Справа №22ас/2395                                   Головуючий у суді 1 інст.:Бідоусенко І.В.

Категорія 26                                               Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем.   України

20 липня  2006  року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого :  судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Калинець Т.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адмі­ністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Го­ловного управління праці та соціального захисту населення Жито­мирської  обласної  державної  адміністрації,   Головного  управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної дер­жавної адміністрації, Управління праці та соціального захисту насе­лення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської об­ласті, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду Укра­їни Житомирській області про стягнення коштів, передбачених За­коном України «Про статус і соціальний захист громадян, які пост­раждали від Чорнобильської катастрофи»

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за остання три роки по ви­платах, передбачених ст.ст. 37,39,51 Закону України « Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи».

Зазначав, що за згаданим Законом йому такі виплати проводились у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить в частині розміру цих виплат вимогам Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2005 року стягнуто з Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціаль­ного захисту населення Житомирської обласної державної адмініст­рації на користь позивача 2914грн. допомоги в зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва. З Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської обла­сті стягнуто на користь позивача підвищення до пенсії як непрацюючому  пенсіонеру,   що  проживає  на  радіоактивно  забрудненій території 14570грн. та додаткову пенсію - 15308,02грн.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Овру­цькому районі Житомирської області просить рішення скасувати та ухва­лити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм ма­теріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціаль­ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою по­становою.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на дер­жавні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціа­льного захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що грома­дянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачу­ються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обме­женням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за ро­боту на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здо-ров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких зале­жать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає на радіоактивно за­брудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчу­вання місцевого виробництва у розмірі 40% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 Закону як непрацюючий пенсіонер, що проживає на терито­рії радіоактивного забруднення - право на доплату в розмірі двох мінімаль­них зарплат та право на додаткову пенсію.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захис­ту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої ін­станції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах , оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення  якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано ма­теріальний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасу­ванню з ухваленням нового.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встанов­лених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що під­став для задоволення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої ін­станції і постановляє про відмову у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ов­руцькому районі Житомирської області задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 грудня 2005 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціа­льного захисту населення Житомирської обласної державної адмініс­трації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької район­ної державної адміністрації Житомирської області, Головного управ­ління Пенсійного фонду України Житомирській області про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адмініст­ративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.