Справа № 2-142/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2011 р.  Ленінський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді – Гаркуши О.М.

при секретарі – Коноплянкіної А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про суми боргу, неодноразово уточнюючи позовні вимоги остаточно просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно суму боргу в розмірі 619125 доларів США та відшкодувати судові витрати: 1700 – судовій збір та 30грн – ІТО.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 зі згодою своєї дружини ОСОБА_3 уклав 05.02.2007 року з батьком позивача договір займу, у відповідності до якого він отримав у борг суму в розмірі 325000 доларів США, яки зобов’язався повернути частками до 05.02.2009 року. У зв’язку зі смертю позикодавця право вимоги за договором займу у порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки та 3/4  часток боргу відповідно, що підтверджується рішенням Ленінського райсуду м.Севастополя від 18.12.2008 року. Однак відповідачі відмовляються виконувати взяти на себе зобов’язання та у добровільному порядку повертати ОСОБА_6 борг у розмірі 81250 доларів США. Просить стягнути борг з відповідачів солідарно, оскільки вважає, що якщо борг взятий зі згодою дружини в інтересах сім’ї, ці гроші є об’єктом сумісної власності подружжя, а тому відповідати за цім зобов’язанням вони повинні сумісно.    

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав, вказував, що фактично між відповідачем ОСОБА_2 та батьком позивачки ОСОБА_7 існували правовідносини стосовно купівлі-продажу кооперативу «Херсонес», а тому до них слід застосовувати положення глави 54 Цивільного кодексу України. Крім того, вказує, що фактично договору займу від 05.02.2007 року цієї час не існує, тому що воно перейшло в інше зобов’язання між ОСОБА_2 та третьої особою ОСОБА_4, якої він видав розписку про отримання від неї у борг грошей взамін розписки про отримання боргу від померлого ОСОБА_7

Суд, вислухав пояснення позивача, представника відповідача, 3-ї особи ОСОБА_4 дослідивши матеріали даної цивільної справи та справи № 2-4091\08р. , знаходить позов обгрунтованим та підлягаючим задоволенню частково за наступними обставинами.

У судовому засіданні встановлене, що 05.02.2007 року  між ОСОБА_7 та ОСОБА_2,  був укладений договір позики на загальну суму 325000 грн. (а.с.8-11), яка була отримана відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується копією розписки, яка є в матеріалах справи (а.с.12). Крім того, ОСОБА_2 не заперечує, що він дійсно отримав ці гроші від ОСОБА_7

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного Кодексу України позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Судом також встановлено, що позикодавець ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, та право вимоги за договором позики від 05.02.2007 року перейшло у порядку правонаступництва до його спадкоємців: дружини ОСОБА_4 у розмірі ѕ частки боргу та доньки ОСОБА_1 у розмірі ј частки боргу. Це цілком відповідає положенню ст.512 ЦК України та встановлено рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18.12.2008 року (а.с.6-7)

Таким чином, відповідач безперечно знав, що він повинен повертати борг двом спадкоємцям: дружини ОСОБА_4 у розмірі ѕ частки боргу та доньки ОСОБА_1 у розмірі ј частки боргу.

Доводи представника відповідача стосовно того, що він видав розписку на суму, що залишалась, ОСОБА_4 суд до уваги не приймає, оскільки домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не можуть вплинути на його зобов’язання перед ОСОБА_1, оскільки зміна зобов’язань може бути проведено тільки з письмової згоди кредитора, тобто ОСОБА_1   

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача, що між відповідачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_7 існували інші правовідносини, яки фактично прикрити договором позики, оскільки договір позики від 05.02.2007 року не визнаний удаваним, а крім того у відповідності до ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням.

Судом встановлено, що сума боргу відповідачем померлому позикодавцю частково була повернута у сумі 42612 долара США (а.с.167) , однак до теперішнього часу повністю борг не повернений, відомості про виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідач суду не надав, у зв'язку з чим, сума боргу складає 282388долларів США, що виходячи з офіційного курсу долару 7,61, встановленому НБУ  складає 2 148 972,68грн.\а.с.22\.

Доводи позивача, що надані відповідачем ОСОБА_2 розписки про повернення частини боргу позикодавцю ОСОБА_7 виконані не її померлим батьком, а іншою особою, суд до уваги не приймає, оскільки доказі цього суду не надані, та клопотання про проведення посмертної почеркознавчої експертизи не заявлено. Крім того, виконання зобов’язання саме в цім об’ємі визнано дружиною померлого, яка претендує на 3\4 цієї суми.    

Оскільки у позивача є право вимоги на ј частину боргу суд вважає за необхідне стягнути на її користь ј частину неповернутої частки боргу в сумі 537 243, 17грн. \282 388 дол.: 4 Х 7,61грн.\

Вимоги позивача стосовно стягнення боргу і з відповідача ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованими, оскільки суду у порушення ст.60 ЦПК України не надано доказів того, що гроші отримані у борг були використані в інтересах сім’ї та є об’єктом сумісної власності подружжя ОСОБА_3. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що доказом сумісного зобов’язання подружжя є письмова згода відповідача ОСОБА_3 на отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів у борг, суд до уваги не приймає, оскільки дача згоди на отримання коштів іншою особою не тотожна поняттю взяття на себе зобов’язання по поверненню цих коштів, а тому така згода не породжує для ОСОБА_3 ніяких зобов’язань, тому у даної частині позов задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про відшкодування судових витрат засновані на законі та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.ст.1047, 1053 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,179,224,225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 537 243, 17 грн. , судові витрати у сумі 1730грн, а всього стягнути 539003,17грн. У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя - підпис

копія вірна:

Суддя Ленінського районного

суду м.Севастополя                                     О.М.Гаркуша