АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-1427/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 22 Прокулевич В.С.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Качан О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачана О.В.

суддівЗахарової А.Ф., Скіця М.І.

при секретаріКушталь І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Ладижинської сільської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Уманська районна державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання, заповітів недійсними та позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

  Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, виконавчого комітету Ладиженської сільської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Уманська районна державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання, заповітів недійсними посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_11. На день смерті матері відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, земельний пай та земельну ділянку площею 4, 2601 га. У встановлений законодавством термін позивачка звернулась в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, де дізналась про існування договору довічного утримання укладеного між її покійною матір’ю та братом ОСОБА_9, згідно якого будинок матері переходив у його власність. Також 16.02.1998 року мати склала заповіт, згідно якого заповіла  ОСОБА_9 належний їй пай з дивідендами, що знаходиться в селі Ладижинка Уманського району, а 16.05.2006 заповіла належну їй земельну ділянку площею 4, 2601 га, що знаходиться на території Ладижинської сільської ради. Вважає, що заповіт від 16.02.1998 року є недійсним, оскільки підпис на ньому ставила не  мати, а брат від її імені. Після смерті брата у 2007 році його дружина ОСОБА_7 вивезла з будинку матері позивачки всі речі, а сам будинок продала, чим завдала позивачці моральної та матеріальної шкоди, яку остання оцінює в 24595 грн та моральної шкоди в сумі 20000 грн. Просила суд визнати недійсним заповіт від 16.02.1998 року, згідно якого ОСОБА_11 заповіла належний їй пай з дивідендами ОСОБА_12, визнати недійсним договір довічного утримання та стягнути на її користь з ОСОБА_7 завдану матеріальну шкоду в сумі 24595 грн та моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано заповіт від 16 травня 2006 року складений від імені ОСОБА_11 на ім ’я ОСОБА_12 на належну ОСОБА_11 земельну ділянку площею 4, 2601 га, що знаходиться на території Ладижинської  сільської ради Уманського району Черкаської області, посвідчений секретарем Ладижинської сільської ради ОСОБА_13 – недійсним. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій рішення оскаржила частково – в частині відмови у визнанні недійсним договору довічного утримання та вказує, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи,  просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору довічного утримання від 23.05.1995 року недійсним скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в цій частині.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що скарга не підлягає до задоволення по наступним мотивам.

Відмовляючи в позові про визнання недійсним договору довічного утримання суд виходив із встановлених фактів того, що договір укладено між матір'ю та сином у відповідності до вимог чинного законодавства, покійна мати при житті жодного разу не скаржилася на невиконання сином умов договору.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Крім того, позивачка не є стороною в договорі і не може ставити питання про визнання договору недійсним без належно оформленого представництва від сторони в договорі. Сторони по договору довічного утримання померли.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

 апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Ладижинської сільської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Уманська районна державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання, заповітів недійсними та позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди відхилити, рішення залишити без змін.

Рішення суду та ухвала колегії набувають законної сили з моменту проголошення ухвали та можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з моменту проголошення ухвали.

Головуючий :

          Судді :