Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа №  2-а-111/11

П О С Т А Н О В А

18.05.2011смт. Комінтернівське

Справа № 2-а-111/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 травня 2011 року суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Рудніцький В.А., розглянувши в порядку письмового провадження  у приміщені суду в смт. Комінтернівське Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про визнання відмови щодо нарахування та виплати несплаченої соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в повному обсязі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі Одеської області, у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати  відповідача провести перерахунок призначених виплат  згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити їй, як дитині війни, недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

               Ухвалою суду від 16 лютого 2011 року позивачці відмовлено в поновленні процесуального строку для звернення до адміністративного суду та позовні вимоги в частині визнання протиправними діяння відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно  зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язання відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити, як дитині війни, недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року по 30 травня 2010 року залишені без розгляду.

               В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, однак надала до суду заяву у якій підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу без її участі.

               Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області в судове засідання не з’явився, однак надав до суду заперечення на позов у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

               Розглянувши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав:

                Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 № 2195-ІV дитина війни –особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) другої світової війни було менше вісімнадцяти років.

                Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до категорії осіб, статус яких визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та є дитиною війни, про що свідчить  копія  паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданого 26 січня 1998 року Суворовським РВ УМВС України в Одеській області, копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2 з відміткою «дитина війни».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» дітям війни (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується з підвищенням у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

                 Відповідно до  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                 Разом із тим, нормами п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»визначено, що за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України здійснюються дотації Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

                Зазначеними нормами законодавцем по іншому врегульоване питання щодо фінансування забезпечення такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                Виходячи з принципу дій норм права у часі, суд вважає,  що оскільки  зазначені норми матеріального права прийняті законодавцем пізніше, то вони мають пріоритет над нормою, закладеною законодавцем у  ст. 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

               У зв’язку із цим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України, як на підставу неможливості проведення відповідних підвищень до пенсій, оскільки бюджетне призначення платежів здійснюються  законодавцем щорічно саме через норми законів України про Державний бюджет на  відповідний рік,  і законодавчо  закріплено щорічне фінансування з Державного бюджету  відповідних виплат   пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

               Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в новій редакції затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 2008/14899 «Про внесення змін до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям  у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел.

               Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, покладено на управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

               Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

               Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення  розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

               Виходячи з наведених норм діючого законодавства на теперішній час відсутній механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватись  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

               Свою позицію з цього приводу  висловив Конституційний Суд України у справі № 27-у/2009 від 19.05.2009р., зазначивши на наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і заповнення цієї прогалини має бути здійснено законодавцем.

              Виходячи із принципу аналогії закону, у зв’язку із відсутність закону, який регулює виниклі між сторонами правовідносини, відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України для врегулювання виниклих правовідносин суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому що положення цієї норми не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

               Тому, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо неможливості застосування положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до виниклих правовідносин.

               Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Основного Закону).

               Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону).

               Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України (стаття 19 Основного Закону).

                Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції  України  гарантується.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати позивачці державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

                Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                 З ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.     

                 Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році –з 09 липня 2007 року, у 2008 році –з 22 травня 2008 року, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 року до 31  грудня 2007 року, за 2008 рік –з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, а з 01 січня 2009 року по теперішній час положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.              

                  Таким чином, суд дійшов висновку, що порушенні права позивачки мають бути відновлені за період з 30 травня по 31 грудня 2010 року включно, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

                 Вирішуючи питання позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області  щодо відмови  у виплаті  позивачці підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни, суд виходить з того, що позивачка мала право на здійснення відповідачем перерахунку підвищення до належної їй до виплати пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 30 травня по 31 грудня 2010 року включно, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.

                  Виходячи із того, що  відповідачем за період з 30 травня 2010 по 31 грудня 2010 року включно не  виконано положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції 2004 року, то така бездіяльність відповідача є протиправною.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що позивачка має право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сплаченої їй додаткової виплати у 2008-2010роках, і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області, не може свідомо відмовляти в цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі у нарахуванні і виплаті позивачці державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком з 30 травня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи питання позовних вимог щодо розподілу  судових витрат суд виходить з того, що  у відповідності до  п. 1. ст. 94 КАС України  в  тому разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України. Разом із тим, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачкою, присуджуються їй у відповідності  задоволеним вимогам.    

                  Оскільки  позивачка не заявляла вимог про стягнення судових витрат з  Державного бюджету України, а просив стягнути витрати з відповідача, в цій частині не уточнював заявлених позовних вимог, суд, з урахуванням  положення ст. 94 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  вимог позивачки в цій частині.                                                        

                  Керуючись  ст. ст. 19, 22, 55, 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,   ст. ст. 6, 7, 8, 9, ч. 2. ст. 11, 12, 17, 18, 21, 94, 99, 100,  105, 162, 167, 185, 186  КАС України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ч.  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», суд  -

ПОСТАНОВИВ:

              Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.

              Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області щодо відмови у нарахуванні та виплати  ОСОБА_1, як дитині війни, сум щомісячної  державної соціальної допомоги згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 30 травня по 31 грудня 2010 року, включно.

              Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну  державну соціальну допомогу згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 30 травня по 31 грудня 2010 року, включно з урахуванням проведених виплат.

              В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

 Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом  частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках і порядку передбачених ч. 2 п. 2 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:/підпис/

ВІРНО:

Суддя:

Суддя   В. А. Рудніцький