УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1304/11
Категорія 56
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Павицької Т.М., Євстаф’євої Т.А.,
при секретарі судового засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом про стягнення боргу за договором позики, одночасно подавши заяву про забезпечення позову. Зокрема, з метою забезпечення позову просила накласти арешт на всі майнові та немайнові активи відповідача.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2011 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
З метою забезпечення позову накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося та яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 в обсязі, який не перевищує 195тис.грн., шляхом його опису та заборони відчуження, до вирішення справи по суті та фактичного виконання судового рішення.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати як незаконну та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апелянт посилається на те, що заява позивачки про забезпечення позову розглянута у його відсутність. Про розгляд такої заяви суд його належним чином не повідомив.
__________________________________________________________________
Справа №22ц/1304 Головуючий у суді 1ї інст.Васильчук С.Ф. Категорія 19 Суддя - доповідач Заполовський В.Й. Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву позивачки, суд порушив вимоги ст.151 ЦПК України, не вказав мотиви та підстави рішення про забезпечення позову, не врахував роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 153 ЦПК передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п.п.1, 3, 4, 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №19 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у розгляді справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача щодо несумісних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Тобто, між позивачкою та відповідачем виник спір майнового характеру і його витребування у відповідача. Разом з позовною заявою позивачкою була подана і заява про забезпечення позову. Тому суд до розгляду справи по суті розглянув заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.
При цьому обгрунтовано вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
За даних обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що при розгляді заяви про забезпечення позову судом першої інстанції порушень норм процесуального права не допущено, останнім дана належна оцінка дійсним обставинам справи, визначено характер спірних правовідносин в контексті заявлених позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги не є обгрунтованими.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали в ході апеляційного розгляду справи не виявлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає
Головуючий Судді