21 червня 2006 року                                                                                           м.Київ

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Військової судової колегії

Верховного Суду України в складі:

Дриги М.Д. - головуючого,

Волкова О.Ф.,

Бондарєва В.В.,

за участю прокурора Туркота М.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційним поданням військового прокурора Військово-Морських Сил на постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 20 січня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

Постановою військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 20 січня 2006 року військовослужбовця спортивного клубу управління спорту Міністерства оборони України в м. Севастополі

          мічмана                                             ОСОБА_1,

яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,

звільнена від кримінальної відповідальності на підставі частини 1 статті 49 КК України (закінчення строків давності) за вчинення злочинів, передбачених              ч.1 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України, а провадження по справі з наведених підстав закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, маючи на меті проходити військову службу й отримати військове звання “мічман” 14 жовтня 1994 року надала до військового комісаріату Гагарінського району м. Севастополя завідомо підроблений диплом про закінчення судобудівельного технікуму Міністерства судової промисловості СРСР, у зв'язку з чим її було призначено на посаду відповідального виконавця спортивного клубу Військово-Морських Сил Збройних Сил України (на сьогоднішній день спортивний клуб управління спорту Міністерства оборони України в м. Севастополі) та присвоєно військове звання “мічман”. В подальшому ОСОБА_1 проходила військову службу й отримувала грошове забезпечення відповідно до військового звання “мічман”. 

Зазначені дії ОСОБА_1 органи досудового слідства кваліфікували за ч.1 ст.190 та ч.3 ст.358 КК України.

Під час попереднього розгляду справи суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність закриття кримінальної справи на підставі ч.1 ст.49 КК України з тих мотивів, що скоєні нею злочини є злочинами невеликої тяжкості й з дня їх вчинення закінчилися строки притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та порушення норм кримінально-процесуального закону, просить постанову суду гарнізону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Бондарєва В.В., думку прокурора, який просив касаційне подання задовольнити, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Статтею 49 КК України передбачено, що у разі, якщо з дня вчинення особою злочину невеликої тяжкості за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі й до набрання вироком суду законної сили минуло три роки, то вона звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувалася у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.190  (шахрайство) та ч.3 ст.358 (використання за відомо підробленого документа)  КК України.

Звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд гарнізону виходив із того, що оскільки вчинені нею діяння є злочинами невеликої тяжкості (ст.12 КК України), то з моменту їх скоєння минули строки давності, які становили три роки.

Разом з тим, з такими висновками суду гарнізону не можна погодитися з наступних підстав.

Злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України, який скоєно ОСОБА_1, має ознаки триваючого діяння, яке безперервно здійснюється протягом невизначеного часу, і припинений він був з підстав, що від неї не залежали.

Згідно із копією наказу начальника управління спорту МО України                    № 18 від 12 грудня 2005 року (а.с.59) тільки з цього числа ОСОБА_1, у зв'язку із проведенням досудового слідства по даній кримінальній справі, припинено виплату грошового забезпечення як мічману.

Обвинувальний висновок щодо ОСОБА_1 затверджено 3 січня            2006 року, а оскаржувана постанова військового місцевого суду Севастопольського гарнізону винесена  20 січня 2006 року.

Таким чином, висновки суду гарнізону про те, що трирічний строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за скоєння нею злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (шахрайство)                 є помилковими.

За таких обставин, постанову суду гарнізону не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України 

у х в а л и л а :

Касаційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил задовольнити.

Постанову військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 20 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд гарнізону в іншому складі суду.

Судді :                                                                      М.Д. Дрига                                                                       

                                                                                             О.Ф.Волков

                 В.В. Бондарєв 

                      Вірно :

Суддя Верховного Суду України                                   В.В.Бондарєв