупинившись на зупинці, він, відчинив двері маршрутки і люди почали виходити, а потім інші люди, які стояли на зупинці –заходити. Коли він простояв на зупинці, приблизно, одну хвилину або трохи менше, то побачив, що люди вже не виходять і не заходять, тому натиснув на клавіші зачинення дверей маршрутки. Як тільки двері почали зачинятись, він почув крик жінки в районі задніх дверей маршрутки, тому одразу ж відчинив двері. Після чого він побачив, що біля задніх дверей на бордюрі тротуару біля заднього колеса лежить жінка. Сам момент падіння він не бачив. З місця він не рушив і навіть не встиг увімкнути передачу, щоб рушати з місця. Побачивши, що жінка лежить на тротуарі біля задніх дверей маршрутки, він увімкнув аварійну світлову сигналізацію і вийшов до тієї жінки, що кричала, щоб дізнатись, що трапилось. Після чого він викликав швидку допомогу. Він приходив до лікарні, де перебувала потерпіла, однак її син вимагав від нього одразу сплатити 30 000 грн., таких грошей у нього не було. Він просив у потерпілої сторони, щоб вони надали медичні документи та документи, на підтвердження витрат на лікування, тоді б його підприємство могло б виплатити матеріальну компенсацію.

Крім повного визнання своє вини самим підсудним у вчиненні інкримінованого йому злочині, його вина повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами, а саме:  

показаннями потерпілої ОСОБА_5, даними нею в ході досудового та судового слідства, про те, що 26 червня 2009 року до 09 год. ранку вона вийшла з дому та сіла в маршрутку № 18, яка прямувала в напрямку Майдану Незалежності. В автобусі вона знаходилась в задній його частині. Коли автобус зупинився на зупинці «вул.Некрасівська»по вул.Артема в м.Києві, то люди почали виходити в автобусу через передні та через задні двері. Вона виходила через задні двері автобусу останньою. Коли вона правою ногою з порога маршрутки ступила на бордюр тротуару, то двері маршрутки раптово зачинились та її ліву ногу притисло. Після чого автобус рушив і її штовхнуло. Вона впала і на деякий час під час падіння втратила свідомість. Коли вона прийшла до тями, то лежала  на спині на проїзній частині за заднім правим колесом. У зв’язку із цим вона і вирішила, що маршрутка якусь відстань проїхала та її протягнуло по дорозі. Але яким чином її тягнуло і на якому боці, вона вказати не змогла. Також вона не змогла пояснити від чого і яким чином у неї виник перелом.

На обґрунтування своїх позовних вимог потерпіла пояснила, що 26 червня 2009 року, в результаті злочинних дій водія ОСОБА_9 їй було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження. Так, вона була доставлена до Київської міської клінічної лікарні № 8, де знаходилась до 20.07.2009 року. В лікарні її було прооперовано, до даного часу стан здоров’я не відновився та не відновиться, вона продовжує курс лікування, оскільки їй було надано 06.04.2010 року ІІ групу інвалідності довічно, у зв’язку з ураженням опорно-рухового апарату. В результаті  лікування нею було понесено витрати на суму 8080 грн. 69 коп. Згідно рекомендації лікарів вона може працювати лише у спеціально створених умовах та рекомендовано постійне лікування у травматолога. У зв’язку з чим вона змушена була в квітні 2010 р. звільнитись з посади медичної сестри та зараз вона не працює. З червня 2009 року по лютий 2010 року вона отримала заробітну плату в загальному розмірі 12 761,05 грн. Загальний розмір задокументованих витрат на лікування становить 8080,69 грн. Підсудний не надав жодного разу допомоги їй, що зовсім протирічить повідомленій ним під час допиту інформації про щире каяття. У зв’язку з тим, що в результаті дій підсудного вона стала інвалідом ІІ-ої групи, вимушена була звільнитись, вона вважає, що з КП «Київпастранс», де працював підсудний на момент спричинення їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підлягає стягнення  втрачений нею заробіток в розмірі 3125,00 грн. Крім того вона вважає, що в результаті злочинних дій підсудного їй завдано моральну шкоду, оскільки вона перебувала досить тривалий час на лікарняному, не має можливості вести звичайний спосіб життя через отримані травми, позбавлена можливості вільно пересуватись, справляти природні потреби у звичайний для людей спосіб, не має змогу самостійно готувати собі їжу, прасувати одяг, прибирати в кімнаті, відвідувати родичів та вести звичайний спосіб життя. Знаходячись вдома, вона втратила нормальні життєві зв’язки з друзями та родичами, які в неї були до отриманої травми та має побоювання, що в майбутньому не зможе працювати та забезпечувати себе. А тому з урахуванням викладеного вона оцінює завдану їй моральну шкоду в 50 000 гривен, та просить стягнути з ЗАТ СК «Провідна»8080,69 грн.  матеріальної шкоди та 2500 моральної шкоди, а з КП «Київпастранс»47500 грн.;

показаннями свідка ОСОБА_10 даними ним на досудовому слідстві та у судовому засіданні про те, що 26 червня 2009 року, приблизно о 08 год. 30 хв. він біля станції метро «Лук’янівська»сів маршрутне таксі № 18, з метою доїхати до Майдану Незалежності, щоб далі йти пішки до Міністерства аграрної політики на роботу. В маршрутці він зайняв місце з правого  боку (де знаходяться одиночні місця), на другому від передніх дверей сидінні. Він пам’ятає, що після того як він проїхав в маршрутці від станції метро «Лук’янівська»близько 8-10 хв., то водій маршрутки зупинився на зупинці «вул.Некрасівська». Після того, як пасажири зайшли та вийшли, то двері маршрутки зачинились  і через мить він почув біля задньої двері маршрутки крик жінки. У зв’язку із цим водій знову відчинив двері і в цей момент він побачив, що біля задніх дверей маршрутки на проїзній частині лежить жінка і кричить, лаючись на водія. Моменту падіння жінки він не бачив. Але припускає, що жінку в момент її виходу з маршрутки, притисло дверима, внаслідок чого вона впала. При цьому він категорично запевнив суд, що маршрутка з місця не рухалась. Після цього він залишив водієві маршрутки, як пізніше він дізнався ОСОБА_9 свої дані, сів на таксі та поїхав на роботу;

показаннями свідка ОСОБА_11 даними нею в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, яка показала, що 26 червня 2009 року, після 09 год. Вона знаходилась на зупинці (назву даної зупинки не пам’ятає) і чекала тролейбус № 18. В цей час на зупинці зупинилась маршрутка № 18, яка рухалась в напрямку центру. Двері маршрутки відчинились і з неї почали виходити пасажири. В той момент, коли зачинились двері маршрутки, вона побачила, що біля задніх дверей на проїзну частину біля бордюру впала жінка, яка виходила з маршрутки через задні двері і вже вийшла з автобусу, але якимось чином зачепилась за двері, які зачинялись. Після того, як жінка впала на проїзну частину, вона почала сильно кричати і лаятись на водія. Автобус «Богдан»при цьому продовжував стояти і з місця так і не рушив. В момент падіння жінки маршрутка також стояла. Вона також пам’ятає, що у жінки в руках був великий пакет. Після цього вона на місці ДТП довго не залишалась, а поїхала по своїм справам, залишивши водієві номер свого телефону. (а.с. 29-30 т.1);   

показаннями свідка ОСОБА_12 даними нею в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, яка показала, що 26 червня 2009 року вона перебувала на чергуванні у складі бригади швидкої медичної допомоги на підстанції №1 в м.Києві по вул.Б.Хмельницького, 37-Б та як тільки вони з бригадою заступили на чергування, то о 09 год. 15 хв. у складі бригади швидкої медичної допомоги разом із фельдшером ОСОБА_13, ОСОБА_14 та водієм ОСОБА_15 виїхали на виклик за адресою: вул.Артема, 33 в м.Києві. Прибувши на місце виклику, було встановлено, що на проїзній частині вул.Артема навпроти зупинки, стоїть автобус «Богдан», а біля задніх дверей автобусу лежить потерпіла жінка, яка впала з задніх дверей автобусу. У жінки була зламана права нога і від болю вона сильно кричала. Все, що їй повідомила жінка з приводу отриманої, травми нею було записано до карти виїзду швидкої медичної допомоги. На місці пригоди вона займалась потерпілою та обставин пригоди не пам’ятає. Пам’ятає лише те, що до нашого приїзду потерпіла жінка чи жінка, яка була на місці пригоди записала на папірці, де були вказані номер телефону свідка. Даний папірець передали потерпілій та поклали їй до сумки. Інформацію про даного свідка передали співробітникам ДАІ, але чи записали вони цей телефон їй не відомо, якусь інформацію інспектор ДАІ записував до себе в блокнот. Після надання потерпілій першої медичної допомоги її було завезено до Лікарні швидкої медичної допомоги № 8.;

показаннями свідка ОСОБА_16 даними на досудовому слідстві та у судовому засіданні, який пояснив, що  працює на посаді інспектора ІВО ДТП по обслуговуванню АТ Шевченківського району. 26 червня 2009 року вранці він заступив на чергування та через деякий час від чергового УДАІ ГУ МВС України в м.Києві отримав інформацію про автопригоду на вул.Артема, 33 в м.Києві. Працював він у складі автопатруля разом із ОСОБА_17 По приїзду на місце ДТП було встановлено, що на місці ДТП поблизу зупинки «вул.Некрасівська», під час посадки та висадки пасажирів з автобусу «Богдан», водій зачинив двері, які притисли громадянку ОСОБА_5, яка в цей час виходила через задні двері з маршрутки. Внаслідок цього громадянка ОСОБА_5 впала та зазнала тілесних ушкоджень. Більше з даного приводу водій автобусу не пояснював, а потерпіла взагалі знаходилась в шоковому стані і нічого пояснити не могла, тільки кричала. Інформація про водія та потерпілу, а також короткий опис пригоди зі слів водія була зазначений мною в рапорті, яка була передана черговому УДАІ, після чого останній направив на місце слідчо-оперативну групу для оформлення матеріалів ДТП. Він знаходився на місці до кінця оформлення матеріалів, якими займалась слідчо-оперативна група. Він пригадує, що медики бригади ШМД показували йому папірець з записом жінки-свідка пригоди, але він нічого нікуди не записував, а даний папірець медики поклали до сумки потерпілої жінки;

висновком експерта № 194/Е від 18 серпня 2009 року: «у ОСОБА_5, 1952 г.р. имело место повреждение в виде: закрытого многооскольчатого перелома правой бедренной кости в нижней трети со смещением отломков. Описанное повреждение образовалось от действия тупого предмета, по давности может соответствовать сроку и обстоятельствам, указаным в постановлении, и относится к телесным поврежениям средней тяжести, так как для сращения перелома и восстановления функций правой нижней конечности требуется срок свыше 21 дня. В представленной медицинской документации данных, свидетельствующих о волочении тела потерпевшей по проезжей части не имеется»(а.с.22 т.1);

показаннями експерта ОСОБА_18 даними ним в ході судового розгляду, який показав, що тілесні ушкодження, які були наявні у потерпілої ОСОБА_5, а саме такий перелом стегнової кістки міг утворитись, в результаті падіння на виступаючу поверхність. При падінні на рівну поверхність утворення саме такого перелому виключається. Слідів скручування, тобто завинтообразного перелому у потерпілої не має.

А тому враховуючи викладене суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_19 даними ним на досудовому слідстві про те, що він 26.06.2009 року вранці приблизно о 10 год., знаходячись на зупинці «вул.Некрасівська»бачив, що на зупинці зупинився маршрутний автобус «Богдан» № 18 та жінка, яка виходила останньою з задніх дверей маршрутки впала та вдарилась головою об асфальт, у зв’язку з тим, що двері зачинилась та маршрутне таксі рушило з місця, після чого протягло жінку три метри.

Оскільки дані свідчення суперечать всім іншим доказам зібраними у справі, а саме показанням експерта ОСОБА_18, висновку експертизи №190/Е, показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_16, підсудного ОСОБА_9, викладеним вище.

З цих самих причин судом не приймаються до уваги показання потерпілої ОСОБА_5  в тій частині, де вона стверджує, що автобус рушив з місця та протягнув її певну відстань по проїжджій частині. Крім того, як вказувала сама потерпіла, як на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що вона при падінні втратила свідомість та не пам’ятає деталі. Що в свою чергу також ставить такі показання потерпілої ОСОБА_5 під сумнів.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_11, підсудний ОСОБА_9 вказували, що потерпіла після падіння кричала, у неї не можливо було з’ясувати обставини події, оскільки вона перебувала у шоковому стані.

Крім того в матеріалах кримінальної справи відсутні та в судовому засіданні не здобуто будь-яких даних, які б свідчили про те, що факт волочіння потерпілої після її падіння мав місце.        

Суд, оцінивши зібрані по справі органами досудового слідства, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_9 у пред’явленому йому обвинуваченні, а саме у заподіяння потерпілій необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а також про те, що його дії досудовим слідством правильно кваліфіковані за ст.128 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_9 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров’я, вік підсудного, сімейний стан, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин, за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею звідки має позитивні відгуки, має на утриманні сина 1996 року народження та дочку 2004 року народження.

Суд, вважає можливим врахувати підсудному ОСОБА_9, у відповідності до положення ст.66 КК України, в якості обставини, яка пом’якшують покарання –щире каяття та добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілій.  

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді обмеження волі на певний строк.

          Однак виходячи з характеризуючих даних про особу підсудного та встановлених судом фактичних обставин вчинення ним даного злочину, враховуючи те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, працює, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без реального відбування покарання, а тому приходить до висновку про доцільність звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.

          Заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення з ЗАТ СК «Провідна»8080, 69 грн. матеріальної шкоди, 2500 грн. моральної шкоди, з КП «Київпастранс»47 500 грн моральної шкоди та 3125 грн. втраченого заробітку., частково знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, суд, враховуючи те, що ЗАТ СК «Провідна»відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 8 074,69 грн., вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілої в цій частині. Що стосується різниці між заявленою потерпілою сумою матеріальної шкоди в розмірі 8 080 грн. 69 коп. та відшкодованою їй ЗАТ СК «Провідна»- 8 074, 69 грн., в розмірі 15 грн. ( витрати на кур’єрські послуги), суд не знаходить їх обгрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.

Позовні вимоги, що стосуються стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., в розмірі 2500 грн. з ПАТ «СК «Провідна»та 47 500 грн. з КП «Київпастранс», суд вважає їх такими, що частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки підсудний ОСОБА_9, перебуваючи в трудових відносинах з КП перебуваючи та виконуючи трудові обов’язки вчинив злочин, передбачений ст.128 КК України, відшкодування шкоди завданої протиправними діями має здійснюватись безпосередньо юридичною особою з якою на момент вчинення злочину ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах.

Страховий поліс №ВВ/6386712 від 09.11.2008 року засвідчує, що страхувальник КП «Київпастранс»і страховик ЗАТ СК «Провідна»уклали договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Так при визначенні моральної шкоди суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує стан здоров’я потерпілої внаслідок отриманих травм, тяжкість вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що злочин підсудним вчинений з необережності, матеріальне становище підсудного та його сімейні обставини, причинний зв’язок між винними діями підсудного та отриманими потерпілою тілесними ушкодженнями, та, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди в межах 20 000 грн.

Оскільки підсудним в добровільному порядку в процесі судового слідства було відшкодовано потерпілій моральну шкоду в розмірі 1000 грн., стягненню підлягає матеріальна шкода на користь потерпілої відповідно різниця з врахуванням раніше відшкодованої суми.

Відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»стягненню з ПрАТ «СК «Провідна»підлягає 1000 грн., що становить 5 відсотків від загальної суми моральної шкоди, яка стягується, а основну суму завданої потерпілій моральної шкоди слід стягнути з КП «Київпастранс», оскільки ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з КП «Київпастранс»та виконував трудові обов’язки в момент вчинення злочину, передбаченого ст.128 КК України.

Що стосується позовних вимог з приводу  стягнення з КП «Київпастранс»втраченого заробітку в розмірі 3 125 грн., суд вважає необхідним в цій частині позовні вимоги потерпілої залишити без задоволення, та роз’яснити потерпілій її право звернутись з відповідним позовом порядку цивільного судочинства, оскільки розгляд даних позовних вимог  потерпілої значно ускладнює розгляд даної кримінальної справи, так як на обґрунтування своїх вимог в цій частині потерпілою не  надано необхідних документів, які б містили достатні дані для їх вирішення. Крім того у відповідності до вимог ст.28 КПК України дані позовні вимоги не можуть розглядатись в одночасно з розглядом кримінальної справи та повинні розглядатись окремо,оскільки вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред’явленого обвинувачення мають бути пред’явлені в порядку цивільного судочинства (п. 5 ППВСУ від 31.03.1989 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

          ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ст.128 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 1 рік.

          На підстав ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_9 без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

          Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

          Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

          Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна»на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Стягнути з КП «Київпастранс»на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі  18 000 грн., в іншій частині цивільний позов стосовно стягнення моральної та матеріальної шкоди, залишити без задоволення, а в частині стягнення з КП «Київпастранс»втраченого прибутку в розмірі 3 125 грн. –без розгляду.

          На вирок  може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя