УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1464/2006 р. Головуючий у суді першої інстанції: Нікітіна С.И.
Категорія 22 Доповідач: Громік Р.Д.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого судді: Громіка Р.Д.
Суддів: Левенця Б.Е., Станкевича В.А., при секретарі - Щуровській О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 (в інтересах ОСОБА_2) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії і відшкодування майнової шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року ОСОБА_2 подав позовну заяву до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на пенсію інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, додаткову пенсію за шкоду нанесену здоров'ю і відшкодування майнової шкоді, вказуючи на те, що відповідач при нарахуванні йому пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, помилково розрахував розмір пенсії по інвалідності, чим було порушено чинне законодавство України, а саме статті 49, 50, 54, 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС", чим позивачу було нанесено майнової шкоди.
Позивач просив суд визнати його право на пенсію інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю з 14 лютого 2001 року у розмірі 2 тисячі 176,73 грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 2 тисячі 345,00 грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 2 тисячі 345,00 грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 2 тисячі 491,03 грн. і з 1 січня 2005 року у розмірі 2 тисячі 905,00 грн. та зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат зробити перерахунок призначеної йому пенсії згідно визнаного права на пенсію інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю з 14 лютого 2001 року.
Позивач також просить стягнути з Одеського обласного військового комісаріату суму заборгованості, що утворилася в результаті перерахунку пенсії.
Справу розглянуто без участі відповідача.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2006 року в позові відмовлено.
В апеляційної скарзі апелянт просить дану постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.
Учасники судового розгляду повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про що в справі є докази, до суду не прибули про причину неявки не повідомили. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка осіб належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги перевіривши законність і обгрунтованість рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 є підполковником запасу Збройних Сил України. В період проходження дійсної військової служби позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як потерпілому унаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу 25.09.1997 року, Одеською обласною державною адміністрацією, був присвоєний статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії і видано відповідне посвідчення НОМЕР_1.
14 лютого 2001 року позивачу надано 2-у групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту медичного огляду серії МСЕ за НОМЕР_2, в якій вказаний зв'язок інвалідності з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З 01.10.2000 року позивачу, Одеським обласним військовим комісаріатом призначена пенсія по інвалідності у розмірі 374,12 гривень, на підтвердження чого видано відповідне посвідчення НОМЕР_3.
Умови і порядок призначення пенсій інвалідам і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».
Статтею 59 Закону передбачено, що пенсії військовослужбовцям, які мають статус ностраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та 2-гу групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, призначаються згідно статті 54 Закону.
Зокрема, статтею 54 частиною 4 Закону встановлено, що інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист...» пенсія особам, віднесеним до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії, встановлюється у вигляді:
а) державної (в даному випадку - військової) пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, яка призначається після виникнення
права на державну пенсію.
Згідно статті 50 вищезгаданого Закону, додаткова пенсія за шкоду, нанесену здоров'ю, встановлюється у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації 1-й категорії.
Ствердження позивача про те, що мінімальна пенсія за віком Законом не установлювалась не відповідають дійсності.
Розмір мінімальної пенсії за віком на період до 01.10.2003 року був визначений Постановами Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 року, №831 від 26.07.1996 року і складав 16,62 грн.
Позивачу, згідно пенсійного посвідчення, в період з 22.09.2000 року сплачувалась пенсія по
інвалідності у розмірі 374,12 грн., що є більшим ніж 8 мінімальних пенсій за віком: 8 х 16,62 = 132,96 грн.
Постановою Кабінету Міністрів №1 від 03.01.2003 року мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19,91 грн. з 01.10.2003 року.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів №1 від 03.01.2003 року розрахунок надбавок і підвищення пенсій по інвалідності здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у сумі 19,91 грн.
Позивачу, згідно довідки, в період з травня 2004 року сплачувалась пенсія по інвалідності у розмірі 497,01 грн., що є більшим ніж 8 мінімальних пенсій за віком: 8 х 19,91 = 159,28 грн.
Доводи позивача про те, що розрахунок пенсії інвалідам учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС з 1 січня 2004 року повинен здійснюватись виходячи з мінімальної пенсії за віком у розмірі 284,69 гривень, а з 1 січня 2005 року - виходячи з мінімальної пенсії за віком у розмірі 332,00 гривні, є необгрунтованими по наступних підставах.
Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" за станом на 2000-2005 роки, не передбачена можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".
Отже, Постанови Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 року, №831 від 26.07.1996 року та №1 від 03.01.2003 року, при застосовані для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, згідно із Законами України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", за станом на 2000-2005 роки, не суперечили і не мали відношення до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, згідно зі статтею 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Отже ні в статті 46 Конституції України ні в Законі України «Про прожитковий мінімум» не вказано, що розмір пенсії повинен дорівнювати, або бути не меншим від розміру прожиткового мінімуму, а зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суд не може застосовувати Конституцію України, як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в статі 150 Конституції України, оскільки це віднесено до виключної
компетенції Конституційного Суду України.
Згідно статті 150 Конституції України, вирішення питань про відповідність Конституції України актів Кабінету Міністрів України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Таким чином, вимоги позивача відносно перерахунку розміру пенсії інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру, встановлених на 2000 - 2005 роки, прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком, не підлягають задоволенню.
Згідно роз'яснень пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005 року „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" вбачається, що в статті 15 Закону України №2262-ХП передбачено, підвищення пенсій за вислугу років. Зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом і є ветеранами війни або особам, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугу років підвищуються у відповідних відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення провадиться, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19,91 гривень, встановленого Постановою КМУ №1 від
2002 року, дію якої поширено, з 01.10.2003 року, на вказаних осіб Постановою КМУ від
2003 року №1350 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому у відповідності зі ст. 200 КАС України, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 195,196,198 ч.1 п.1, 200, ч.1 п.1 205,206, 254 КАС України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (в інтересах ОСОБА_2) залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії і відшкодування майнової шкоди - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду
України.