Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-6962/11                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Багрова А.Г.

Категорія 52                                                   Доповідач  -  Романюк М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді                                         Романюк М.М.

суддів                                                            Котушенко С.П., Козлова С.П.

при секретарі                                                  Коляді О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Нікопольський хлібокомбінат»про стягнення недоплаченої суми премій, надурочних робіт, середнього заробітку за час затримки виплати, відшкодування моральної шкоди, -  

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що з 1995 р. по 01.95.2009 р. працювала у відповідача та була звільнена на підставі ч.1 ст.40 КЗпПУ. З урахуванням того, що у 1996 році, 2001-2008 роках їй нараховували та виплачували премію у значно меншому розмірі ніж це передбачено колективними договорами та у зв'язку з не виплатами за надурочні роботи у розмірі передбаченому колективними договорами та трудовим законодавством, вважає, що підприємство їй заборгувало 13 976,72грн. Крім того, у зв’язку з невиплатою цих коштів просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів в розмірі 2 124,46  грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з дня її звільнення по день винесення рішення судом в розмірі 47 307,67 грн. та на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої премії суд першої інстанції виходив з того, що позивач оспорює саме рішення роботодавця щодо нарахування йому премії у меншому розмірі ніж це передбачено колективними договорами, а так як предметом позову є саме неправомірність рішень роботодавця щодо виплати премії в меншому розмірі ніж передбачено колективним договором, то до зазначеного трудового спору підлягає застосуванню тримісячний строк з дня коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи.

Судом було встановлено, що позивачка з 1995 р. по 01.95.2009 р. працювала у відповідача. Колективним договором та додатками до нього була визначена система преміювання працівників підприємства. Кожного місяця працівникам виплачувалася премія, розмір якої  встановлювався відповідними наказами. Позивачка отримуючи заробітну плату та розрахункові листки була обізнана, яка премія їй була нарахована та виплачена, однак з вимогами щодо визнання наказів про розмір премії, який відрізнявся від визначеного колективним договором, не зверталася. Посилання позивачки на те, що вона не мала доступу до документів не може бути прийнятий до уваги, оскільки, як було встановлено, позивачка тривалий час була членом профкому, а останній час очолювала незалежний профком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів за надурочні роботи за період з 1995 року по 2005 рік обґрунтовано дійшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки дані вимоги не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача позивачу за надурочну роботу  надавались відгули, однак, графіки та накази з цього приводу за давністю часу були знищені, про що суду апеляційної інстанції надано відповідні акти.

Оскільки відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна із сторін по справі зобов’язана  надавати докази  в підтвердження  своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до положень ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на  підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,  визнати посилання позивача в апеляційній скарзі, щодо стягнення коштів за надурочні роботи, обґрунтованими не можна.

Однак, колегія судів не погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено, позивачка була звільнена з роботи з 01.05.2009 р., а 01.09.2009 р. відповідач виплатив їй за роботу у вихідний день 15.08.2007 р. Даний факт визнаний сторонами. Таким чином, відповідач виплатив усі належні позивачки суми не в день звільнення, як це передбачено законом, а лише через 4 місяці. Посилання відповідача на те, що не своєчасний розрахунок пов'язаний з помилкою не може бути прийнятий до уваги, оскільки не має правого значення.

З урахуванням зазначеного судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача  середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суму в розмірі 4 642 грн. 19 коп. (83 робочих дні Х 55 грн. 93 коп. середньоденний заробіток).

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги, що діями відповідача, а саме затримка розрахунку на 4 місяці, позивачу завдано моральну шкоду, на відшкодування якої позивачка просить стягнути 20 000 грн., судова колегія дійшла до висновку, що розмір завданої шкоди повинен бути спів мірним завданій шкоди, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч.3 п.2 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись  ст.ст.307, 309  ЦПК України, колегія суддів, -

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Нікопольський хлібокомбінат»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4 642 грн. 19 коп. та на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Нікопольський хлібокомбінат»на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено    шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді