ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.11 Справа № 17/109/2011.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Самей-Траст”, м. Стаханов Луганської області
до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Практик”, м. Брянка Луганської області
про стягнення 56 135 грн. 96 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 7 від 21.02.2011;
від відповідача –не прибув
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 45000,00 грн. передоплати за непоставлене вугілля, інфляційних нарахувань у сумі 8746,70 грн. та 3% річних у сумі 2389,26 грн.
Від представника відповідача 27.07.2011 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від 25.07.2011, про відмову у задоволенні позову у зв’язку з наступним.
Так, господарським судом Луганської області ухвалою від 02.12.2010 у справі №12/117б порушено провадження про банкрутство ГТОВ фірма “Практик”, та 22.01.2011 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ГТОВ фірма “Практик”.
Оскільки, виходячи з позовної заяви у справі №17/109/2011, борг виник до порушення справи про банкрутство, то вимоги є конкурсними та повинні заявлятися позивачем у справі про банкрутство.
Оскільки, позивач не подавав заяву до господарського суду Луганської області із кредиторським вимогами до ГТОВ фірма “Практик”, тому кредиторські вимоги ТОВ “Самей - Траст” вважаються погашеними і не підлягають задоволенню у даній справі.
Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд
в с т а н о в и в :
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Самей-Траст” (позивач у справі), як Постачальником, та Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Практик” (відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір від 16.07.2009 (далі – Договір), за яким позивач зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугілля марки Гр., асортимент, кількість та ціна якого вказані в Специфікації, оформленої у вигляді додатку до Договору та є його невід’ємною частиною.
Згідно пункту 5.1 Договору Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за поставлену партію товару протягом 35 календарних днів з дати поставки товару.
В специфікації № 1 до Договору вказане вугілля марки Г кількістю 257,143 тон на загальну суму 45000,00 грн. з терміном поставки серпень, вересень 2009 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 16.07.2009 передплатив всю вартість поставки відповідачу.
У зв’язку з тим, що відповідач поставку товару не здійснив, передплату на вимогу позивача не повернув, позивач звернувся до суду за її стягненням.
Крім того, позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування в сумі 8746,70 грн. та 3% річних у сумі 2389,26 грн.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 95 від 17.07.2009 підтверджено здійснення передплати позивачем на суму 45000,00 грн.. Однак, позивачеві поставки товару здійснено не було, на вимогу передплату не повернуто.
Однак, за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області, 02.12.2010 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство № 12/117б стосовно боржника - Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Практик”.
Також, суд зобов’язав кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області в 10-денний строк, за свій рахунок, опублікувати в газеті «Голос України»або «Урядовий Кур’єр»оголошення про порушення справи про банкрутство Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Практик», м. Брянка Луганської області, вул. Харківська, буд. 15 а, ідентифікаційний код 21847746 із зазначенням усіх реквізитів, передбачених п. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", примірник газети з публікацією даного оголошення надати суду та розпоряднику майна боржника. Крім того, зобов'язано розпорядника майна подати до суду не пізніше 14.03.2011 реєстр безспірних грошових вимог кредиторів для розгляду та затвердження, складений відповідно до вимог п. 6 ст. 14 Закону.
На виконання зазначеної ухвали суду ініціюючий кредитор надав відомості, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ГТОВ Фірма «Практик»було надруковане у газеті «Голос України»від 22.01.2011 № 12 (5012).
Встановлений ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»строк для пред’явлення кредиторами грошових вимог до боржника сплинув 21.02.2011.
Як свідчать матеріали справи, розпорядником майна надано до суду реєстр вимог кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги у позивача виникло ще до порушення справи про банкрутство та опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство для звернення кредиторів з вимогами саме в межах процедури банкрутства.
Відповідно до пункту 8.13 Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004 N 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно частини 2 статті 14 вказаного Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Суд не вбачає підстав зупиняти провадження у даній справі, оскільки публікація оголошення відбулась 22.01.2011, позивач сам зазначив, що в процедуру банкрутства він не звертався з даними вимогами, а звернувся до суду з позовними вимогами вже 05.07.2011. Станом на час слухання справи, позивач не надав суду доказів звернення з його вимогами до боржника в межах справи про банкрутство.
Отже, позивачем пропущений місячний строк з дня публікації на звернення з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, той його вимоги, що є предметом позову вважаються погашеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача..
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінченн 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 11.08.2011.
Суддя О.С. Фонова