НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1935/11/2211

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2011 року

Суддя Нетішинського міського суду Стасюк Р.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до      про  визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного фонду України в м. Нетішині про  визнання дій неправомірними,  зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 20.01.2011 року та сплачувати щомісячну допомогу «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до припинення такого права. Позовні вимоги мотивує тим, що має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, таке підвищення до пенсії, у визначеному законом розмірі, відповідачем не виплачується. У зв’язку з цим просить визнання дій неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити  нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги за вищезазначений період.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.     

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як вбачається з паспорту НОМЕР_1 позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в  с. М.Скнит Славутського району Хмельницької області, є громадянкою України. На час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни позивачу було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням  №НОМЕР_2 з відповідною відміткою та довідкою від 19.07.2011 року №3078 виданою УПФ України в м. Нетішин.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вказаного закону передбачено, що  виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч. 1 ст. 28 названого закону, для розрахунку підвищення до пенсії позивача.   

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року,  прикінцеві положення доповнено пунктом 4, в якому серед іншого зазначено, що у 2011 році норми і положення  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік". 

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.07.2011 року № 1091/11/13-11, до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Управління ПФУ в м. Нетішин як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити відповідне підвищення пенсії позивачу. Однак, відповідач, у порушення зазначених положень Закону, таких нарахувань не проводив.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Аналізуючи норми діючого законодавства, матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 20.01.2011року є протиправними.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період, що знаходиться в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 20.01.2011 року

Враховуючи положення абзацу дев’ятого частини 1 статті 256 КАС України, відповідно до якого, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, постанова суду підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При цьому суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., тому позивачу слід відшкодувати понесені ним судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 79, 86, 94, 158-163, 167,183-2,  256 КАС України,   

ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов задовольнити .        

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 20.01.2011 року до втрати такого права, з врахуванням проведених виплат.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

  Відповідно до ст. 186 КАС України,  апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.   

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.             

Суддя   Стасюк Р. М.