Справа № 1-415/11

В И Р О К  

іменем України

       "21" лютого 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого –судді Ретьман О.А.

при секретарі -           Якубовій Е.К.

з участю прокурора –Леонідова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу по обвинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, військовозобов’язаного,

з вищою освітою, працюючого командиром автомобільної роти,

В/ч-1937; одруженого; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, проходячи військову службу у військовій частині № 1937, що дислокується у м.Києві по вул.Зоологічній 4-а в м.Києві на посаді командира автомобільної роти, порушуючи вимоги ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09 липня 2010 року без отримання дозволу прямих начальників, самовільно залишив військову частину А1937, що дислокується в м.Києві  та до 18 липня 2010 року незаконно, без поважних причин був відсутній на службі, службові обов’язки у вказаний період часу не виконував, а проводив свій вільний час на власний розсуд.

Крім того, діючи з тією ж метою, аналогічним чином, порушуючи вищевказані вимоги Статуту, старший лейтенант  ОСОБА_1, повторно, 11 жовтня 2010 року не прибув на службу і без поважних причин був відсутній на службі до 18 жовтня 2010 року. Під час перебування у вказаний період часу поза межами військової частини А 1937 старший лейтенант ОСОБА_1 обов’язків по військовій службі не виконував, а проводив свій вільний час на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладені вище.

          За згодою учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, в порядку ст.299 КПК України.

Оцінивши зібрані по справі та дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному обвинувачення.

          Дії ОСОБА_1 досудовим слідством правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинене повторно протягом року.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров’я, вік підсудного, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, за місцем роботи характеризується незадовільно.

В якості обставини, що пом’якшує покарання підсудного суд, вважає можливим врахувати  - щире каяття.  

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення йому покарання у виді штрафу на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                  з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.407 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020  (одна тисяча двадцять) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя