Справа  2-419/11  року                                                                            

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Еміралієвої М.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, 

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_2  звернувся в червні 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договорами позики у сумі 95 916, 92 грн., трьох процентів річних в розмірі 8 152,86 грн., судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1040,70 грн., витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та довідки банку про середньозвішений курс в співвідношенні долару США до гривні в розмірі 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем були укладені договори позики, відповідно до яких ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 95 916, 92 грн., які зобов’язався повернути у певні строки, про що було складено розписки. В обумовлені між сторонами строки відповідач суму боргу не повернув. За таких обставин просить стягнути з відповідача борг, три проценти річних за прострочення грошового зобов’язання, а також просить стягнути сплачені ним при подачі позову до суду судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, визначених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду відомостей не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному  розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірні  правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 1046 – 1050 ЦК України.   

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або цінні речи, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

При цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01 червня 2008 року, 04 червня 2008 року, 09 червня 2008 року, 14 червня 2008 року, 24 червня 2008 року, 01 липня 2008 року, 05 липня 2008 року було укладено договори позики, згідно яких ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 всього у сумі 62 150,00 грн. та 4 235 дол. США із зобов'язанням повернення у певні терміни, що підтверджується розписками відповідача.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США, установлюється щоденно. Тобто, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірні договори позики в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач, як позичальник, не виконав умови договорів щодо своєчасного повернення позики, позов слід задовольнити і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 95 916,92 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за договором позики, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено право вимоги кредитора на сплату боржником крім суми основного боргу також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.   

Так, згідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів у розмірі 3 % щомісяця річних від простроченої суми, розмір яких відповідно до розрахунку позивача складає 8 152,86 грн., є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги позивача про стягнення судових витрат, понесених при подачі позову до суду у відповідності зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України, підлягають присудженню з ОСОБА_3 в повному обсязі.   

Зокрема, з  відповідача на користь ОСОБА_2  необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1040,70 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по спору майнового характеру у сумі 120,00 грн., витрати, пов’язані з отриманням довідки банку про середньозвішений курс в співвідношенні долару США до гривні в розмірі 50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 1046, 1048, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224–226, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

 Позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання - задовольнити.   

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в розмірі 95 916, 92 грн., три проценти річних в розмірі 8 152,86 грн., судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1040,70 грн., витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та довідки банку про середньозвішений курс в співвідношенні долару США до гривні в розмірі 50 грн.,  а всього 105 280 (сто п’ять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн. 48 коп.

Рішення   може бути  оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного   суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії   через   Судацький міський суд шляхом подачі  в  десятиденний строк  з  дня   проголошення   рішення апеляційної  скарги.

Заочне  рішення може   бути   переглянуте    судом, що його ухвалив, за письмовою   заявою   відповідача, поданою   протягом   десяти   днів  з  дня  отримання його копії.   

Суддя                                                                                                                                М. Сич