СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
13 лютого 2008 року |
Справа № 2-22/9203-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Латиніна О.А.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 28.01.2008 у справі № 2-22/9203-2007А,
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Сімферополь, 95001); (АДРЕСА_2, м. Сімферополь, 95024)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17, м. Сімферополь,95001)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, просив визнати недійсним та скасувати рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим № 526 від 12.06.2007 про застосування фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, встановлені законодавством.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на законне застосування фінансових санкцій (а.с. 14).
Змінивши підстави адміністративного позову 17.09.2007, позивач просив також провадження по справі припинити.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.В. Яковлєв) від 17.09.2007 у справі № 2-22/9203-2007А відмовлено у позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішення.
Не погодившись з прийнятим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У судове засідання 13.02.2008 представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням позивача судочинство здійснювалось російською мовою.
Оскаржена постанова мотивована посиланням на норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відсутністю підстав для задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Розділом XIV Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлена відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний номер № НОМЕР_1.
Пунктом 9 статті 106 вищезгаданого Закону встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Матеріали справи свідчать, що відповідач надіслав на адресу позивача розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 рік за формою „Додаток №25” 31.03.2007, який отримано останнім 03.04.2007 (а.с. 6-7).
Обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом встановлено пунктом 2 статті 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до пункту 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Платники страхових внесків мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів надіслати їх органу Пенсійного фонду поштою з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11.12 вищезгаданої Інструкції визначено, що за підсумками року платники, зазначені в підпункті 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) пункту 2.1 цієї Інструкції, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції.
Однак позивачем, у встановлений законодавством строк, не подано до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з чим 12.06.2007 останнім прийнято рішення № 526 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 170 грн.
Оскільки позивачем не виконані вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо термінів надання звітності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовним вимог.
Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та припинення провадження у справі з огляду на сплив двомісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Дійсно частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом з тим, статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Оскільки позивачем не вчинено адміністративне правопорушення та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не було застосовано адміністративне стягнення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення на спірні правовідносини не поширюються.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 у справі № 2-22/9203-2007А залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А.Латинін
О.В. Дугаренко