Справа №22ас/2486                                                    Головуючий у суді 1 інст.:Капустннськнй М.М.

Категорія 26                                                              Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

20 липня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі : головуючого : судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Калинець Т.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного міського вій­ськового комісаріату Житомирської області, Управління праці та соціального захи­сту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обла­сної державної адміністрації, Житомирського обласного військового комісаріату, відділення Державного казначейства України в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціа­льний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути з відпові­дачів заборгованість за останні три роки по виплатах, передбачених ст.ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи».

Зазначала, що такі виплати проводились у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. «Про компенсаційні виплати осо­бам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить в частині розміру цих виплат вимогам Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 грудня 2005 року позов задоволено частково. Зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат провести донарахування позивачу виплат, передбачених ст.ст.37,39 Закону. Зобов'язано Овруцький об'єднаний міський військовий комісаріат Житомирської області провести донарахування позивачу невиплачених коштів та подати платіжні документи до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміні­страції Житомирської області. Зобов'язано Головне управління праці та соціального захис­ту населення Житомирської обласної державної адміністрації прийняти платіжні докумен­ти від Житомирського обласного військового комісаріату для виплати позивачу невипла­чених коштів. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області прийняти платіжні документи від Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату для виплати позивачу зазначе­них коштів, перерахувавши їх Овруцькому відділенню Ощадбанку. У задоволенні позову до відділення Державного казначейства України в Овруцькому районі Житомирської об­ласті відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту насе­лення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення су­дом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні випла­чуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 ли­пня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постано­вою.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення - частковому скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виклю­чно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обся­гів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компен­сації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач має право на виплати, передбачені ст.37,39 цього За­кону.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компен­саційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійс­нення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про на­явність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказа­них у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центра­льними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незале­жно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріальний за­кон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що позивачка одержувала виплати у розмірах, встановлених по­становою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд частково скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овру­цької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частко­во.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2005 року скасувати в частині задоволених вимог і постановити про відмову ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської об­ласті Овруцького об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської об­ласті, Житомирського обласного військового комісаріату про стягнення невиплаче­них коштів за безпідставністю. В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарже­на у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України про­тягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.