Справа №22ас/2485                                           Головуючий у суді 1 інст.:Діброва О.В.

Категорія 26                                                     Доповідач у суді II інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА Іменем.   України

20 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого : судді Франовської К.С.

суддів :  Широкової Л.В., Товянської О.В. при секретарі: Калинець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого ак­ціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Квар­цит» (далі ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит»), Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомир­ської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 травня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернуся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з від­повідачів заборгованість за остання три роки, в т.ч. і за 2006р., по виплатах, пе­редбачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначав, що за зга­даним Законом має право на одержання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування-40% від мінімальної зарплати та відповідно до ст. 39 Закону на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат, які у встановленому Законом розмірі не виплачувались.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 тра­вня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Овруцький ГЗК «Квар­цит» на користь позивача 16999,20грн. вказаних коштів. Зобов'язано ВАТ «Овру­цький ГЗК «Кварцит» донарахувати позивачу недоплачені йому кошти, передба­чені ст.ст.37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти для перерахування на рахунок ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит» платіжні документи для виплати позивачу вказаних коштів.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - част­ковому скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає та працює на радіоактив­но забрудненій території і відповідно до ст. 37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особо, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі двох мінімальних зарплат.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмо­вою у позові.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції в частині стягнення вказаних коштів за 2002-2005р.р. і постановляє про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити частково. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03 травня 2006 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до відкритого акціонерного товариства Овруць­кий гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит», Управління праці та соціа­льного захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Жи­томирської області про стягнення невиплачених коштів за 2002-2005 роки за безпідставністю. В решті - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рі­ шенням Апеляційного суду.