Справа № 1-46/11

В И Р О К  

іменем України

         "14" лютого 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –  судді    Ретьман О.А.

при   секретарі  –           Якубовій Е.К.

з участю прокурорів –   Соколовського Т.М., Юрка Т.Г., Власова І.В.

захисника –                    ОСОБА_1

потерпілого –                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не військо-возобов’язаного, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше судимого:

1) 11.06.1999 року вироком Радянського районного суду м. Києва за ч.2 ст.141 КК України до 6 років позбавлення волі;

2) 30.06.2004 року, вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.3 ст.185; ч.4 ст.185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 12.07.2008 року по відбуттю строку покарання,

та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, невійсь-

ковозобов’язаного, з середньою освітою, неодруженого,  непра-

цюючого; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1) 12.01.1998 року вироком Радянського районного суду м. Києва

за ч.2 ст.141 КК України до 2 років позбавлення волі;

2) 12.06.1998 року вироком Радянського районного суду м. Києва

за ч.1 ст.229-6, 43,14 КК України до 1 року позбавлення волі;

3) 27.09.2002 року вироком Солом’янського районного суду

м.Києва за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 07.04.2008 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

22 травня 2009 року приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи по вул. Щербакова, 63 в м. Києві, помітили раніше не знайомого ОСОБА_2, який знаходився за кермом свого автомобіля «ВАЗ 21014» д.н.з. НОМЕР_1, після чого вступили між собою у злочинну змову направлену на заволодіння майном останнього та, діючи за раніше досягнутої домовленості, вчинили наступне.

Так, діючи спільно та узгоджено, згідно розподілених ролей, ОСОБА_3 сів до салону автомобіля «ВАЗ»за кермом якого знаходився ОСОБА_2, а саме на переднє сидіння та під вигаданим приводом висловив на адресу ОСОБА_2 вимогу передати  гроші. В цей час ОСОБА_4 сів на заднє сидіння автомобіля «ВАЗ». Отримавши від ОСОБА_2 відмову, ОСОБА_3 почав йому погрожувати тим, що забере все цінне, що в останнього було при собі. Сприймаючи погрози ОСОБА_3 як реальні, ОСОБА_2 вийшов з салону автомобіля, вимагаючи, щоб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили салон його автомобіля, та намагаючись вберегти портмоне від незаконного вилучення. В момент коли, ОСОБА_2 виходив з автомобіля, ОСОБА_4 відкрито викрав із задньої кишені джинсів, останнього:  мобільний телефон «Нокіа 6230і», вартістю 200 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв’язку «МТС», вартістю 25 гривень, на балансовому рахунку, якої знаходилося 26 гривень та мобільний телефон «Нокіа», вартістю 150 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на балансовому рахунку, якої знаходилось 6 гривень. В цей час ОСОБА_3 з салону автомобіля відкрито викрав портмоне, вартістю 50 гривень, в якому знаходились: закордонний паспорт на ім’я ОСОБА_2, який матеріальної цінності не становить,  паспорт громадянина України, на ім’я ОСОБА_2, який матеріальної цінності не становить,  військовий квиток, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію автомобіля ВАЗ 21014, НОМЕР_1, доручення на право керування даним автомобілем, страховий поліс на ім’я ОСОБА_2, які матеріальної цінності не становлять,  грошові кошти в розмірі 3800 гривень, 100 доларів США, які згідно курсу НБ України на час вчинення злочину, становлять 760 гривень, 100 Євро, які згідно курсу НБ України на час вчинення злочину становлять 1030 гривень, що належать ОСОБА_2. Після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши останньому, матеріальних збитків на загальну суму 6072 гривні.

Допитані у судовому засіданні підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4  свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнали частково та вказали, що не вчиняли відкритого викрадення майна ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, а кожен з них вчинив крадіжку майна ОСОБА_2, про вчинення, якої вони між собою не домовлялись та не знали про дії один одного. Крім того підсудні вказали, що визнавальні показання дали під примусовим тиском працівників міліції.

Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що він непомітно для потерпілого та ОСОБА_4, коли останні виходили з салону автомобіля витягнув з карти двері автомобіля портмоне, після чого з місця вчинення злочину, зник. Ніхто його дій не помітив ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4, оскільки ніхто його не кликав. Вказав, що розкаюється у вчиненні таємного викрадення чужого майна ОСОБА_2

ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що він в той момент, коли потерпілий виходив з салону автомобіля непомітно для оточуючих витягнув з задніх карманів штанів, у які був одягнутий ОСОБА_2 два мобільних телефони. Після чого з місяця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. Вказав, що розкаюється саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_2  

Хоча підсудні своєї вини у вчиненні інкримінованого їм діяння у судовому засідання не визнали їх винуватість у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 який, будучи допитаним на досудовому слідстві та у судовому засіданні вказував, що 22 травня 2009 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, він приїхав на своєму власному автомобілі ВАЗ 21014 н.з. НОМЕР_1, яким керує за довіреністю, до будинку № 63 по вул. Щербакова в м. Києві. Перебуваючи біля даного будинку, до нього підійшов раніше незнайомий йому чоловік, який представився як ОСОБА_3, після чого почав з ним розмовляти та казав йому про якийсь борг і щоб він повернув йому грошові кошти в розмірі 400 гривень. Він йому відповів, що перший раз його бачить та перший раз чує про якийсь борг. Після цього, даний чоловік сів до салону його автомобіля без його згоди на переднє сидіння. Даним чоловіком, як він дізнався під час впізнання, так і підтвердив під час судового засідання, був ОСОБА_3 Він в цей час, завів двигун та хотів від’їжджати, але ОСОБА_3 витягнув ключі із замка живлення. Він намагався забрати у нього дані ключі, але в цей час розірвався брилок та один з ключів залишився у нього, а інший у ОСОБА_3 Потім ОСОБА_3 сказав йому, щоб він віддав гроші, а то в інакшому випадку він  забере все, що є при ньому. Після цього, він вийшов з автомобіля та в цей час відчув як хтось із задньої правої кишені його штанів витягнув два моїх мобільних телефони. Хто саме забрав у нього телефони, він не може сказати, оскільки цього не міг бачити, але думає, що це був ОСОБА_4 (якого він впізнав на впізнанні та підтвердив це у судовому засіданні), оскільки інших осіб поруч не було. Потім він побачив, як ОСОБА_3 схватив його портмане з салону автомобіля та разом з ОСОБА_4 побігли прямо вздовж будинку. Ключ від автомобіля який забрав у нього ОСОБА_3, він пізніше знайшов в автомобілі на підлозі. 24 травня 2009 року, з ним зв’язався невідомий чоловік, який повідомив, що знайшов його документи. Цього ж дня, приблизно о 18 годині, по вул. Щербакова, 61, він зустрівся з незнайомим чоловіком, який повернув йому портмане в якому були всі документи, які у нього були викрадені, але грошей не було.

          Суд, визнає показання потерпілого, що він давав на досудовому слідстві та у судовому засіданні правдивими, що стосуються пред’явленого підсудним обвинувачення, у повному обсязі, оскільки потерпілий на досудовому слідстві давав послідовні показання, будучи допитаним різними компетентними особами, а саме заступником начальника СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві майором міліції ОСОБА_6 25.05.2009 року (а.с. 47-50 т.1), слідчим СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві лейтенантом міліції ОСОБА_5 (а.с. 51-53 т.1 ), протоколи допиту потерпілого складені відповідно до чинного законодавства.  Потерпілий підтвердив свої показання на очних ставках 04.04.2009 року ( а.с. 85-87 т.1) між ним та ОСОБА_4 Крім того в свої першочергових поясненнях від 15.05.2009 року (а.с. 15-19) потерпілий вказував саме на відкрите заволодіння його майном підсудними.

          Крім того, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_5 повідомив, що протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 був повністю записаний з його слів. Показання потерпілий давав добровільно. Зазначив, що потерпілий відмовився від проведення очної ставки з ОСОБА_3, посилаючись на те, що не бажає зустрічатись з останнім так як це може вплинути негативно на його здоров’я, про що написав заяву.

У зв’язку з чим, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу показання потерпілого дані ним у судовому засіданні, з приводу того, що він не бачив, яким саме чином підсудні заволоділи його майном, так як свої показання у судовому засіданні потерпілий постійно змінював, не міг чітко пояснити таку зміну показань, давав суперечливі відповіді. Однак при оголошенні протоколів його допиту на досудовому слідстві, підтвердив викладені в них фактичні обставини справи.

Таку поведінку потерпілого у судовому засіданні суд розцінює як психологічний вплив на нього присутністю підсудних при дачі ним показань у судовому засіданні, у зв’язку з небажанням потерпілого контактувати з підсудними, що також підтверджується його заявою від 25.06.2009 року ( а.с. 88 т.1 ).

Крім викладеного вище, вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм діяння, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданнями доказами, а саме:

-   показаннями свідка ОСОБА_7, данимим в ході судового слідства та на досудовому слідстві, про те, що він працює в кіоску по ремонту мобільних телефонів, що розташований по вул. Щербакова, 1 в м. Києві. У зв’язку з чим, пам’ятає, що 24 травня 2009 року, приблизно о 19 годині, до нього підійшло двоє раніше незнайомих чоловіки, як він потім дізнався, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які звернулися до нього з пропозицією купити в них мобільний телефон для запчастин, оскільки їм конче необхідні гроші для купівлі палива на автомобіль. Він взяв даний мобільний телефон, оглянув його, це був «Нокіа 6230і»в корпусі чорного кольору. Один із хлопців сказав йому, що вони хочуть за нього 150 гривень. Він погодився на дану пропозицію, але перепитав у них чи не крадений телефон, на що вони  відповіли що телефон належить їм, після чого він придбав телефон за 150 гривень;

- показаннями свідка ОСОБА_8 даними ним в ході досудового слідства та оголошеними у судовому засіданні, який пояснив, що 22 травня 2009 року, близько 13 години 00 хвилин, по вул. Золотоустівська в м. Києві, він зустрів свого знайомого на ім’я ОСОБА_2, якого попросив підвезти його на «Інтернаціональну площу»в м. Києві. Після чого, вони сіли до його автомобіля марки «ВАЗ», сірого кольору. Він з ОСОБА_2 заїхали у двір будинку № 63 по вул. Щербакова в м. Києві, де він вийшов з автомобіля та зустрів своїх наглядно знайомих, з якими стояв та спілкувався. ОСОБА_2 в цей час, перебував в своєму автомобілі та він помітив, що до автомобіля ОСОБА_2 сів один наглядно йому знайомий хлопець, як його звати він не знає. Потім через деякий час, вони вийшли з автомобіля та про щось між собою сперечалися. Ще через деякий час, ОСОБА_2 знову сів до салону автомобіля та разом з ним сіли ще два хлопця, один із них наглядно йому знайомий, який сідав перед цим, а іншого хлопця він не знає. Через декілька хвилин, вони знову вийшли з автомобіля та продовжували між собою про щось сперечатися. Він в даний конфлікт не вмішувався, оскільки не знав, що там за ситуація та пішов у гості до своєї сестри, яка проживає АДРЕСА_3. Що відбувалося між ними далі, він не знає, оскільки не був там присутній. Вже пізніше, від працівників міліції, він дізнався що невідомі особи викрали у ОСОБА_2 його портмоне з грошима та документами, а також два мобільних телефони. (а.с. 76-78 т.1);

 - показаннями свідка ОСОБА_9 даними ним в ході досудового слідства та підтвердженими у судовому засіданні, який пояснив, що 22 травня 2009 року, він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_4. Приблизно о 14 годині, він вийшов на балкон своєї квартири та помітив внизу в дворі будинку два автомобіля чорного та сірого кольорів, моделей автомобілів не знає. Потім він помітив чотирьох раніше йому незнайомих чоловіків, які стояли та сварилися між собою, а перед цим двоє з них витягнули із-за керма сірого автомобіля водія, після чого почали йому щось доказувати. Впізнати даних чоловіків, він не може оскільки не зміг розгледіти їхні обличчя.(а.с. 70-72 т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_10, даними нею в ході досудового слідства та підтвердженими нею у судовому засіданні, про те, що вона працювала конс’єржом в будинку № 63 по вул. Щербакова в м. Києві. 22 травня 2009 року. Знаходячись на своєму робочому місці приблизно о 14 годині, біля під’їзду вказаного вище будинку, вона помітила трьох раніше їй незнайомих чоловіків, які сварилися між собою. Неподалік від них знаходився автомобіль сірого кольору, моделі вона не знає, а поруч стояли двоє чоловіки та виясняли якісь відносини з водієм даного автомобіля. Впізнати даних осіб, вона не може оскільки не розгледіла їхніх облич.  (а.с. 73-75 т.1);

-  протоколом очної ставки, проведеної між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_2, під час якої потерпілий дав показання та вказав, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 вчинили відносно нього відкрите викрадення належного йому майна (а.с. 85-87 т.1);          

-протоколом пред’явлення особи для впізнання від 25.05.2009 року, проведене за участю потерпілого ОСОБА_2 згідно якого потерпілий впізнав ОСОБА_3 як особу, яка вчинила відносно нього злочин (а.с. 56 т.1);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 04.06.2009 року, проведене за участю потерпілого ОСОБА_2 згідно якого потерпілий впізнав ОСОБА_4 як особу, яка вчинила відносно нього злочин.(а.с. 81 т.1);

-протоколом  пред’явлення особи для впізнання від 25.05.2009 року, проведене за участю свідка ОСОБА_7 згідно якого свідок впізнав ОСОБА_3 як особу, яка продала йому мобільний телефон. (а.с. 66 т.1);

-протоколом  пред’явлення особи для впізнання від 04.06.2009 року, проведене за участю свідка ОСОБА_7 згідно якого свідок впізнав ОСОБА_4 як особу, яка продала йому мобільний телефон. (а.с. 83 т.1);

-протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 13.06.2009 року, проведене за участю свідка ОСОБА_8 згідно якого свідок впізнав ОСОБА_3 як особу, яка конфліктувала з потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 79 т.1);

-протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання від 13.06.2009 року, проведене за участю свідка ОСОБА_8 згідно якого свідок впізнав ОСОБА_4 як особу, яка конфліктувала з потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 80 т.1);

протоколом огляду та вилучення від 25 травня 2009 року, під час якого у ОСОБА_2 по вул. Баумана, 4 в м. Києві, було вилучено портмоне з особистими документами.(а.с. 38 т.1);

- протоколом огляду та вилучення, від 25 травня 2009 року, під час якого у ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон «Нокіа 6230і», який належить ОСОБА_2 (а.с. 39 т.1);

- протоколом огляду місця події від 22 травня 2009 року, під час якого було оглянуто автомобіль марки «ВАЗ 2114», який належить ОСОБА_2 (а.с. 36 т.1);

- протоколом огляду предметів від 25 червня 2009 року, проведений за участю потерпілого ОСОБА_2 згідно якого потерпілий вказав, що оглядаємий мобільний телефон «Нокіа 6230і»належить йому.(а.с. 42 т.1)

- речовими доказами: мобільним телефоном «Нокіа 6230і»ІМЕІ НОМЕР_2, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2;     портмоне з особистими документами, а саме: закордонним паспортом на ім’я ОСОБА_2, паспортом громадянина України, на ім’я ОСОБА_2, військовим квитком, посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію автомобіля ВАЗ 21014 НОМЕР_1, дорученням на право керування даним автомобілем, страховим полісом на ім’я ОСОБА_2, яке передане на зберігання  потерпілому ОСОБА_2 (а.с. 40; 44 т.1).

          Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному обвинувачення.

          Невизнання своєї вини підсудними у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно,  за попередньою змовою групою осіб, та визнання у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці) без попередньої змови, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, спростовуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами у своїй сукупності, а саме показаннями потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій. Судом не здобуто доказів того, що наявні у справі докази зібрані з порушенням норм КПК України.

          Зі скаргами на неправомірні дії працівників міліції підсудні не звертались, хоча мали таку можливість.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 –слідчий СВ Шевченківського райуправління –вказав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 давали такі показання, які вважали за потрібне, всі їх показання були записані з їх слів, ніякого тиску він особисто та в його присутності інші працівники міліції на підсудних не чинили, підсудні також не повідомляли йому про вчинення будь-якого тиску на них оперативними працівниками.

Постійна зміна підсудними свої показань на протязі досудового слідства та судового слідства судом розцінюється як намагання пом’якшити свою відповідальність та уникнути покарання за більш тяжкий злочин.

Так, з урахуванням викладеного суд, вважає, повністю доведеним у судовому засіданні пред’явлене підсудним обвинувачення, оскільки про те, що підсудні розуміли, що діють відкрито, свідчать як дані ними показання в ході досудового слідства, так і показання потерпілого, який вказував, що відчув як витягнули в нього з задніх карманів штанів, телефони та бачив, як ОСОБА_3 забрав його барсетку. Додатково про направлення умислу саме на відкрите викрадення майна також свідчить той факт, що підсудні, знаючи про те, що вони з потерпілим раніше не знайомі, вимагали повернення останнім вигаданого ними боргу, при цьому погрожували тим, що в противному випадку заберуть у нього все цінне, що в результаті і реалізували.

Про те, що підсудні діяли за попередньою змовою, свідчить  узгодженість їх дій направлена на заволодіння чужим майном.

Про відкрите викрадення майна свідчить усвідомлення підсудних тієї обставини, що їх дії можуть бути та були помічені сторонніми особами, зокрема потерпілим. А також те, що після вчинення даного злочину вони зустрілись та спільно розпорядились викраденим чужим майном.

Дії підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 досудовим слідством правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений  повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи підсудним вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, характеризуючі дані про їх особи, стан здоров’я, сімейний стан, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_3 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення аналогічних корисливих злочинів, має не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, на момент вчинення злочину суспільно-корисною працею не займався, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставин, які б пом’якшували або обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

ОСОБА_4 раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливого злочину, має не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, на момент вчинення злочину офіційно не працював, по місцю попереднього відбування покарання характеризується задовільно та місцю проживання характеризується позитивно.

Обставин, які б пом’якшували або обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудним покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають непогашені у встановленому законом порядку судимості, в тому числі за вчинення корисливих  злочинів, що свідчить про те, що останні, відбувши покарання за попередні вчинені ними злочини та, перебуваючи на свободі, на шлях виправлення не стали, а тому на думку суду виправлення підсудних можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

          Речові докази по справі слід передати у власність потерпілого.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає частковому задоволенню, оскільки судом прийнято рішення про передачу речового доказу у власність потерпілому, вартість якого також була включена у загальну суму позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд                               

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п’яти)  років позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 25 травня 2009 року та ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 02.06.2009 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Нокіа 6230і», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_2–передати у власність потерпілому.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 5891 (п’ять тисяч вісімсот дев’яносто одну) гривню.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд, а засудженими на протязі того ж строку з моменту отримання його копії.

         Суддя