АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1653/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 48 Савранський О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівВасиленко Л.І., Бородійчук В.Г.
при секретаріКонстантин В.М.
представника позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2011 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний у червні 2008 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 30 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_8 аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. Відповідач належним чином аліменти не сплачує і допустив заборгованість.
Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів в сумі 8 971, 62 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати по аліментах в сумі 44 696, 78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги і просила суд стягнути з ОСОБА_8 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати по аліментах за період з 01.05.2010 року по 29.04.2011 року в сумі 30716,39 коп. та судові витрати по справі в сумі 427 гривень 16 коп.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2011 року ОСОБА_7 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що в виникненні заборгованості по сплаті аліментів відсутня вина відповідача, так як він ніде не працює, не перебуває на обліку в центрі зайнятості населення та має на утриманні неповнолітню дитину.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо.
Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний у червні 2008 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 30 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_8 аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. Відповідач належним чином аліменти не сплачує і допустив заборгованість, яка визначена державним виконавцем в розмірі 9071,62 гривни. Заборгованість виникла за період з жовтня 2008 року по травень 2011 року і до поточного часу не погашена.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням норм ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції у порушення норм ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив фактів, які підлягають встановленню, та не врахував доводів позивачки про те, що рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 30 квітня 2008 року про сплату аліментів відповідач отримав, був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти, періодично сплачував аліменти протягом 2008 - 2010 років.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Не можна визнати обставини, які зазначені судом першої інстанції, як такі що спростовують вину відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів – знаходження на утриманні малолітньої дитини та відсутність роботи. Знаходження на утриманні відповідача малолітньої дитини може бути визнано лише підставою для зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів. Враховуючи, що відповідачем не зазначено обставин які спростовують його вину у виникненні заборгованості по сплаті аліментів по незалежних від нього причинах, колегія суддів вважає вину відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів доведеною.
З матеріалів справи (а.с. 4,5) убачається, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з жовтня 2008 року, яка не погашена до поточного часу, як і вся наступна заборгованість що виникла за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки. Позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2010 року по 29.04.2011 року.
Загальна заборгованість станом на 01.05.2010 року буде 6771.62 гривни.
Заборгованість з травня 2010 року по 29.04.2011 року становить: 6771,62 х 1% х 364 дні = 24648,70 гривень; за травень 2010 року 500 х 1% х 333 дні = 1665 гривень; за червень 2010 року 500 х 1% х 303 дні = 1515 гривень; за серпень 2010 року 500 х 1% х 241 день = 1205 гривень; за січень 2011 року 200 х 1% х 90 днів = 180 гривень; за лютий 2011 року 500 х 1% х 60 днів = 300 гривень; за березень 2011 року 200 гривень х 1% х 29 днів = 58 гривень. Загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів становить 29571 гривну 70 коп.
У відповідності до ч. 2 ст. 196 СК України, враховуючи матеріальний стан платника аліментів та знаходження у нього на утриманні іншої малолітньої дитини колегія суддів знаходить за можливе зменшити розмір неустойки, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки до 10000 гривень.
Враховуючи, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення в сумі 10000 гривень.
Так як позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, то підлягають до стягнення і понесені нею судові витрати в сумі 427 гривень 16 коп.
Керуючись ст.ст . 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 18 травня 2011 року зхадоволити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 18 травня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати по справі в сумі 427 гривень 16 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий :
Судді :