УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1302/11
Категорія 56
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Зарицької Г.В., Худякова А.М.,
при секретарі судового засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2011 року за матеріалами позову ОСОБА_1 до Ружинської районної державної адміністрації про зобов’язання вчинити певні дії , -
в с т а н о в и л а :
У березні 2011 року ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2011 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, що заява не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити матеріали на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку апелянта оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, а висновок судді про те, що подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим та безпідставним.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
__________________________________________________________________
Справа №22ц/ 1302/11 Головуючий у суді 1ї інст. Грек М.М. Категорія 57 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суддя вважав, що спір між позивачем та відповідачем є публічно-правовим спором, пов’язаним з реалізацією відповідачем, яким є Ружинська районна державна адміністрація, як суб’єктом владних повноважень, розпорядчих функцій щодо розпорядження відповідно до п.”а” ч.1 ст.17 ЗК України землями державної власності. Тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком погодитися не можливо з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Підстави, за наявності яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, визначені ч.2 ст.122 ЦПК України. Зокрема, пунктом 1 ч.2 вказаної статті визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до п.7 ч.1 ст.3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року №10-рп „У справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пунктів а, б, в, г, ст.12 Земельного кодексу України, пункту 1 ч.1 ст.17 КАСУ” можливо зробити висновок про те, що в земельних правовідносинах держава, зокрема, виступає в двох якостях: як політичний суверен і як власник землі. У зв’язку з цим, й органи державної влади у земельних відносинах можуть виступати як державні органи, які здійснюють владні управлінські функції, так і як органи, через які держава реалізує своє право на землі державної власності (ст.80 ЗК).
Таким чином, у відносинах, де держава через органи виконавчої влади виступає як власник землі, вона є рівним учасником земельних відносин з іншими його учасниками.
З матеріалів позову вбачається, що відповідно до договору від 05.04.2005 року, укладеного між Ружинською районною державною адміністрацією та позивачем, останній орендував земельну ділянку водного фонду та водний об’єкт на території Зарудинецької сільської ради. Термін дії договору закінчився.
Тобто, в даному випадку райдержадміністрація реалізує права власника земель державної власності в межах визначених законодавством, вона та позивач є сторонами договору оренди землі, зокрема орендодавцем та орендарем, права та обов’язки яких регулюються цивільним і земельним законодавством та договором.
Зазначений договір не є адміністративним та відповідає вимогам, передбаченим цивільним та земельним законодавством.
Після закінчення дії зазначеного договору оренди, відповідач листом від 19.01.2011 року відмовив позивачу в його поновленні у зв’язку із закінченням терміну дії.
У зв’язку з цим, позивач у порядку цивільного судочинства на підставі ст.134 Земельного Кодексу України та ст. 33 Закону України „Про оренду землі” звернувся до суду з цим позовом до Ружинської районної державної адміністрації про поновлення вище зазначеного договору оренди земельної ділянки водного фонду шляхом укладання відповідної додаткової угоди, що було передбачено умовами (пунктом 8) зазначеного договору оренди.
З наведеного можливо зробити висновок, що позивач звертаючись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, просив суд відновити порушене його право володіння і користування землею на підставі договору оренди земельної ділянки, тобто на підставі цивільно-правової угоди, а не оскаржуються дії районної державної адміністрації при здійсненні владних управлінських функцій і даний спір не містить ознак публічно правового спору в розумінні кодексу адміністративного судочинства.
А тому спори, що виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок судді про наявність підстав для відмови позивачеві у відкритті провадження у справі не є правильним.
У зв’язку з цим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2011 року скасувати.
Питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді