УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 -4237\2006                                                       Головуючий в 1-й інстанції -

Чебан А.П. Суддя - доповідач - Доценко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                         УКРАЇНИ

06 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

· головуючого - судді - Доценко Л.І.

· суддів - Оверіної О.В., Гайворонського С.П.,

· при секретарі - Мазун І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 6518грн., -

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2006р.  ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1   6518 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в 2005 році відповідачка працювала продавцем в її магазині за адресою АДРЕСА_1. 28 серпня 2005р позивачка, як власниця магазину, здійснила перевірку роботи відповідачки та виявила в магазині недостачу у розмірі 6518грн. Відповідачка погодилася сплатити виявлену недостачу, не оспорювала факту недостачі, але компенсувати її зразу не мала матеріальної можливості і тому просила укласти договір позики цього року, де зобов'язалася протягом року сплатити виниклий борг.

Як вказувала позивачка, до теперішнього часу відповідачка з нею не розрахувалася у зв"язку з чим просить стягнути з неї вищевказану суму.

Відповідачка позов не визнала.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволені. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 6518грн. та судові витрати в сумі 95,18грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просила рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, шо це рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір позики у письмовій формі, тому ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_2   6518 гривень, на підставі ст. 1046 ЦК України.

Проте з таким висновком безспірно погодитися не можна.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2  посилалась на те, що в 2005році  ОСОБА_1 працювала у неї в магазині продавцем. Вона здійснила перевірку в магазині і 28 серпня 2005року виявила недостачу у розмірі 6518 гривень. ОСОБА_1 погодилась компенсувати недостачу, але не мала матеріальної можливості і написала розписку.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 підтвердила зазначені обставини й пояснила, що між нею та ОСОБА_2  були трудові відносини, тому спір повинен вирішуватись згідно трудового законодавства.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов;язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції усупереч вимогам ст.ст. 10,60,214 ЦПК України не врахував та не з;ясував, чи передавала  ОСОБА_2  у власність ОСОБА_1 грошові кошти або інші речі, які саме правовідносини виникли між сторонами: боргові зобов;язання на підставі договору позики чи зобов;язання, що випливають із трудових правовідносин.

Крім того, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи    ОСОБА_1 про те, що в магазині, де вона працювала продавцем, неодноразово були крадіжки, про що були повідомлені правоохоронні органи. Ці доводи мають значення для вирішення справи, підлягають перевірці та оцінці.

Відповідно до ст.311 ч.1п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та істотно порушив норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню, а справу необхідно направити на новий розгляд.

    Керуючись ст.ст.307 ч.Іп.5, ст.311 ч.Іп.5,ст.315,ст.319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.