Справа № 1-414/11

В И Р О К  

іменем України

"16" лютого 2011 р.

Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –  судді   Ретьман О.А.

при   секретарі  –          Якубовій Е.К.

з участю прокурора –  Власова І.В.,

захисника –                   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою освітою, працюючого у ПП «Принстройдизайн», на посаді заступника директора, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, невійськовозобов’язаного, з базовою середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

п о с т а н о в и в:

          01 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після розпивання спиртних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та, знаходячись біля буд. № 63 по вул. Щербакова в м. Києві, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_4, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння на зупинці громадського транспорту. При цьому,  вони помітили поруч на лавочці барсетку останнього. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішили відкрито заволодіти майном ОСОБА_4, вступивши між собою у злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з метою особистого збагачення, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 та взяв у руки барсетку, яка належала останньому, вартість якої складає 30 гривень та в середині якої знаходились наступні речі: золотий ланцюжок, вартістю 1200 гривень, грошові кошти на загальну суму 115 гривень, мобільний телефон марки «Нокіа 3210», вартістю 180 гривень, з сім-картою мобільного оператора », вартістю 15 гривень, на балансовому рахунку якої знаходилось 10 гривень, а всього майна на загальну суму 1550 гривень, після чого, діючи за домовленістю з ОСОБА_2, кинув останньому у руки барсетку, яка належала ОСОБА_4

Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, завдавши таким чином потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1550 гривень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що корисливого наміру заволодіти майном потерпілого та попередньої змови з ОСОБА_3 у нього не було. Він визнав свою вину у тому, що вони з хуліганських мотивів лише хотіли провчити потерпілого ОСОБА_4, щоб останній не спав на зупинці, оскільки може втратити майно.

Так, він пояснив, що він, 01.07.2010 року у вечірній час, знаходячись разом з ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту біля буд.№ 63 по вул. Щербакова в м. Києві, побачили потерпілого, який спав на зупинці. ОСОБА_3 підійшов до нього та сказав, щоб останній не спав, оскільки загубить свої речі, а саме барсетку, яка стояла поруч, на що потерпілий ніяк не відреагував, після чого ОСОБА_3 взяв барсетку потерпілого та кинув йому. Він схопив барсетку, відійшов пару метрів та їх одразу ж затримали працівники міліції.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та пояснив, що корисливого наміру заволодіти майном потерпілого та попередньої змови з ОСОБА_2 у нього не було та фактично дав аналогічні показання показанням підсудного ОСОБА_2 Тим самим визнав свою вину в хуліганських діях стовно потерпілого.

Хоча ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично визнали свою вину частково, їх вина у вчиненні інкримінованого їм діяння повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, даними ним на досудовому слідстві та в ході судового засідання про те, що 01 липня 2010 року приблизно о 23 год. 40 хв. він знаходився на зупинці громадського транспорту, біля буд. № 63 по вул. Щербакова в м. Києві. В цей час до нього підійшов підсудний ОСОБА_3 та зробив йому зауваження, щоб той не спав на зупинці, після чого забрав його барсетку, вартістю 30 гривень, в середині якої знаходилось його майно загальною вартістю 1520 гривень, та кинув її в бік підсудного ОСОБА_2 Після чого підсудні розбіглись в різні сторони та побігли за будинок 63 по вул. Щербакова в м. Києві. Він біг слідом та голосно вимагав повернути його речі, однак підсудні не зупинились та його майно йому не повернули. В подальшому підсудних затримали працівники міліції;

          - показаннями свідка ОСОБА_5 даним ним на досудовому слідстві та в ході судового засідання, який пояснив, що є співробітником відділу дільничних інспекторів міліції ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві та який пояснив, що  01 липня 2010 року він спільно з дільничними інспекторами міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснював охорону громадського порядку. Знаходячись по вул. Щербакова, 63 в м. Києві, він разом із вищевказаними дільничними інспекторами міліції близько 22 год., побачили раніше невідомого чоловіка, як пізніше він дізнався, то був ОСОБА_4, що сидів на зупинці громадського транспорту «вул. Стеценка», розташованої біля буд. 63 по вул. Щербакова в м. Києві. Приблизно о 23 год. 15 хв., коли ОСОБА_4, знаходячись на зупинці громадського транспорту заснув, до нього ззаду підійшов раніше невідомий йому чоловік, як пізніше він дізнався, то був ОСОБА_3. Підійшовши до ОСОБА_4, ОСОБА_3, розбудив його та, вихопивши у нього барсетку чорного кольору, яку ОСОБА_4 утримував лівою рукою за ручку, кинув її на тротуар. Після цього ОСОБА_4 піднявся з лавочки, підійшов до своєї барсетки, підняв її та повернувся на місце, де раніше сидів. Приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 знов підійшов до ОСОБА_4 та, вирвавши з лівої руки останнього барсетку, щось запитав у нього. Після того як ОСОБА_4 відповів на запитання ОСОБА_3, останній кинув вищевказану барсетку іншому чоловіку, який стояв біля лівого кута буд. № 63 по вул. Щербакова в м. Києві, як пізніше він дізнався, то був ОСОБА_2. Після того як ОСОБА_2 спіймав барсетку, яку кинув йому ОСОБА_3, він разом з останнім,  відразу ж розбіглись у різні сторони. Побачивши дану ситуацію він разом із ОСОБА_7. побігли вслід за ОСОБА_2 та наздогнали останнього за будинком № 63 по вул. Щербакова в м. Києві. При цьому ОСОБА_2 почав чинити опір, під час якого кинув барсетку чорного кольору, яку разом з ОСОБА_3 викрали у ОСОБА_4 під стіну вищевказаного будинку. Після того як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були затримані, вони викликали слідчо-оперативну групу, щоб зафіксувати обстановку вчинення злочину;

          - показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 даними ними на досудовому слідстві та в ході судового засіданні та ОСОБА_9 даними ним на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні (т.1 а.с. 74-77),  що є співробітником ВДІМ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, які дали показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_5;

          - протоколом очної ставки проведеної між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 підтвердив раніше дані ним показання (т.1 а.с. 156-160);

          - протоколом очної ставки проведеної між  свідком ОСОБА_7. та підозрюваним ОСОБА_2, згідно якого свідок ОСОБА_7. підтвердив раніше дані ним показання (т.1 а.с. 156-160);

          - протоколом огляду місця події від 02.07.2010 року, згідно якого було зафіксовано обстановку на місцевості після вчинення злочину та вилучено приватне майно ОСОБА_4, викрадене  у останнього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 29-33);

                    - протоколом огляду предметів від 05.07.2010 року, згідно якого було оглянуте приватне майно ОСОБА_4, викрадене  у останнього ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( т.1 а.с. 34-43);

         - речовими доказами: барсеткою, золотим ланцюжком, грошовими коштами в сумі 115 гривень, мобільним телефон марки «Нокіа 3210», з сім-картою мобільного оператору «Джинс»(«UMC»), які передані потерпілому на зберігання під розписку (т.1 а.с. 109-111).

          Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудним обвинувачення.

          Оскільки показання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю спростовуються дослідженими та перевіреними у судовому засідання доказами, а саме потерпілого та свідків. Крім того показання підсудних щодо фактичних дій на місці узгоджуються з показаннями як потерпілого так і свідків, а саме з приводу того, що саме ОСОБА_3 підійшов до потерпілого розмовляв з ним, виривав барсетку у потерпілого та кидав її підсудному ОСОБА_2 який, спіймавши останню почав тікати з місця події, крім того саме такі дії підсудних на місці вчинення злочину і   свідчить саме про корисливий умисел підсудних, про узгодженість їх дій та про попередню домовленість.

          Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 досудовим слідством правильно кваліфіковані за  ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

          Невизнання своєї вини підсудними у вчиненні відкритого викрадення майна потеріплого ОСОБА_4, а визнання своєї вини у хуліганських діях стосовно останнього, суд розцінює як намагання підсудних уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин.

          Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ними злочину, характеризуючі дані про їх особи, стан здоров’я, сімейний стан, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини. Обставин, що пом’якшують покарання підсудних в ході судового слідства не встановлено. В якості обставини, що обтяжує покарання підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд враховує –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

          Обираючи підсудним вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, характеризуючі дані про їх особи.

Зокрема судом враховується  те, що підсудний ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість є погашеною в установленому законом порядку, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні дочку 1999 року народження, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, те, що підсудний ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше, посередньо характеризується за місцем проживання, займається суспільно-корисною працею, має постійне місце проживання та реєстрації.

А тому з урахування викладеного, суд вважає можливим, призначивши підсудним покарання у виді позбавлення волі на певний строк, звільнити їх від його відбуття з випробуванням та іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки вважає, що виправлення підсудних можливе без ізоляції від суспільства.

          Речові докази: барсетку, золотий ланцюжок, грошові кошти в сумі 115 грн., мобільний телефон «Нокіа 3210», з сім-картою мобільного оператору «Джинс («UMC») вважати власністю потерпілого ОСОБА_4 та передати йому.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 (три) роки.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись на реєстрацію.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 та ОСОБА_3  залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: барсетку, золотий ланцюжок, грошові кошти в сумі 115 грн., мобільний телефон «Нокіа 3210», з сім-картою мобільного оператора «Джинс («UMC»), повернути потерпілому ОСОБА_4 та вважати його власністю.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

       Суддя