Справа № 1-157/11

В И Р О К  

іменем України

          "24" лютого 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді      Ретьман О. А.

при секретарях –Расуловій С.Ф., Мельник І.В. Якубовій Е.К.

з участю прокурорів – Власова І.В., Соколовського Т.М.  

захисника –ОСОБА_1

потерпілих –ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6

законного представника неповнолітньої потерпілої –ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу по обвинуваченню

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця,

громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого,

непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)          23.05.2006 року вироком Ніжинського районного суду Чернігівської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки ( 27.02.2007 року на підставі ст.408-2 КПК України ч.2 ст.78 КК України судом іспитовий строк скасовано, направлено в місця позбавлення волі), звільненого у 2009 році умовно–достроково,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

          14 січня 2010 року приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_8, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої неподалік станції метро «Нивки»в м. Києві, помітив раніше йому незнайому громадянку ОСОБА_5, яка розмовляла по мобільному телефону, у якої вирішив його викрасти. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8, дочекавшись маршрутного таксі № 540, що рухалось в напрямку вулиць Баумана та вулиці В.Піка в м. Києві, прослідкував за ОСОБА_5  до салону транспорту та зупинився на останній сходинці. Знаходячись позаду громадянки ОСОБА_5, яка стояла на сходинці вище,  ОСОБА_8 озирнувшись та впевнившись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та до прибуття на зупинку, скористався тим, що  сумка ОСОБА_5 знаходиться поруч, розстебнув  в ній блискавку, та повторно таємно викрав особисте майно, а саме: мобільний телефон марки “Нокіа 6300” ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1100 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 гривень на рахунку якої було 50 гривень та гаманець вартістю 300 гривень з грошима в сумі 90 гривень, що належить гр. ОСОБА_5

     Після цього, ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1590 гривень.

          Крім того, 12 лютого 2010 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, ОСОБА_8, перебуваючи в маршрутному таксі №242, яке рухалось від станції метро «Дорогожичі», по вулиці О. Теліги, м. Києва, в напрямку станції метро «Шулявська»в м. Києві, помітив перед собою громадянку ОСОБА_2, та звернув увагу саме на те, що в її лівому кармані куртки знаходиться мобільний телефон, який вирішив викрасти. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8, озирнувшись впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає та до прибуття на зупинку повторно таємно викрав, із лівої  кишені куртки ОСОБА_2 мобільний телефон E830»ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 850 гривень, з сім-картою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень на рахунку якого було 10 гривень.

          Після цього, ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник, завдавши гр. ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 885 гривень.  

Будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав частково, та пояснив, що в дійсності відчинив лише крадіжку майна гр. ОСОБА_2 при обставинах викладених у обвинуваченні. Після викрадення майна, він вийшов з маршрутки, пересів у іншу та поїхав до свого знайомого ОСОБА_9, якого попросив допомогти продати мобільний телефон, не повідомляючи про його походження. Останній погодився йому допомогти та вони разом пішли в напрямку радіо ринку, з метою продажу викраденого телефону, де і були затримані працівниками міліції. Крадіжку мобільного телефону  та гаманця у гр. ОСОБА_5 14 січня 2010 року приблизно о 20 год. в маршрутному таксі № 540, яке рухалось в напрямку вул.Баумана та вул.В.Піка від станції метро «Нивки», він не вчиняв та не міг вчинити, оскільки перебував вдома цілий день у м.Ніжин, що може підтвердити його тітка та матір. У зв’язку з чим фізично не міг бути у м.Києві та вчинити зазначену крадіжку.

Не зважаючи на не повне визнання підсудним ОСОБА_8 своєї вини по епізоду крадіжки майна гр.ОСОБА_5 14.02.2010 року, його вина у вчиненні крадіжок майна гр.ОСОБА_2 та гр.ОСОБА_5, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

По епізоду викрадення майна гр. ОСОБА_10 12.02.2010 року в салоні маршрутного таксі № 242, яке рухалось від станції метро «Дорогожичі»по вул.О.Теліги в м.Києві в напрямку станції метро «Шулявська»:

- показаннями потерпілої ОСОБА_10, даними в ході судового слідства, про те, що 12 лютого 2010 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, вона знаходилась на зупинці громадського транспорту, яка розташована поряд зі станцією метро «Дорогожицька», в м. Києві, приблизно о 09 годині, вона зупинила маршрутку № 242, яка рухалася в напрямку вул. Максима Кривоноса, 25, в м. Києві. Зайшовши до вищевказаної маршрутки, у якій була велика кількість людей та проїхавши перехрестя вулиць Олени Теліги та вул. Дорогожицька в м. Києві, вона, вирішила зателефонувати своїй мамі, однак у зв’язку з тим, що транспорт був переповнений вона дочекалася, коли в маршрутці стане вільніше. За перехрестям вищевказаних вулиць, транспорт зупинився і частина людей вийшла. Після цього, вона засунула руку до лівої кишені шкіряної куртки у яку була одягнена, та виявила відсутність свого мобільного телефону «Самсунг Е830»(слайдер), чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_2, який вона придбала кілька років тому, та на даний час оцінює у 850 гривень. В телефоні знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, з номером НОМЕР_3, на рахунку якої було 10 гривень. Цього ж дня, приблизно о 10 годині 45 хвилин, їй на мобільний телефон «Нокіа 7610»зателефонував знайомий, який повідомив, що її мобільний телефон «Самсунг Е830»знаходиться у ДІМ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві, по вул. Ушинського, 1, однак, коли вона приїхала  за даною адресою їй повідомили, щоб вона звернулася в Шевченківське РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Герцена, 9, що вона і зробила;

- показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним в ході судового засідання, про те, що 12 жовтня 2010 року вранці, він знаходився вдома в квартирі АДРЕСА_2. Приблизно о 09 годині 45 хвилин  до нього прийшов товариш на ім’я ОСОБА_8, повідомив, що хоче продати свій мобільний телефон, оскільки йому потрібні гроші. Оглянувши мобільний телефон «Самсунг», темного кольору, (слайдер), в середині якого знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вони вирішили поїхати на «Радіо ринок», який знаходиться по вулиці Ушинського, 2, в м Києві. Знаходячись на ринку, мобільний телефон він взяв собі, щоб ще раз оглянути. Приблизно о 10 годині 45 хвилин до них підійшли працівники міліції та пред’явили свої службові посвідчення і попросили пред’явити їхні документи. Оскільки, документів у них при собі не було, працівники міліції попросили пройти з ними до відділу міліції. Він відразу міліціонерам пояснив, що при собі у них нічого забороненого не має, та що його товариш ОСОБА_8 попросив допомогти йому продати мобільний телефон «Самсунг Е-830». В подальшому, ОСОБА_8 розповів працівникам міліції, що даний телефон, він викрав у незнайомої дівчини в одній із маршруток в м. Києві, при яких саме обставинах, йому не відомо. Працівниками міліції його та ОСОБА_8 було доставлено до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, що по вул. Герцена, 9. 12 лютого 2010 року о 13 годині 40 хвилин в приміщенні кабінету № 338 Шевченківського РУ за вищевказаною адресою, в присутності двох понятих працівником міліції в нього було вилучено мобільний телефон «Самсунг- Е-830» ІМЕІ НОМЕР_2, у корпусі темно-сірого кольору. В мобільному телефоні знаходилась сім-карта мобільного оператора «КиївСтар», номер НОМЕР_3.   Після чого, він пояснив, що даний телефон дав йому його товариш на ім’я ОСОБА_8 та з даного приводу написав пояснення. Про те, що мобільний телефон крадений, він нічого не знав та пояснити яким чином ОСОБА_8 викрав мобільний телефон він не може;

- показаннями свідка ОСОБА_11, даними ним в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні про те, що 12 лютого 2010 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, він разом з оперуповноваженим ОПВ КР ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_12 та працівниками ВКР Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві,  в ході відпрацювання території на радіо ринку, що по вул. Ушинського, 2 в м. Києві, помітили двох підозрілих хлопців, які на радіо ринку намагалися продати мобільний телефон. Підійшовши до хлопців, було встановлено, що мешканець м. Ніжин, Чернігівської області ОСОБА_8 та мешканець міста Києва ОСОБА_9, намагаються продати мобільний телефон «Самсунг Е-830», але документів, які підтверджують право власності на мобільний телефон «Самсунг Е-830», не надали. В ході розмови, один із хлопців на ім’я ОСОБА_8 повідомив, що даний телефон він викрав у незнайомої дівчини під час проїзду в маршрутному таксі. Ними було прийнято рішення доставити вищевказаних громадян до найближчого відділу ДІМ Солом’янського РУ, який знаходиться по вул. Ушинського, 1 в м. Києві. Знаходячись за вищевказаною адресою, оперуповноважений Шевченківського РУ, включив  мобільний телефон марки «Самсунг Е-830», який до цього часу був відключений, та почав телефонувати на різні номери, які знаходилися в телефонній книжці, з метою дізнатися, кому належить даний телефон. Через деякий час зателефонувала дівчина, яка повідомила, що вона власниця викраденого телефону та під’їде на вул. Ушинського, 1, в м. Києві. Оскільки її тривалий час не було та в ході розмови  було встановлено, що ОСОБА_8 вищевказаний мобільний телефон викрав під час проїзду в одній із маршруток, яка рухалась в районі станції метро «Дорогожичі»в м. Києві. Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було доставлено до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Герцена, 9, де цього ж дня о 13 годині 40 хвилин, в приміщенні кабінету №336 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, працівником ВКР було вилучено мобільний телефон «Самсунг Е-830», з сім-картою мобільного оператора «Київстар»та поміщено до поліетиленового пакету, опечатано з підписами понятих. Після чого, ОСОБА_9 пояснив, що вилучений у нього мобільний телефон йому дав ОСОБА_8, який прийшов до нього додому, в квартиру АДРЕСА_2. Про те, що мобільний телефон крадений він нічого не знав. ( Т-1,  а.с. 58-60);

- показаннями свідка ОСОБА_13 даними  в ході судового слідства, який пояснив, що 12 лютого 2010 року, приблизно о 10 годині 45 хвилин, він разом з оперуповноваженими ОПВ КР ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 та  ОСОБА_12,  в ході відпрацювання території на радіо ринку, що по вул. Ушинського, 2 в м. Києві помітили хлопців, які поводили себе підозріло та намагалися на ринку продати мобільний телефон. Підійшовши до вказаних хлопців, було встановлено, що Галанський ОСОБА_8 та ОСОБА_9 намагаються продати мобільний телефон «Самсунг Е-830», однак документів, які підтверджували право власності на даний мобільний телефон у хлопців не було та пояснити, де вони придбали телефон також не змогли. Після чого, ОСОБА_8 повідомив, що даний телефон він викрав у незнайомої дівчини під час проїзду в одній із маршруток в м. Києві. Вищевказані громадяни були доставлені до найближчого відділу ДІМ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві, що по вул. Ушинського, 1. Включивши мобільний телефон марки «Самсунг Е-830», він почав телефонувати на різні номери в телефонній книжці з метою дізнатися, кому належить даний телефон. Після чого, через кілька хвилин зателефонувала власниця мобільного телефону та повідомила, що через деякий час, вона під’їде на вул. Ушинського, 1. В ході розмови ОСОБА_8 пояснив, що вищевказаний мобільний телефон він викрав під час проїзду в одній із маршруток, яка рухалась в районі станції метро «Дорогожичі»в м. Києві. Після чого, ним було прийнято рішення доставити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Герцена, 9, де цього ж дня о 13 годині 40 хвилин, в приміщенні кабінету №336 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, в присутності двох понятих ним у гр. ОСОБА_9,1984 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, було вилучено мобільний телефон «Самсунг Е-830»у корпусі темного кольору, ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою мобільного оператора «Київстар»на номер НОМЕР_3, яка знаходилася в телефоні. Після чого, ОСОБА_9 пояснив, що вилучений у нього мобільний телефон йому дав його товариш ОСОБА_8, який прийшов до нього додому, в квартиру АДРЕСА_2. Про те, що мобільний телефон крадений, він нічого не знав, оскільки ОСОБА_8 йому про це нічого не розповідав, а він дізнався від працівників міліції та уже і від самого ОСОБА_8,  коли їх було затримано. Вилучений мобільний телефон, в присутності понятих було поміщено до поліетиленового пакету та опечатано, де поняті поставили свої підписи.

По епізоду викрадення майна гр. ОСОБА_5 14.01.2010 року в салоні маршрутного таксі № 540, яке рухалось від станції метро «Нивки»до «Республіканської дитячої бібліотеки»по вул.Бауманській та вул.В.Піка в м.Києві:

-  показаннями потерпілої ОСОБА_5, даними в ході судового засідання, про те, що 14 січня 2010 року, приблизно о 18 годині 45 хвилин, вона знаходилась на зупинці громадського транспорту, що розташована неподалік станції метро “Нивки”  в м. Києві. На зупинці, вона розмовляла по своєму мобільному телефону «Нокіа 6300». Після розмови мобільний телефон, вона поклала до своєї сумки, яку зачинила на блискавку. Приблизно через п’ять хвилин, після розмови, вона сіла до маршрутного таксі  № 540, яке рухається зі станції метро «Нивки»до «Республіканської дитячої бібліотеки», що на розі вулиці Бауманської та вулиці В. Піка в м. Києві Оскільки в транспорті було досить багато людей, вона стояла на східцях біля дверей, за нею стояв ще молодий чоловік, який вийшов на наступній зупинці. Хвилин через десять, вона приїхала до кінцевої зупинки та пішла додому, а саме в квартиру АДРЕСА_3. Прийшовши додому, вона виявила відсутність гаманця червоного кольору, вартістю 300 гривень з грошима в сумі 90 гривень (купюрами 50 та 20 гривень, дрібні купюри) та банківською карткою “Приват банк”, яка матеріальної цінності не становить. Мобільний телефон марки “Нокіа 6300”, ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 1100 гривень, з сім картою мобільного оператора «Київ стар »номер НОМЕР_4, вартістю 50 гривень на рахунку якої було 50 гривень. Загальна матеріальна шкода становить 1590 гривень. У судовому засіданні потерпіла категорично запевнила суд, що даним чоловіком був саме підсудний ОСОБА_8 Вона його впізнала по зросту, тіло будові, по рисам обличчя. Останній був одягнутий темний одяг на голові була шапка натягнута на лоб;

- протоколом явки з повинною ОСОБА_8 від 12.02.2010 року згідно якого останній зізнався у вчиненні крадіжки мобільного телефону  та гаманця у жінки в салоні маршрутного таксі № 540, яке рухалося зі станції метро «Нивки»в м. Києві (т-1, а.с. 132).

Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному ОСОБА_8 обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України по епізодах вчинення крадіжки майна потерпілих ОСОБА_10 12.02.2010 року та ОСОБА_5 14.01.2010 року.

Невизнання підсудним ОСОБА_8 своєї вини по епізоду викрадення телефону та гаманця у потерпілої ОСОБА_5 14.01.2010 року та посилання останнього на те, що він перебував у м.Ніжин, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та спростовується: показаннями потерпілої ОСОБА_5 у судовому засіданні, в яких потерпіла вказала, що впізнала підсудного, як молодого чоловіка, якого вона бачила на зупинці громадського транспорту перед викраденням її майна та вказала, що саме він і був тим молодим чоловіком який зайшов до садону маршрутки після неї, знаходився позаду  та вийшов на наступній зупинці, після чого вона виявила зникнення свого гаманця та телефону; явкою з повинною самого підсудного (т.1 а.с. 132) та його першочерговими поясненнями від 12.02.2010 року( т.1 а.с.133 ), в яких підсудний вказував про обставини викрадення майна у потерпілої ОСОБА_5, зазначив, що викрав саме червоний гаманець, хоча в заяві про злочин потерпілої від 15.01.2010 року (т.1 а.с. 127) остання не вказувала якого кольору був гаманець, а вказала про це пізніше; протоколом допиту в якості підозрюваного (т.1 а.с.148-150) та обвинуваченого (т.2 а.с. 12-16), де ОСОБА_8 детально розповідав про обставини, вчинення ним даного злочину.

До показань свідка ОСОБА_14, яка перебуває у дружніх стосунках з сім’єю ОСОБА_8 з приводу того, що вона бачила ОСОБА_8, вранці 14.01.2010 року, як той заходив її засівав та у вечері близько 20 год., коли вона приходила в гості до квартири, де проживає ОСОБА_8, суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Ні підсудний, ні зазначений свідок, на досудовому слідстві не повідомляли, про те, що ОСОБА_8 14.01.2010 року знаходився у м.Ніжин та до м.Києва не приїздив, письмових заяв про це до слідчого не подавали.

А тому суд такі показання свідка ОСОБА_14 сприймає, як намагання допомогти підсудному ОСОБА_8  уникнути відповідальності за вчинений злочин.

  Отже суд, вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки майна потерпілої ОСОБА_5 є доведеною, а невизнання ним вини в судовому засіданні у вчиненні даного злочину, судом розцінюється,  як намагання пом’якшити свою відповідальність за вчинене.

Стороною обвинувачення також обвинувачується ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України по епізодам: таємного викрадення майна гр.ОСОБА_3 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 29.12.2009 року в приміщені магазину «Велика кишеня», розташованого на пл.Перемоги, 3 в м.Києві; таємного викрадення майна гр.ОСОБА_7 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 04.01.2010 року  в салоні маршрутного таксі  № 540, яке рухалось неподалік від станції метро «Нивки в напрямку вул.Баумана в м.Києві; таємного викрадення чужого майна гр.ОСОБА_15 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 24.01.2010 року  в приміщенні ресторану швидкого харчування «МакДональдсу», розташованого по вул.Мельникова, 1 в м.Києві.

Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_8 свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що не пам’ятає, де саме знаходився в той час, коли йому інкримінується вчинення даних крадіжок з квартир, категорично заперечив свою причетність до викрадення майна гр.ОСОБА_3 29.12.2009 року в приміщені магазину «Велика кишеня», розташованого на пл.Перемоги, 3 в м.Києві, до викрадення майна гр.ОСОБА_7 04.01.2010 року  в салоні маршрутного таксі  № 540, яке рухалось неподалік від станції метро «Нивки в напрямку вул.Баумана в м.Києві, до викрадення майна гр.ОСОБА_15 24.01.2010 року  в приміщенні ресторану швидкого харчування «МакДональдсу», розташованого по вул.Мельникова, 1 в м.Києві. Пояснив, що явки з повинною, що є в матеріалах справи з цього приводу він написав на прохання працівників міліції.  

З показань потерпілої ОСОБА_3 даними нею в ході судового засіданні та під час досудового слідства вбачається, що 29 грудня 2009 року, приблизно о 15 годині,  вона приїхала до торгівельного центру «Україна», що по пр. Перемоги, 3 в м. Києві, з метою зняти гроші з банкомату «Райфайзен банк Аваль». Приблизно о 15 годині 30 хвилин, вона зняла гроші в сумі 2500 гривень та поклала їх в гаманець біло-бежевого кольору, а гаманець в сумку та направилась до магазину «Велика Кишеня», що знаходиться в ТЦ «Україна», де знаходячись біля торгівельних кас, виявила відсутність свого гаманця вартістю 200 гривень та грошей в сумі 2540 гривень. Загальна матеріальна шкода становить 2740 гривень. Хто міг викрасти гаманець з грошима їй невідомо та вона нікого не підозрює.

Потерпіла у судовому засіданні категорично запевнила суд, що підсудний ОСОБА_8 не міг вчинити крадіжки її майна, оскільки, коли вона виявила зникнення свого гаманця, одразу ж звернулась до охорони магазину. Після чого вони разом з охоронцями проглянули відеозапис зафіксований камерами спостереження в приміщенні магазину. Біля неї не було молодих чоловіків схожих на ОСОБА_8 Крім того вона постійно слідкувала за своєю сумкою, крім декількох моментів. В один з таких моментів, як вона побачила на відеозапису біля неї крутилось декілька молодих дівчат, які як вона вважає і були причетні до викрадення її гаманця.

З показань потерпілого ОСОБА_4 в ході судового засідання та під час досудового слідства вбачається, що 04 січня 2009 року, його донька ОСОБА_7 поверталась з торгово-розважального центру “Більшовик”, що неподалік від станції метро “Шулявська”. Приїхавши на станцію метро Нивки, вона пішла на зупинку маршрутного таксі № 540. Чекаючи на маршрутне таксі, вона розмовляла по мобільному телефону, а коли маршрутне таксі під”їхало, вона поклала свій мобільний телефон до сумки та прослідувала до салону. Знаходячись в маршрутці, вона відчинивши сумку виявила відсутність власного мобільного телефону марки “Самсунг S-3650”, ІМЕІ НОМЕР_5, помаранчевого кольору, який він їй подарував 29 грудня 2009 року. Вартість мобільного телефону складає 1 490 гривень. В телефоні знаходилась сім-карта мобільного оператора “Київстар”, абонентський номер НОМЕР_3 вартістю 25 гривень на рахунку якої було 3 гривні. Також на телефоні знаходився брелок, тигр помаранчевого кольору, вартістю 10 гривень. Загальна матеріальна шкода становить 1528 гривень.

З показань свідка ОСОБА_7, вбачається, що 04 січня 2009 року, вона поверталась з торгівельно-розважального центру “Більшовик”, що неподалік від станції метро “Шулявка” додому. Від станції метро “Шулявка”, вона поїхала на станцію метро Нивки, щоб сісти на маршрутне таксі і доїхати до місця проживання. Приїхавши на Нивки, вона пішла на зупинку маршрутного таксі № 540 та очікуючи на маршрутне таксі, розмовляла по мобільному телефону, а коли маршрутне таксі під”їхало, вона поклала свій мобільний телефон до сумки та зайшла до салону. Оскільки в  салоні маршрутного таксі було дуже багато людей, вона стояла. Її сумка знаходилась у неї на лівій руці. Коли звільнилось місце у салоні, вона присіла та відчинивши сумку, виявила відсутність власного мобільного телефону марки “Самсунг S-3650”, ІМЕІ НОМЕР_5, помаранчевого кольору, який їй подарував батько 29 грудня 2009 року. Вартість мобільного телефону складає 1 490 гривень. В телефоні знаходилась сім-карта мобільного оператора “Київ стар”, абонентський номер НОМЕР_3 вартістю 25 гривень на рахунку якої було 3 гривні. Також на телефоні знаходився брелок, тигр оранжевого кольору, вартістю 10 гривень. Особу, яка викрала в неї  мобільний телефон вона не бачила нічого та нікого підозрілого не помітила.

З показань потерпілої ОСОБА_6, вбачається, що 24 січня 2009 року її донька Даніїла прийшла до дому та повідомила, що знаходячись у «Макдональдсі», що по вул. Мельникова, 1 в м. Києві, виявила відсутність мобільного телефону, який вона передала у користування доньки. Також, донька повідомила, що перед тим як іти до туалету, вона поклала даний телефон до кишені та коли підійшла до туалету, виявила його відсутність. Мобільний телефон „Самсунг GT-S5230”, в корпусі рожевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_6, вартістю 1709 гривень, в якому знаходилась сім-карта  оператора мобільного зв’язку «Лайф», номер абонента НОМЕР_7, вартістю 10 гривень, на рахунку якої зі слів доньки було 30 гривень, та карта пам’яті на 8 GB, вартістю 304,4 гривень. Всього їй було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2063,40 гривень гривен.

З показань свідка ОСОБА_15, яка пояснила, що  24 січня 2010 року, приблизно о 12 год. 30 хв., вона знаходилась в ресторані швидкого харчування «Макдональдс», що по вул. Мельникова, 1 в м. Києві. Приблизно о 13 год. 10 хв., вона поклала свій мобільний телефон до правої кишені джинсів, тому що збиралася йти до туалету, однак коли вона дійшла до туалету то виявила відсутність свого мобільного телефону. Хто міг викрасти телефон їй не відомо та вона нікого не підозрює, так як в приміщенні «Макдональдсу»було дуже багато людей. Мобільний телефон «Самсунг GT S5230», в корпусі рожевого кольору, ІМЕІ НОМЕР_6, разом з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Лайф», номер абонента НОМЕР_7, та картою пам’яті на 8 Гб придбала її мати, ОСОБА_6 та передала їх в  користування.

Отже викладені вище показання потерпілих та свідків, можуть свідчити лише про факт зникнення майна, оскільки останні конкретно не можуть пояснити ні обставини зникнення належного їх майна та не можуть вказати на причетних до цього осіб.

Протоколи відтворення обстановки та обставин події від 24.02.2010 року (т.1 а.с. 93-96; 179-182) суд виключає, як неналежні докази, виходячи з наступного.

Суть слідчої дії відтворення обстановки та обставин події зводиться до того, що слідчий з метою перевірки і уточнення результатів допиту підозрюваного або обвинуваченого може виїхати на місце вчинення злочину і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, підозрюваного або обвинуваченого, тощо, відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Як вбачається зі змісту даних протоколів, то відтворення обстановки та обставин події в різних місця відбувалось одночасно з 16 год. 50 хв. по 18 год. 00 хв. 24.02.2010 року.

Крім того, в порушення вимоги ст.194 КПК України дану слідчу дію було проведено дізнавачем, тобто особою не уповноваженою згідно положень КПК України. Так, в ст.194 КПК України вказано, що слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, тощо відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Згідно п.7 ст. 31 КПК України, слідчим є слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції, а отже дізнавач  ОСОБА_16, не мав права проводити таку слідчу дію, як відтворення обстановки та обставин події, а тому складені ним протоколи, підлягають виключенню з обсягу доказів, як неналежний доказ.

Крім того допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що 24.02.2010 року була запрошена в якості понятої. В її присутності відбувалось наступне. Вона, ще один понятий, працівники міліції та підсудний приїхали до ресторану швидкого харчування «МакДонльдс», що по вул.Мельникова, 1 в м.Києві, де зайшли в приміщення ресторану та сфотографувались, а також поїхали до приміщення магазину «Велика Кишеня», розташованого на пл.Перемоги, 3 в м.Києві, де також сфотографувались. Свідок вказала, що в приміщенні МакДональдсу ніхто з учасників відтворення не знали, де саме сфотографуватись і один з працівників міліції сказав, що значення не має де.  Їхали у вказані місця в різних машинах з підсудним, тому вона не знає чи вказував підсудний, куди саме необхідно їхати працівникам міліції. На місці вони лише фотографувались, підсудний у її присутності не пропонував, куди саме треба пройти та взагалі не розповідав, які злочини він вчинив та як.  Потім на вимогу працівника міліції вона поставила свій підпис в протоколі відтворення обстановки та обставин події, де їй сказали. У зміст протоколу вона не вчитувалась. Після оголошення їй змісту протоколів відтворення остав ноки та обставин події від 24.02.2010 року, вказала, що, у дійсності відбувалось все по іншому, саме так як вона пояснила у судовому засіданні, а те, що викладено в протоколах відтворення, дійсності не відповідає.

Досудове слідство інших доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України по епізодах: таємного викрадення майна гр.ОСОБА_3 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 29.12.2009 року в приміщені магазину «Велика кишеня», розташованого на пл.Перемоги, 3 в м.Києві; таємного викрадення майна гр.ОСОБА_7 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 04.01.2010 року  в салоні маршрутного таксі  № 540, яке рухалось неподалік від станції метро «Нивки в напрямку вул.Баумана в м.Києві; таємного викрадення чужого майна гр.ОСОБА_15 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 24.01.2010 року  в приміщенні ресторану швидкого харчування «МакДональдсу», розташованого по вул.Мельникова, 1 в м.Києві, не зібрало.

Суд, вважає, що наявності явок з повинною підсудного в матеріалах справи в яких він зізнається у вчинені крадіжок по зазначеним вище епізодах ( т.1 а.с.77, 104, 157)   та протоколів його допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого  (т. 1 а.с. 91-92; 123-125; 148-150; 176-178; т.2 а.с. 12-16) щодо яких підсудний пояснив, що підписав їх на прохання працівників міліції та від яких він у судовому засіданні відмовився, не достатньо для підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні даних суспільно-небезпечних дій, оскільки інших доказів причетності ОСОБА_8 досудовим слідством не зібрано, не здобуті вони і в ході судового засідання.

З урахуванням викладеного, у відповідності з вимогами ст.62 Конституції України, ст.323 КПК України, рекомендаціями Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків»від 29 червня 1990 року  з послідуючими змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви по справі, в тому числі, що стосується достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитись та вирішуватись на користь підсудних. А тому ОСОБА_8 підлягає виправданню за недоведеністю його участі у вчиненні таємного викрадення майна гр.ОСОБА_3 повторно 29.12.2009 року в приміщені магазину «Велика кишеня», розташованого на пл.Перемоги, 3 в м.Києві; у вчиненні таємного викрадення майна гр.ОСОБА_7 повторно 04.01.2010 року  в салоні маршрутного таксі  № 540, яке рухалось неподалік від станції метро «Нивки в напрямку вул.Баумана в м.Києві; у вчиненні таємного викрадення майна гр.ОСОБА_15 повторно, 24.01.2010 року в приміщенні ресторану швидкого харчування «МакДональдсу», розташованого по вул.Мельникова, 1 в м.Києві.

Дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обираючи підсудному ОСОБА_8 вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, те, що він раніше до кримінальної відповідальності притягувався, має одну не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення аналогічного злочину, на момент вчинення злочину не працював.

У відповідності до ст.ст. 66, 67 КПК України обставин, які б обтяжували та пом’якшували покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд, вважає за необхідне призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_5 знайшов своє підтвердженя в судовому засіданні та підлягає задоволенню.

Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 суд залишає без розгляду, у зв’язку з виправданням підсудного по цим епізодах.

Речові докази слід повернути у власність потерпілої.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

          ОСОБА_8 в частині обвинувачення за ч.2 ст.185 КК України по епізодам: таємного викрадення майна гр.ОСОБА_3 (крадіжки) вчиненої повторно, що мала місце 29 грудня 2009 року в приміщенні магазину «Велика Кишеня», розташованого на площі Перемоги, 3 в м.Києві; таємного викрадення майна гр.ОСОБА_7 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 04 січня 2010 року по пр-ту Перемоги в м.Києві, неподалік станції метро «Нивки», в салоні маршрутного таксі № 540; таємного викрадення чужого майна гр.ОСОБА_15 (крадіжки), вчиненої повторно, що мала місце 24 січня 2010 року в приміщенні ресторану швидкого харчування «МакДональдсу», розташованого по Мельникова, 1 в м.Києві –виправдати за недоведеністю.

          Строк відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати з 12 лютого 2010 року.

          Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області.

          Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 1590 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто) грн.  

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6,: залишити без розгляду.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Samsung Е-830», чорно-сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_8, з сім картою мобільного оператора «Київстар» повернути у власність потерпілій ОСОБА_2

          На вирок  може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, а засудженим на протязі того самого строку з моменту отримання копії вироку, через районний суд.

          Суддя