Справа №  2-317/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 року Дебальцевський міський суд у складі:

головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарі: Турченковій О.В., Ульяненко О.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1,  представника відповідача –ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

14.01.2011 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, посилаючись на наступні обставини, враховуючи й уточнені вимоги: відповідно до контракту №1681 від 19.07.2006 року він за переведенням був прийнятий на роботу в вагонне депо Луганськ на посаду начальника пасажирського поїзду кваліфікацією 2-ої групи.

Наказом начальника вагонного депо Луганськ №1099 від 22.12.2010 року він був звільнений з роботи (за підставами, передбаченими контрактом за п.8 ст.36 КЗпП України).

Однак вважає вказане звільнення незаконними через наступне.

Підставою такого звільнення як зазначено в наказі №1099 є акти перевірки поїзду №607/608 сполученням «Луганськ-Кривий Ріг»№091222 та А №091129 від 23.11.2010 року, його пояснення від 8.12.2010 року, умови контракту №1681 від 19.07.2006 року, п.8 ст.36 КЗпП України.

В тексті наказу мова йде про те, що він порушив вимоги абзаців 6 та 10 п.4 контракту, які передбачають те, що він як начальник поїзду зобов»язаний забезпечити проїзд пасажирів в вагонах поїзду лише відповідно проїзних документів відповідного зразку та організувати виконання бригадою зобов»язань, покладених на неї Інструкціями, правилами, розпорядженнями керівництва та наказами. В зв»язку з чим контракт й підлягає розірванню на підставі п.п. «а»п.18 –через виявлення факту перевезення безквиткових пасажирів. На підтвердження чого, на думку адміністрації вагонного депо, свідчать акти перевірки КРУ.  

Однак, він вважає, що в даному випадку, враховуючи обставини провозу безквиткових пасажирів, його вини в цьому як начальника поїзду немає.

Так, відповідно до діючих на залізниці правил, начальник поїзду має право на відпочинок в путі прямування.

Відповідно до наданої відповідачем довідки №01/17-755 від 12.03.2011 року, витікає, що в вагонному депо Луганськ не існує положення (інструкції) про порядок режиму праці та відпочинку начальника поїзду в путі прямування та, відповідно до п.10.1 Наказу Укрзалізниці №40-Ц від 10.03.1994 року при знаходження в поїздці (рейсі) начальник поїзду регулює робочий час та час відпочинку на свій розсуд, відповідно до умов праці.

Враховуючи особливості маршруту прямування поїзду №607/608 та міста мінімальної населеності поїзду він відпочиває після ст.Красноармійськ до ст.Пятихатки.

Із акту №091129 витікає, що безквиткові пасажири були посажені провідником вагону №5 ОСОБА_4 в її вагон на ст.Вільногірськ. Цей факт підтверджується копією пояснювальної ОСОБА_4 від 24.11.2010 року. Він же в цей час відпочивав. Його розбудив ревізор ОСОБА_5 –один з двох ревізорів, які перевіряли поїзд.  Таким чином, вважає, що в його діях не було порушення трудової дисципліни, а під час відпочинку він не міг контролювати дії провідників поїзду.

Згідно з абз.2 п.1.8 Інструкції начальнику поїзду ЦЛ-0003 порядок керівництва бригадою під час відпочинку начальника поїзду встановлюється керівництвом підприємства приписки составу. Однак, відповідно до наданої відповідачем довідки,  положення (інструкція) про керівництво бригадою під час відпочинку начальника поїзду в путі прямування по вагонному депо Луганськ (депо приписки составу поїзду №607/608) станом на 22.11.2010 року не видавалось. За невиконання цього правила, він на його думку, також не може нести відповідальності.

Крім того, вважає, що акт №091222 від 23.11.2010 року не відповідає вимогам, що до них пред»являються. В таких актах має бути зазначені посадочний та заводських номери вагонів, їх категорію, фамілію та ініціали чергового провідника та начальника поїзда, найменування резерву провідників та дороги приписки перевірених вагонів, а при виявлення зловживань –прізвище, ім»я та по-батькові причетних осіб та їх адреси. Складений в поїзді акт підписують ревізуючі, начальник поїзду та причетні особи. При складанні акту особи, які здійснюють перевірку вимагають письменні пояснення від винних провідників, а в разі необхідності, й від начальника поїзду. Однак такі положення в акті №091222 відсутні та з його змісту неможливо зрозуміти в якому саме вагоні та який провідник допустив провіз безквиткових пасажирів. Можливо лише припустити, що й всі безквиткові пасажирі були виявлені в вагоні №5, однак в цьому адміністрація депо не розбиралась.

Крім того вважає, що незаконним звільненням йому було завдано й морально шкоду, розмір компенсації якого він оцінює в 50 тисяч гривень. Й яка  полягає в тому, що він зазнав негативного стресу та душевних переживань через звільнення його з роботи. На момент звільнення він не мав жодного стягнення, що мало юридичну силу. Однак запис в трудовій книжці про причини його звільнення буде мати негативні наслідки в майбутньому. Він залишився без засобів існування та без впевненості отримувати їх в майбутньому. А на теперішній час він є студентом-заочником останнього курсу Харківської Академії залізничного транспорту. Порушенні його життєві зв»язки та можливість нормального забезпечення сім»ї, в зв»язку з чим він вимушений вживати додаткових зусиль для відшукування додаткових джерел існування, що в теперішній час є проблематичним. При цьому він має й дружину та неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Крім того судовий розгляд справи також вимагає витрачання певного часу та пов»язано з нервовою напругою.     

Просив визнати його звільнення з посади начальника пасажирського поїзду кваліфікації 2-ї групи незаконним,  поновив його на роботі на цієї ж посаді в Вагонному депо Луганськ, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення та по день винесення рішення, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000 грн., а також стягнути витрати по наданню правової допомоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 підтримував заявлені вимоги та будучи допитаним в якості свідка в порядку ст.ст. 57, 180-182 ЦПК України, пояснив, що 19.07.2006 року він був прийнятий на роботу в вагонне депо Луганськ, а з 11.01.2000 року він працює на посаді начальника поїзду.

22.11.2010 року він виїхав в рейс Луганськ-Кривий Ріг, будучи начальником поїзду. В вказаному поїзді штабний вагон був вагон №4. Напередодні він мав 3 вихідних дня, а 12 днів до того працював та був в рейсі, тобто за три тижні він мав лише три вихідних. Відповідно до режиму праці й відпочинку час відпочинку між рейсами не може бути меншим ніж 24 години. Він же 4 дні був і рейсі сполученням Луганськ-Львів-Луганськ, 12 днів він не відпочивав, потім 3 дні відпочинку й відправився в даний рейс. На фоні чого він мав загальну втому.

Відпочивати в поїзді він лягає, коли відбувається висадка більшості пасажирів, так до ст.Красноармійськ виходять близько 90% всіх пасажирів й після вказаної станції до ст.Пятихатки він лягає відпочивати. Це підтверджується бланками обліку форми ЛУ-72 населеності і витрат постільної білизни, відповідно до яких населеність пасажирів у всьому поїзді складала 51 чоловік. Після відправлення зі ст.Вілногірськ його розбудив ревізор ОСОБА_5 та повідомив, що вони побачили як провідник вагону №5 посадила 5 безквиткових пасажирів (залізничників) про що ними був складений відповідний акт. При цьому провідник вказаного вагону ОСОБА_4 не брала кошти за провіз вказаних пасажирів, так як вони були робітниками залізничного транспорту однак вони не мали бланку відповідної форми, що надавало їм право безквиткового проїзду. Вони їхали від ст.Вілногірськ до ст.Пятихатки, тривалість між якими складає 25 хвилин. Крім того ревізорами був складений й другий акт, так як в складі поїзду вони виявили ще 5 безквиткових пасажирів й за поясненнями ревізорів складання вказаного акту було лише формальністю.       

Він підписував акти ревізора, оскільки відповідно до інструкції мав їх підписувати.

Однак акт №091222 від 23.11.2010 року він вважає таким, що не відповідає всім встановлених до нього вимогам. Так, ревізор мав скласти акт на конкретного провідника, а в даному випадку зі змісту неможливо встановити на кого саме такий акт був складений; не зрозуміло в якому вагоні були виявлені безквиткові пасажири.  

Після прибуття на ст.Луганськ він відчув себе зле та звернувся до лікарні, після чого він був направлений до лікарні в м.Донецьк, так як були сумніви в його діагнозі. За місцем роботи був проведений оперативний розбір та він був звільнений, а провідник ОСОБА_4 залишилась працювати.

Вважає, що його вини при провозі безквиткових пасажирів немає, оскільки в цей час він відпочивав й був короткий проміжок часу самого провозу таких пасажирів. Крім того, якщо він здійснює перевірку по составу, то на кожен з вагонів він витрачає 10-15 хвилин, через що він також може не встигнути виявити безквиткових пасажирів.

Крім того відповідно до Інструкції начальнику поїзду ЦЛ-0003 порядок керівництва бригадою під час відпочинку начальника поїзду встановлюється керівництвом підприємства приписки составу. Однак, вагонним депо Луганськ не видавалось будь-якого наказу щодо керівництва бригадою під час відпочинку начальника поїзду.

Ним же був встановлений такий режим праці та відпочинку, що він відпочиває від ст.Красноармійськ до ст.Пятихатки. Про цей режим відпочинку провідники всіх вагонів знали, оскільки він був сталий та постійний. Про те, що він лягає відпочивати кожен раз окремо він нікого не попереджав, оскільки це не передбачено інструкцією.   

Представник позивача ОСОБА_8 підтримувала заявлені позивачем вимоги, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, за довіреністю ОСОБА_2., в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідно до вимог Закону України «Про залізничний транспорт», Переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого Постановою КМУ №764 от 15.07.1997 року, а також ст.21 КЗоТ України з позивачем був укладений контракт №1681 від 19.07.2006 року.

 Відповідно до актів перевірки від 23.11.2010 року в складі поїзду Луганськ-Кривий Ріг, начальником якого був позивач, були виявлені 10 безквиткових пасажирів, 5 з яких виявлені в вагоні №5 (провідник ОСОБА_4), ще 5 –в складі поїзду, а акт був оформлений в вагоні №4.

За даними фактами ревізорами КРУ УЗ були складені акти А №091129  та А №091222. Вказані акти ОСОБА_7 були підписані без зауважень. Тим самим він погодився з висновками перевірки, з тим, що в 5 та 4 вагонах були виявлені 10 безквиткових пасажирів.

Акт провозу безквиткових пасажирів також підтверджується  записом в рейсовому журналі.

Факт виявлення безквиткових пасажирів тягне розірвання трудового договору відповідно до п.18 «а»вказаного контракту.

При цьому ОСОБА_1 не заперечує факту провозу 10 безквиткових пасажирів, пояснюючи тим, що він відпочивав в цей час.

Крім того, позивач пояснив, що час початку та закінчення відпочинку начальника поїзду ніде не зафіксовано, та його обов»язки як начальника поїзду ніхто не виконував.

Посилання позивача на невідповідність акту №091222 вимогам Інструкції №196-Ц вважають безпідставними, оскільки безквиткові пасажири були посаженні в один вагон, а під час перевірки могли переміщуватися з одного вагону до іншого, а провідник, який допустив такий провіз не признався в цьому. Таким чином вказаний акт лише зафіксував провіз 5 безквиткових пасажирів, які за поясненням позивача, перебували в тамбурі штабного вагону.

Таким чином, вважають, що позивач порушив п.4 контракту, а також п.п.1.2.4, 1.2.8, 4.5 його посадової інструкції, допустив винні дії, що виявились в провозі 10 безквиткових пасажирів.

В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, позивача допитаного в якості свідка, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Статею 15 Закону України «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства  пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком категорій і посад робітників залізничного транспорту,

які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого Постановою КМУ №764 от 15.07.1997 року –начальники пасажирських поїздів відносяться до категорії «Керівники», які підлягають працевлаштуванню за контрактною формою трудового договору.

Як встановлено у судовому засіданні, 19.07.2006 року відповідачем, у особі начальника вагонного депо Луганськ, із позивачем ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий контракт №1681 на посаду начальника пасажирського поїзда кваліфікацією ІІ групи. Строк дії контракту і з 19.07.2006 року до 18.07.2011 року (а.с.3).

Наказом №1099/ОС від 22.12.2010 року, виданим начальником вагонного депо Луганськ «Державне підприємство «Донецька залізниця»ОСОБА_7 начальника пасажирського поїзда (2 групи) резерву провідників було звільнено з роботи з 22.12.2010 року з підстав, передбачених контрактом за п.8 ст.36  КЗпП України (а.с.6).

У якості обставин для звільнення у вказаному наказі зазначено, що 23.11.2010 року комісією КРУ УЗ була здійснена перевірка пасажирського поїзда № 607/608 «Луганськ-Кривий Ріг».

Перевіркою виявлено, що в вагоні №5/16385, який обслуговувала провідник пасажирського вагона ОСОБА_4 виявлено перевезення 5-ти безквиткових пасажирів, які проїжджали зі станції Вільногірьк до станції П»ятихатки, на що був складений фінансовий акт АН №091129.

А також в складі поїзда начальником поїзда ОСОБА_1 було виявлено перевезення 5 (п»яти) безквиткових пасажирів, які проїжджали зі станції Вільногірьк до станції П»ятихатки, на що був складений фінансовий акт АН №091222.

У якості підстав для видання вказаного наказу, у ньому зазначено порушення позивачем ОСОБА_1:

- абз. 6,10 п.4 Контракта з начальником пасажирського поїзду, що виразилось в незабезпеченні проїзду пасажирів у вагонах потягу лише згідно з проїзними документами відповідного зразку і незабезпечення виконання бригадою обов»язків, які покладені на неї інструкціями, правилами, розпорядженнями керівництва та наказами;   

- п.4.5 Посадової інструкції начальнику пасажирського поїзда, що виразилось в відсутності контролю на шляху прямування виконання провідниками посадових обов»язків, що призвело до масового перевезення безквиткових пасажирів.

Відповідно ж до п.п. «а»п.18 контракту №1681 від 19.07.2006 року встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі є однією з підстав для звільнення.

Однак суд не може погодитись із законністю такого звільнення.

Так, на підтвердження факту перевезення безквиткових пасажирів було надано копії актів А №091129 та А №091222.

Для виявлення фактів перевезення безквиткових пасажирів Інспекція зобов'язана була керуватись Інструкцією про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України від 30.06.1999 р. №196-Ц.

Так, п.п.6.8.1  та 6.82  вказаної  Інструкції передбачений  порядок складання актів про   результати ревізії поїздів, зокрема, що при виявленні у вагонах далекого сполучення та місцевих   поїздах пасажирів, які проїжджають без квитків,  особи, які виконують контроль, зобов»язані   встановити  й викласти  у акті  обставини  безквиткового проїзду,  прізвища винних  провідників,   номери документів, що засвідчують  їх особистості, а також, по можливості, прізвища та адреси   безквиткових  пасажирів.  Акт  підписують:  особи, які контролювали поїзд,  начальник  поїзда,   провідник вагона.  До акту додаються пояснювальні записки  винних осіб. У  випадках відмови від    підпису  начальника поїзда, провідників  та інших осіб, винних у порушеннях, в акті проводиться  запис «від підпису відмовився». Цей факт реєструється в рейсовому журналі.

Єдиним доказом, що підтверджує  факт перевезення позивачем  безквиткових пасажирів, що було підставою для розірвання з ним контракту, є вказані вище акти.

Відповідно до змісту акту А №091222 від 23.11.2010 року встановлено, що при ревізії поїзду №607 сполученням Луганськ-Кривий Ріг на дільниці Вілногірськ - П»ятихатки, було виявлено, що в складі поїзду був допущений провіз п»яти безквиткових пасажирів.

Однак, виходячи з його змісту не можливо встановити в якому саме вагоні, як то вимагає Інструкція про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України від 30.06.1999 р. №196-Ц,  були виявлені безквиткові пасажири, не вказаний провідник такого вагону, від якого не відібрані пояснення, також не встановлені особи безквиткових пасажирів, не встановлені та не викладені обставини їх безквиткового проїзду.

Таким чином, суд вважає, що акт А №091222 від 23.11.2010 року складений з порушенням вимог названих локальних актів Укрзалізниці, Міністерства транспорту та зв'язку України і з нього неможливо встановити, чи були фактично безквиткові пасажири, в якому саме вагоні був допущений їх провіз, який саме провідник допустив такий провіз.

У зв’язку із зазначеними порушеннями при складанні акту, суд не може прийняти його у якості належного доказу, який би підтверджував провину позивача у провозі в вказаному вагоні 5 безквиткових пасажирів 23.11.2010 року.

Крім того, відповідно до п.6.7.1 Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України від 30.06.1999 р. №196-Ц після перевірки поїзду, незалежно від її результатів, особи, які проводили перевірку, обов»язково проводять запис у рейсовому журналі, де відображають дату перевірки та дільницю, на якій було виконано перевірку, прізвище осіб, які виконували перевірку, номера їх посвідчень, місце  роботи, прізвище начальника поїзда, номер поїзда та залізницю його приписки, номери вагонів, що були перевірені.

Після чого зазначається населеність поїзду (у відсотках), а також недоліки, які були виявлені під час проведення ревізії: кількість безквиткових пасажирів, у якому вагоні їх було виявлено та прізвище чергового провідника, який провозив безквиткових пасажирів; номери квитанції, по яких виписані штраф і тариф, а також номери актів.

Тобто, наголошується, що й в даному випадку має бути обов»язково зазначено номер вагону, в якому виявлені безквиткові пасажири та прізвище чергового провідника, який їх провозив.

Натомість надана копії виписки з рейсового журналу не містить вказаних даних.

Так, в вказаній виписці рейсового журналу зазначено, що перевірка проводилась в вагонах №№ 6,5,4,3. А в п.5 даної виписки зазначено, що в складі поїзду допущено провіз 5 (п»яти) безквіткових пасажирів, про що складений акт №091222 (хоча, виходячи з вищевказаного запису, повністю склад поїзду й не перевірявся) та в вагоні №5 допущений провіз 5 (п»яти) безквиткових пасажирів, про що складений акт №091129.

Тобто, відомості в якому саме вагоні, в першому випадку, допущено перевіз п’яти безквиткових пасажирів та прізвище чергового провідника такого вагону також відсутні.    

Враховуючи, що в 5 вагоні вказаних безквиткових пасажирів не було, оскільки на вказаний вагон було складено інший акт № 091129, в вагоні №4 також не було безквиткових пасажирів, про що свідчить сам акт №091222, в якому зазначено, що він лише складався в даному вагоні, а також підтверджується й пояснювальними записками провідника вагону №4 ОСОБА_9 та ОСОБА_7 То залишаються вагони №№3 та 6, з числа перевірених, в якому міг бути допущений провіз таких безквиткових пасажирів. Однак на вказані вагони будь-які акти складені не були, пояснювальні від провідників таких вагонів не відбирались.

Інших доказів зазначеному факту відповідачем не надано.

Крім того в судовому засіданні не знайшло підтвердження вказаної в наказі обставини, що саме  начальником поїзда ОСОБА_1 в складі поїзду було виявлено перевезення 5 (п»яти) безквиткових пасажирів.

Зі змісту акту А №091129  23.11.2010 року встановлено, що при ревізії поїзду №607 сполученням Луганськ-Кривий Ріг на дільниці Вілногірськ - П»ятихатки, в вагоні №5 провідник ОСОБА_4 допустила провіз п’яти безквиткових пасажирів від ст. Вілногірськ –ст. П»ятихатки.

Вказаний акт підписаний провідником вагону №5 та начальником поїзду.

Виходячи ж пояснювальної записки провідника ОСОБА_4 (а.с.52) 23.11.2010 року та пояснювальної записки ОСОБА_7 в вагоні №5 поїзду 608/607 сполученням Луганськ-Кривий Ріг від ст. Вільногірськ до ст.П»ятихатки ОСОБА_4 провозили п’ятьох працівників Придніпровської залізниці за посвідченнями. В порушення ж вищевказаної Інструкції в акті А №091129  23.11.2010 року особами, які виконують контроль не було встановлено й викладено в акті обставини безквиткового проїзду таких пасажирів. Тобто з яких саме причин вони прямували в вказаному поїзді, чи пов»язано це з їхньою роботою, чи були у них проїзні форми, посадочні талони. З»ясування чого необхідно для виявлення корисної мети яку переслідувала провідник вагону.

Адже відповідно до ст.16 Закону України працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх  сімей  (утриманці)  користуються  правом  на  безплатний проїзд  залізничним  транспортом.  

Крім того суд вважає, що перевірка комісією КРУ УЗ 23.11.2010 року була проведена ще з низькою порушень.

Згідно п. 7.22. правил перевозки пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджених наказом Міністерства транспорту та зв»язку України №1196 від 27.12.2006 року (зареєстрований Міністерством юстиції України №31013577 від 04.04.2007 року)  У виняткових випадках з дозволу начальника поїзда дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи в касі. При цьому посадка дозволяється тільки в штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом 1 години з моменту відправлення поїзда з пункту формування (обороту) і протягом 30 хвилин - з проміжних станцій. Штрафи при цьому не стягуються.

В актах ревізії зазначено, що перевірка проводилась на дільниці дороги від ст. Вілногірськ до ст.П»ятихатки, й безквиткові пасажири, відповідно до обставин вказаних в актах, та пояснювальних ОСОБА_4 –провідника вагону №5 та начальника поїзду, також прямували від ст. Вілногірськ до ст.П»ятихатки. Час в прямуванні між вказаними станціями становить 25 хвилин, відповідно до розкладу руху поїзду №608/607 (а.с.69).

Таким чином, ревізори своїми діями порушили правила перевозки пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України так як не дали спроби начальнику поїзду оформити безквиткових пасажирів, оскільки почали перевірку до закінчення 30 хвилин з моменту відправлення.

На вказані порушення адміністрація вагонного депо Луганськ при вирішення питання про звільнення позивача не звернула уваги.

Також поза увагою відповідача залишились наступні обставини.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції начальнику пасажирського поїзду №0003 під час відпочинку начальника поїзду чи при його відсутності передача відомостей про наявність вільних або вивільню вальних місць та експлуатації радіовузла покладається на провідника вагону, в якому розташовується начальник поїзду; одночасно відпочивати начальнику поїзду та поїзному електромеханіку забороняється.

Порядок керівництва бригадою під час відпочинку начальника поїзду встановлюється керівництвом підприємства приписки составу.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що вказана інструкція передбачає «період відпочинку»начальнику поїзду. Та прямо покладає певні його обов»язки (частину) на провідника штабного вагону та забороняє одночасний відпочинок з поїзним електромеханіком.

Встановлення же порядку керівництва бригадою, виконання інших функції  не зазначених в п.1.8 вказаної Інструкції, покладається на керівництво підприємства приписки составу, в даному випадку –вагонне депо Луганськ.

Однак відповідно до довідки №01/17-755 від 12.03.2011 року (а.с.54) положення (інструкція) про порядок режиму та відпочинку начальника поїзда на шляху прямування по вагонному депо Луганськ, приписки составу поїзда №607/608, станом на 22.11.2010 року не видавалося, за поясненнями представника відповідача не видавалось й положення про порядок керівництво бригадою під час відпочинку начальника поїзду.

Таким чином керівництво вагонного депо Луганськ не виконало обов»язку, який покладений на нього п. 1.8 Інструкції начальнику пасажирського поїзду №0003.

Хоча, відповідно до положень ст.140 КЗоТ України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Також відповідно до п.4.5 колективного договору укладеного між керівництвом та профспілковим комітетом вагонного депо Луганськ керівництво вагонного депо зобов’язалось забезпечити високий рівень організації праці на робочих містах.

Не може вважатися необхідною організаційною умовою для нормальної високопродуктивної роботи –праця без перерви на відпочинок протягом 13 годин (час прямування поїзду в одному напрямку), в тому числі й в нічний час.

Відповідно до ч.2 ст. 15 «Про залізничний транспорт»особливості умов   праці,  соціально-побутового  і  житлового забезпечення,  режиму робочого часу  та  часу  відпочинку  окремих категорій    працівників    залізничного   транспорту   загального користування,  робота  яких  безпосередньо   пов'язана   з   рухом поїздів,   встановлюються   Укрзалізницею    згідно    з    чинним законодавством України за погодженням з галузевими профспілками.

Пунктом 10.1 Наказу Укрзалізниці №40-Ц від 10.03.1994 року передбачено, що при знаходженні в поїздці (рейсі) начальник поїзду регулює робочий час та час відпочинку на свій розсуд, відповідно до умов праці.

Так, в судовому засіданні позивач пояснив, що відповідно до умов праці, він відпочиває від ст.Красноармійськ до ст.П»ятихатки, враховуючи найменшу населеність пасажирів саме на даній ділянці дороги.

Аналогічні пояснення ОСОБА_1 зазначив й в пояснювальній від 8.12.2010 року.

Також вказану обставини підтвердили в судовому засіданні й  свідки.

Так, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 23.11.2010 року вона була провідником в рейсі в вагоні №1 поїзду Луганськ-Кривий Ріг №607/608. На вказаному рейсі вона працює 6 років, також тривалий час працює й з ОСОБА_1 вказаному рейсі більшість пасажирів прямують до ст.Дніпропетровськ. На вказаній станції вони з напарницею допомагають одна одній. В той день, після того як вони висадили людей на ст.Дніпропетровськ, вона ходила до штабного вагону №4 з чайником, щоб набрати води. В вказаному вагоні вона побачила, що начальник поїзду відпочиває.

В зв»язку з особливістю умов роботи, що обумовлено тим, що більшість пасажирів прямують до ст.Дніпропетровськ, начальник поїзду ніколи не відпочиває до вказаної станції. А відпочинок у нього вже після вказаної станції, коли в поїзді пасажирів майже не залишається. Про такий режим відпочинку начальника відомо всім провідникам та бригаді поїзду.

Під час відпочинку начальника поїзду за вирішення незначних питань вони звертаються до провідника штабного вагону, а в тому випадку, коли в поїзді відбувається ревізія чи вирішення потребує складне питання, вони звертаються безпосередньо до начальника.

В вказаний день –23.11.2010 року перевірка була й в їх вагоні.

         Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює провідником в вагонному депо Луганськ протягом 2 років.  23.11.2010 році вона була в рейсі в вагоні №1 поїзду Луганськ-Кривий Ріг №607/608. З ОСОБА_1 вона їздила в рейси й раніше на протязі півроку. В той день –23.11.2010 роув в поїзді була ревізія та були виявлені безквиткові пасажири. Вони були виявлені в вагоні №5, провідник ОСОБА_4. Під час ревізії саме вона (ОСОБА_11) чергувала в вагоні, а її напарниця –ОСОБА_10 допомагала їй.

          У начальника поїзду є свій час відпочинку. Так, він відпочиває від ст. Красноармійськ до ст. П»ятихатки. Такий  режим відпочинку є сталий та про нього знала вся бригада поїзду. Та вони завчасно вирішували будь-які питання з начальником. Під час же його відпочинку вони звертались до провідника штабного вагону чи поїзного електромеханіка.

            Їй відомо, що й в той день –23.11.2010 року начальник поїзду відпочивав в вказаний вище проміжок часу. 8 год. 30 хвил. вона приходила в штабний вагон за неохлором та  бачила, що начальник в цей час відпочивав.    

Свідок ОСОБА_12 в  судовому засіданні пояснила, що працює провідником в вагонному депо Луганськ протягом 2 років.  23.11.2010 році вона в рейсі в вагоні №5 поїзду Луганськ-Кривий Ріг №607/608. З ОСОБА_1 вона їздила в рейси й раніше на протязі двох років. В вказаному рейсі у ОСОБА_7 як начальника поїзду були визначений час відпочинку –від ст. Краснорамійськ –до ст.П»ятихатки, це обумовлено тим, що на ст.Дніпропетровськ виходить більшість пасажирів поїду та начальник може себе дозволити відпочинок. Під час відпочинку начальника вони звертаються до провідника штабного вагону.

В той день 23.11.2010 року в поїзді була перевірка, на її час вона відпочивала, а чергувала по вагону її напарниця ОСОБА_4. Про перевірку вона дізналась, коли пішла в штабний вагон №4 за чаєм та побачила, що до вагону №4 зайшли ревізори, вони спросили де начальник поїзду, провідник штабного вагону сказала, що він відпочиває. Після чого вона (ОСОБА_12) повернулась в свій вагон №5, в якому також були ревізори. Вона знає, що в вагоні  №5 були виявлені безквиткові пасажири, за поясненнями ОСОБА_4 це були робітники залізниці, які мали при собі посвідчення, однак у них не було разового квитка.

Таким чином, суд вважає доведеними посилання позивача, що він 23.11.2010 року під час прямування поїзду 607/608 на ділянці ст.Красноармійськ до ст.П»ятихатки, й відповідно під час перевірки,  відпочивав,  що відповідає вимогам п.10.1 Наказу Укрзалізниці №40-Ц від 10.03.1994 року та погоджується з п. 1.8 Інструкції начальнику пасажирського поїзду №0003.

А відсутність порядку керівництва бригадою під час відпочинку начальника поїзду не може бути поставлено в провину позивача, оскільки такий обов»язок покладений саме на керівництво приписки составу, тобто вагонне депо Луганськ.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що відповідачем не повно проведено перевірку за фактом виявлення безквиткового перевезення пасажирів, не досліджено усіх обставин справи, достовірно не встановлено осіб винних у перевезенні безквиткових пасажирів, а тому вважає звільнення ОСОБА_7 із займаної посади з цих підстав передчасним та безпідставним, тобто таким, що проведено без законної підстави.

Посилання представника відповідача на те, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, оскільки з наданих відповідачем наказів, в силу ст. 151 КЗоТ України, він вважається таким, що не мав дисциплінарних стягнень.  

Також підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заробітна плата за час вимушеного прогулу, а саме, за період із 22.12.2010 року по день постановлення рішення суду - по 15.07.2011 року.

За вказаний період робочі дні становили: за  грудень  2010 року –8 днів, що  підтверджується   листом   Мінпраці  від  25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13  «Про  розрахунок  норми   тривалості    робочого  часу    на  2010 р.»( а.с. 107).   

З  01 січня  2011 року по  15 липня 2011 року  - 131  день ( січень -19, лютий -20,  березень -22,  квітень-20,  травень -19,   червень-20, липень - 11), що  підтверджується   листом   Мінпраці  від  від 25.08.2010 р. N 9111/0/14-10/13  «Про  розрахунок  норми   тривалості    робочого  часу    на  2011 рік».  

Згідно довідки (а.с.32) заробітна плата позивача за 2 місяці, що передували його звільненню склала: жовтень 2010 року - 3491,49 грн., а листопад 2010 року –3268,18 грн., а середньоденна –129,35 грн.

Таким чином, за час вимушеного прогулу з 22.12.2010 року по 15.07.2011 року повинно бути сплачено: 129,35х 139 = 17979 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його за конних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із вимогами ст.237-1 КЗПП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, на користь позивача моральну шкоду, оскільки, вказаними неправомірними діями із боку відповідача були порушені трудові права позивача, що призвело до моральних страждань з його боку, а саме: він почував себе приниженим, оскільки, значний час пропрацював у відповідача, йому дуже образливо опинитися у ситуації, коли відповідач без жодних сумнівів порушує його трудові права, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача у якості матеріальної компенсації його моральних страждань - 1000 грн.

        Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.   

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.   

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.  

З укладеного договору про надання юридичних послуг убачається, що він підписаний адвокатом ОСОБА_4, яка діє на підставі свідоцтва від    8 червня 1993 року № 20 про право на заняття адвокатською діяльністю. Проте свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у справі відсутнє.   

На підтвердження оплати правової допомоги позивачем було надано довідку.    Однак суд не може погодитись з тим, що саме вказаний розмір витрат, пов’язаних з оплатою позивачем допомоги фахівця в галузі права підлягає відшкодуванню. Так сума  хоча й підтверджені документально, але законодавством установлено граничний розмір їх компенсації.   

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»установлено, що граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.   

Відповідно до ст. 22 «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розмір мінімальної заробітної плати становив з 1 січня 2011 року –941 гривень, з 1 квітня 2011 року –960 гривень на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, особа яка надавала правову допомогу працювала в судових засіданнях 2 березня 2011 року –1 годину 50 хвилин (а.с.44), 16 березня 2011 року  –15  хвилин (а.с.84), 12 квітня 2011 року  –2 години 18 хвилин (а.с.97), 10 травня 2011 року  – 48 хвилин (л.д.122), 5 липня 2011 року –45 хвилин (а.с.  ), 14 липня 2011 року  –13  хвилин (а.с.

Таким чином граничний розмір витрат на правову допомогу у справі складає 1904  грн. 80 коп.: (02 год.05 хв.  х 941 грн./год. х 40%) + (04 год. 04 хв. х 960 грн./год. х 40%).

Таким чином, підлягає до стягнення з «Державне підприємство «Донецька залізниця»на користь ОСОБА_1 заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 17979 грн. 65 коп, моральна шкода в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1904 грн. 80 коп., а всього: 21143 грн. 15 коп., а також, судовий збір в дохід держави в сумі  грн.  коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3363 грн., підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст.235, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника пасажирського поїзда 2 групи резерву провідників.

ОСОБА_1 поновити на посаді начальника пасажирського поїзда 2 групи резерву провідників з 22.12.2010 року.

Стягнути з «Державне підприємство «Донецька залізниця»на користь ОСОБА_1: заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17979 грн. 65 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 1904 грн. 80 коп., а всього 20884 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 45 коп.,  а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн., та судовий збір в розмірі 188 грн. 30 коп.         на користь  держави.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3363 грн., підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дебальцевського

Міського суду                                                                                                        Ю.О. Афанасьєва