Справа № 1-384/11

В И Р О К  

іменем України

     "25" березня 2011 р.  Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –  судді   Ретьман О.А.

при   секретарі  –         Якубовій Е.К.

з участю прокурора –  Власова І.В.

захисника –ОСОБА_1

законного представника –ОСОБА_2

потерпілих –ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням  ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м.Києва, українця, громадянина України,

з середньою освітою, непрацюючого,

неодруженого, зареєстрованого та

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в

силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

          15 січня 2009 року приблизно о 08 годині 30 хвилин ОСОБА_5, знаходячись в салоні тролейбусу маршруту № 25, який рухався по вул. Щербакова в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайому неповнолітню ОСОБА_3 та вирішив заволодіти майном останньої.

          Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5, підійшов до неповнолітньої ОСОБА_3 впритул та, тримаючи в правій руці ніж, погрожуючи його застосуванням, висловив вимогу передати цінні речі. Однак остання повідомила, що нічного цінного не має. Користуючись тим, що неповнолітня ОСОБА_3 сприйняла погрозу як реальну та була налякана, ОСОБА_5, рукою проник до портфелю останньої, звідки дістав мобільний телефон «Нокіа 5320», вартістю 1500 гривень, в середині якого знаходилася сім-карта оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 10 гривень, на поточному рахунку якої грошей не було. В подальшому ОСОБА_5, на зупинці з салону тролейбусу вийшов, тобто з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоду на загальну суму 1510 гривень.

Допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково, та вказав, що ножем потерпілій він не погрожував, і телефон з портфелю останньої викрав таємно. Так, підсудний показав, що 15.01.2009 року приблизно о 08-00 годині він, знаходячись в салоні тролейбусу № 5, що прямує на житловий масив «Виноградар»в м. Києві, звернув увагу на раніше незнайому йому дівчину, як потім дізнався ОСОБА_3, до якої підійшов та висловив вимогу про передачу йому цінних речей, під час чого, непомітно, рукою, відкрив кишеню на її рюкзаку, витягнув звідки мобільний телефон марки «Нокіа 5320», поклав собі в кишеню куртки та на наступній зупинці зійшов, а саме на зупинці «Полікліника» по вул. Щербакова, 60 в м. Києві. В нього при собі ножа не було та потерпілій він не погрожував ножем.          

Хоча підсудний в судовому засіданні свою вину визнав частково, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, даними нею у судовому засіданні, про те, що 15.01.2009 року приблизно о 08 годині 30 хвилин вона разом із подругами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебували в салоні тролейбусу, який рухався від зупинки «станція метро Нивки»у напрямку Інтернаціональної площі. В цей час до неї підійшов раніше не знайомий ОСОБА_5, який погрожуючи предметом схожим на ніж по його металевому блиску, вимагав, щоб вона віддала йому свої цінні речі, на що вона відповіла, що нічого цінного у неї не має. При цьому хлопець схопив її за руку. Після цього, ОСОБА_5 з тролейбусу вийшов, а вона виявила відкритий рюкзак та відсутність свого мобільного телефону марки «Нокіа 3250», який ОСОБА_4 подарувала їй на «Новий Рік», в телефоні була сім-карта оператора «Лайф». Крім того ОСОБА_5 чимось гострим спричинив їй подряпину на пальці. Вона вказала, що телефон їй повернуто, підсудний перед нею вибачився та вона його пробачила;

- показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_2, даними ним в ході судового розгляду, який пояснив, що зі слів дочки знає про обставини заволодіння телефоном та зазначив, що ОСОБА_4 подарувала потерпілій телефон на Новий рік;

            -  показаннями потерпілої ОСОБА_3, даними нею у судовому засіданні про те, що 15 січня 2009 року в другій половині дня її чоловік ОСОБА_2 повідомив, що у дочки ОСОБА_4, невідомий чоловік викрав мобільний телефон «Нокіа 5320», вартістю 1500 грн., з сім-картою оператора мобільного  зв’язку «Лайф», вартістю 10 грн., на поточному рахунку якої коштів не було. Даний телефон вона подарувала доньці на Новий рік. Дочка вказала, що підійшов незнайомий в салоні тролейбусу, при цьому погрожував їй, коли він пішов, зник мобільний телефон. Крім того у доньки була подряпина на пальці;

          - показаннями свідка ОСОБА_6, даними нею на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні, яка пояснила, що 15 січня 2009 року, приблизно о 08 год. 30 хв. вона разом із подругами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 їхали на навчання в тролейбусі № 5. Під  час поїздки вона  побачила, як до ОСОБА_3 підійшов раніше незнайомий ОСОБА_5 та приставив, до її руки невеликого ножа, довжиною приблизно 20 см та почав говорити, щоб остання віддала цінні речі. У відповідь ОСОБА_3 відповіла, що в неї нічого не має. Тоді хлопець провів ножем по руці Вікторії та одразу ж вийшов на зупинці «вул.Салютна», а вони виявили зникнення з рюкзака ОСОБА_4 її мобільного телефону марки «Нокіа»(а.с. 58-59 т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_6;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що 15 лютого 2009 року, з метою придбання мобільного телефону він прийшов на ринок «Святошин», де зайшовши в один із кіосків, побачив мобільний телефон «Нокіа 5320», який в подальшому придбав за 980 гривень. 02.04.2009 року від працівників міліції він дізнався що придбаний ним телефон є краденим, після чого вище вказаний мобільний телефон у нього було вилучено;

     - показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що працює продавцем в магазині «Мобільні телефони Європи»по пр. Перемоги 100-ф, в м. Києві. 15.01.2009 року, він знаходився на робочому місці. Приблизно о 9 годині до нього підійшов раніше незнайомий чоловік, як пізніше він довідався - ОСОБА_5, який запропонував купити у нього мобільний телефон «Нокіа 5320», на що він погодився та придбав вказаний мобільний телефон за 720 гривень. При цьому він склав акт закупки мобільного телефону «Нокіа 5320». В подальшому 02.04.2009 року він від працівників міліції дізнався, що вказаний мобільний телефон знаходиться в розшуку (а.с. 75-76 т.1);

      - показаннями свідка ОСОБА_10 даними ним на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні про те, що він, 15 січня 2009 року приблизно о 08 год. 30 хв. разом зі своїм братом ОСОБА_5, знаходячись на тролейбусній зупинці метро «Нивки», сіли до салону тролейбусу № 5, в салоні якого між ними виник конфлікт, тоді він перейшов до інших дверей. Коли він виходив з салону тролейбусу на зупинці «Поліклініка», бачив, що його брат теж вийшов та пішов у напрямку вул.Салютна в м.Києві. Під час того як він перейшов на інші двері, брата не бачив. Про те, що брат вчинив злочин дізнався 10.04.2009 року, коли працівники міліції приїхали до дому;

         - протоколом виявлення, огляду та вилучення від 02.04.2009 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_8 виявлено та вилучено мобільний телефон «Nokia-5320»імеі: НОМЕР_1 (а.с. 23. т.1);

         - протоколом виїмки від 08.04.2009 року, відповідно до якого в приміщенні магазину «Телефони з Європи»у гр. ОСОБА_9 вилучено акт про закупку мобільного телефону «Нокіа-5320»від 15.01.2009 року (а.с. 25-26 т.1);

         - протоколом огляду предметів від 13 квітня 2009 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон марки «Нокіа 5320»ІМЕІ № НОМЕР_1 (а.с. 28 т.1);

         - речовим доказом: мобільним телефоном «Nokia-5320»імеі: НОМЕР_1, переданим на зберігання потерпілій ОСОБА_4 (а.с. 30 т.1);

           -  протоколом пред’явлення особи для впізнання від 11 квітня 2009 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_3 під  № 3 впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с. 53-54 т.1);

           -  протоколом пред’явлення особи для впізнання від 11 квітня 2009 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 під № 2 впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с. 58-59 т.1);

          - протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 14 квітня 2009 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 на фото № 4 впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 (а.с. 63-64 т.1).

          - висновком експерта  № 135\и від 0.03.2009 року, згідно якого: при судово-медичному обстеженні ОСОБА_3, 1992 р.н., виявлені тілесні ушкодження у вигляді подряпин на задньо-зовнішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині (5), на тильній поверхні лівої кисті в проекції 2-3 п’ясних кісток (3). Зазначені ушкодження спричиненні гострим (загостреним) предметом (предметами), визначити індивідуальні властивості якого (яких) не є можливим, могли виникнути у вказаний у постанові строк при обставинах, вказаних у акті № 263 (пошкодив лезом ножа шкіру на лівій руці) та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров’я) (а.с. 36-37 т.1).

          Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкриміновано йому злочині, крім наведених вище доказів, підтверджується також іншими матеріалами кримінальної справи в їх сукупності.

Показання підсудного у судовому засіданні про те, що він ножем потерпілій не погрожував, а таємно викрав мобільний телефон з рюкзака останньої спростовуються показаннями потерпілої, свідків та висновком експертизи.

Крім того, розбійний напад є закінченим злочином з моменту висловлення погрози застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу потерпілому, а тому, те що підсудний заволодів мобільним телефоном непомітно для останньої на кваліфікацію дій підсудного за ч.1 ст.187 КК України не впливає.

Тому такі показання підсудного у судовому засіданні судом розцінюються як його намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

          Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудному обвинувачення.

            Дії ОСОБА_5 досудовим слідством правильно кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України як напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу(розбій).

             Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров'я, сімейний стан, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.          Так, судом враховуються дані про особу ОСОБА_5, який на підставі ст.89 КК України, вважається не судимим, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра, неофіційно працює та характеризується позитивно, має постійне місце проживання та реєстрації в м.Києві, від злочину тяжких наслідків не настало, шкода потерпілій відшкодована в повному обсязі.

          Обставин, які б пом’якшували або б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

          З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, але під наглядом органів кримінально-виколнавчої інспекції, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.187 КК України, та вважає можливим звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.

          Речові докази по справі слід передати потерпілій.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд    

з а с у д и в :

          ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

          На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням, іспитовим строком на 3 /три/ роки.

          На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі –мобільний телефон «Нокіа 5320»вважати власністю потерпілої ОСОБА_4, акт про закупку мобільного телефону «Нокіа 5320»залишити при матеріалах кримінальної справи.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

            Суддя