Справа № 2-3143/11

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 серпня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Волкова С.  Я. ,

при секретарі –                    Топал А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ” Інвес”, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідачів, просить визнати за ним право власності на АДРЕСА_1, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою, зобов’язання здійснити державну реєстрацію його права власності, посилаючись на те, що  22.02.2005 р. між ним та ТОВ “Інвес” було укладено попередній договір №65, за умовами якого мали укласти договір купівлі-продажу зазначених квартири та паркувального місця, при цьому він виконав взяті на себе зобов’язання, а товариство станом на травень 2011 р. не уклало із ним договір та не вчиняє будь-яких дій щодо його укладення і він не має жодної інформації щодо можливості його укладення, з відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві стало відомо, що першу чергу з будівництва житлового комплексу з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 9-А в м. Києва прийнято в експлуатацію.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ” Інвес” Бойко К.В. пояснив, що товариство не заперечує укладення угоди, внесення ОСОБА_1 грошових коштів за попередньою угодою, які відповідач готовий повернути у будь-який час. Представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на пропущення позивачем строку звернення до суду.

В судове засідання відповідач Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна не з’явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що 2.02.2005 р. між ТОВ “Інвес” (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено попередній договір №65, за яким сторони зобов’язуються в обумовлений ними у додатковій угоді строк з моменту отримання стороною-1 Свідоцтва про право власності на об’єкт будівництва (будинок 9-А) по вул. Грушевського в м. Києва підписати та укласти договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою (об’єкт) (пп.1,3 договору), договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №378. Відповідно до п.2 договору стороні-1 належать майнові права на об’єкт на підставі: договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 9-А, призначеної для будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою, укладеного між Київською міською радою та ТОВ “Інвес”, посвідченого 16.04.2003 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №455 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської держадміністрації, про що 6.05.2003 р. у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за №82-6-00090; дозвіл на виконання будівельних робіт №0790-Пч/С від 12.11.2003 р., виданий товариству на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з підземною автостоянкою за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 9-А, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва (п.2 договору). За згодою сторін основний договір повинен бути укладений на умовах: ціна об’єкту складає 17755000 грн., що на момент укладення угоди становило 335000 доларів США, які сторона-2 має перерахувати на поточний рахунок сторони-1 в порядку та в строки, визначені п.7 договору.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права, спосіб захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.177 ЦК України до об’єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181,182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об’єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі,  зокрема, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема,  договори та інші правочини.

ЦК України передбачає, зокрема ст.ст.316-323,325,328,331,334,379-382 ЦК України, загальні засади права власності. Зокрема передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб’єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; прав власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд, враховуючи вимоги позивача щодо захисту свого права, яке не визнається, а саме право власності на АДРЕСА_1, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою, знаходить їх обґрунтованими, такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст.ст.526,527,530-532 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.610-612,623 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Так відповідач  ТОВ “Інвес” не виконав своїх зобов’язань щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, паркувального місця, не надав інформації про перереєстрацію дозволу на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з діловим і культурним центром та підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 9-А в м. Києва, не надав інформації про введення об’єкту в експлуатацію та не повідомив стороні-2 договору про отримання Свідоцтва про право власності на об’єкт будівництва, ніяких дій на виконання своїх зобов’язань не вчиняє.

При таких обставинах звернення до суду позивача за захистом своїх прав суд знаходить обґрунтованим.

Відповідач ТОВ “Інвес”, заперечуючи проти позову ОСОБА_1, посилається на пропущення позивачем строку звернення до суду, при цьому відповідач надав суду постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 3.11.2009 р. про відмову у посвідченні правочину, й відповідач зазначив, що, на його думку, основний договір мав бути укладений у строк, що не перевищує один рік з моменту укладення попереднього договору, тобто у строк до 22.02.2006 р., однак суд вбачає, що відповідно до п.3 попереднього договору №65 від 2.02.2005 р. строк укладення основного договору мав бути обумовлений у додатковій угоді, укладеній після отримання стороною-1 (товариством “Інвес”) Свідоцтва про право власності на об’єкт будівництва, тому строк звернення до суду за захистом своїх прав позивачем не порушений, та суд не приймає до уваги зазначену постанову приватного нотаріуса, крім того з наведеної постанови вбачається, що приватним нотаріусом розглядалося прохання товариства про внесення змін та доповнень до попереднього договору №65 від 22.02.2005 р. та нотаріус, розглядаючи прохання, вивчав дублікат попереднього договору, з чого можливо зробити висновок, що оригінал попереднього договору – примірник товариства був втрачений.

ОСОБА_1 просить зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію його права власності, такі вимоги також підлягають задоволенню, оскільки відповідач, дотримуючись вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, має зареєструвати права позивача, такі вимоги ОСОБА_1 також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ТОВ “Інвес” на користь позивача слід присудити понесені ним та документально підтверджені судові витрати: 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.15,16,22,96,181,182,316-323,325,328,331, 334,379-382,509,510,527,530-532,598,599,610-614,623,875-886 ЦК України, ст.ст.3,4,10,11, 60,88,169,174,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   Позов – задовольнити.

  Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою.

Зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, загальною орієнтовною площею 250 кв.м., розташовану на четвертому поверсі блоку №2, а також на одне паркувальне місце в підземному автопаркінгу за зазначеною адресою.

Стягнути з ТОВ” Інвес” на користь ОСОБА_1 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.   

Суддя