Справа № 22ц-2547/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Корніюк А.П., Талалай О.І.
при секретарі Джафаровій Т.Б.
з участю: ОСОБА_1, яка представляє як свої інтереси
так і інтереси ОСОБА_2, а також адвоката ОСОБА_3 який представляє інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5
які представляють інтереси ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2547 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, джерелом підвищеної небезпеки.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
26 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду. Він вказував, що 17 липня 2009 року біля 11 год. 30 хв. в м. Полонному ОСОБА_2, керуючи автомобілем „Део- Ланос” НОМЕР_2 який належить ОСОБА_1 допустив порушення правил дорожнього руху і здійснив наїзд на нього, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозгової травми, перелому потиличної кістки з переходом на основу черепа, забій головного мозку. Внаслідок отриманих травм він тривалий час лікувався і затратив на лікування 1918 грн. 56 коп., які він просить стягнути з ОСОБА_1 як з власника джерела підвищеної небезпеки. Крім того, як вказував позивач, внаслідок завданих йому тяжких тілесних пошкоджень йому завдана значна моральна шкода у вигляді душевних та фізичних страждань моральну шкоду оцінює в 20000 грн., які просить стягнути з відповідачки.
В попередньому судовому засіданні, за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року постановлено в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 1918 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 11918 грн. 56 коп.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Горгулько Н.А. Справа № 22ц-2547
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 32
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 –відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. Вони просять рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким в позові відмовити, або зменшити розмір відшкодування.
При цьому апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції порушив і неправильно застосував норми матеріального, процесуального права і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянти вказують, що автотранспортна подія сталася з вини потерпілого ОСОБА_6, який порушив вимоги п. п. 1,5; 9,3; 9,4; 10,1; 10.4 Правил дорожнього руху, що стосується ОСОБА_2 то відносно нього органом слідства відмовлено в порушені кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. Крім того апелянти вважають, що подані позивачем чеки на оплату ліків є неналежними доказами, а тому вказують на недоцільність посилань на них в рішенні суду. Незаконним є на думку апелянтів відмова їм в призначені судово-медичної експертизи по справі та витребування доказів про відсутність ліків в лікарні. Вони вважають, що факт виписки ОСОБА_6 з лікарні через 5 днів свідчить, що у нього не було тяжких тілесних ушкоджень. Історія хвороби потерпілого на думку апелянтів підроблена сином потерпілого –лікарем за фахом. Недоведеним вважають апелянти і завдання потерпілому моральної шкоди, оскільки це на їх думку суперечать записам в історії хвороби.
Апелянти вказують, що підставою для зменшення розміру моральної шкоди є груба необережність самого потерпілого.
Крім того, на думку апелянтів спір мав бути вирішений на підставі норми ст. 1188 ЦК України, оскільки велосипед є на їх думку джерелом підвищеної небезпеки, а при зіткненні двох джерел підвищеної небезпеки спір вирішується за загальними правилами, в залежності від вини, якої в діях ОСОБА_2 на думку апелянтів не встановлено.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, однак дав їм неправильну оцінку, в результаті чого застосував закон, який не підлягав застосуванню і не застосував закон який підлягав застосуванню.
Так судом першої інстанції встановлено, що 17.07.2009 року близько 11.30 год. в м. Полонному по вул. Мануїльського, ОСОБА_2 керуючи автомобілем Део-Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, проїжджаючи по вул. Мануїльського навпроти будинку №19, почав здійснювати маневр повороту ліворуч. В цей час в попутньому напрямку рухався велосипедист ОСОБА_6, який також почав здійснювати маневр повороту ліворуч внаслідок чого відбулося зіткнення автомобіля з велосипедистом ОСОБА_6 В результаті ДТП, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження. Відповідно до акту судово-медичного обстеження №245 у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для житія в момент їх спричинення. 02.04.2010 року відносно ОСОБА_2 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Ці данні стверджуються матеріалами відмовного матеріалу, актом судово-медичного обстеження № 245. ОСОБА_6 з 17.07.2009 року по 22.07.2009 року знаходився на лікуванні в Полонській районній лікарні, що стверджується поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, історією хвороби позивача.
Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що шкода здоров’ю ОСОБА_6 спричиненна джерелом підвищеної небезпеки, а тому ОСОБА_10, як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність без вини.
Разом з тим, розмір відшкодування визначено без врахування всіх обставин справи, ступеня вини відповідача та грубої необережності потерпілого.
Так, згідно ч. ч. 1 і 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки ОСОБА_2 на законній правовій підставі керував транспортним засобом, його право на керування посвідчене записом в технічному паспорті на автомобіль, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його належним відповідачем по справі і правильно відмовив в позові до ОСОБА_1
Разом з тим, оскільки згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно покладено обов’язок по відшкодуванню шкоди на ОСОБА_2, як на володільця джерела підвищеної небезпеки.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів про те, що в даному випадку повинні бути застосовані норми передбачені ст. 1188 ЦК України, оскільки велосипед не може бути визнаний джерелом підвищеної небезпеки.
Разом з тим, судова колегія враховує, що згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
В зв’язку з наведеним колегія суддів враховує, грубу необережність потерпілого порушення ним п. п. 1,5; 9,3; 9,4; 10,1; 10.4 Правил дорожнього руху, які полягають в тому, що він раптово змінив напрямок руху без належного попередження внаслідок чого і сталося зіткнення транспортних засобів, а також відсутність вини в діях ОСОБА_2, той факт, що він не мав технічної можливості уникнути зіткнення в зв’язку з чим в порушені проти нього кримінальної справи відмовлено за ст. 6 КПК України –за відсутністю складу злочину.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність значного зменшення розміру відшкодувань позивачеві, як матеріальних так і моральної шкоди. При цьому, колегія суддів враховує, що сам факт спричинення потерпілому як матеріальної так і моральної шкоди ніхто не заперечує.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2011 року змінити, зменшити розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 до 300 (триста) гривень матеріальної шкоди і 1000 (однієї тисячі) гривень моральної шкоди
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун