ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.02.08 р.                                                                               Справа № 6/107                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Гаврищук Т.Г.при секретарі судового засідання Пашко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “ Донецька залізниця” м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Спеціалізована  державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про  стягнення 273281 грн. 20 коп.

за участю  представників сторін:

від позивача – Хворостяний О.В. – довір.

від відповідача – Нудьга І.Г. – довір.

від третьої особи – Широков В.Г. – довір.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс”,  звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення  273281 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України і вважає, що відповідачем з порушенням вимог законодавства та умов договору № Э-020019 від 30.12.2004 р. було списано з його особового рахунку суму податку 273281 грн. 20 коп. при перевезеннях вантажу на експорт. Позивач зазначив, що згідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає “0” відсотків до бази оподаткування.

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує і вважає, що ним правомірно, згідно до вимог ст. 3,6,7 Закону України “Про податок на додану вартість”, було нараховано податок на додану вартість. Відповідач також зазначив, що позивачем пропущений встановлений ст. 223 ЦК України, ст. 136 Статуту залізниць України строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2007 р. позовні вимоги ТОВ „Інтерсервіс” по цій справі були задоволені повністю та стягнуто суму податку на додану вартість в розмірі 273281,20 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2007 р. залишено без змін.

22.11.2007 р. постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2007 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 04.12.2007 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Спеціалізовану  державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Ухвалою суду від 28.01.2008р.строк вирішення спору був продовжений за клопотанням сторін на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, встановив:

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтями 306 та 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 17 Статуту залізниць України передбачено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № Э-020019 від 30.12.2004 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом наведеного договору є надання позивачеві послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.4  цього договору відповідач взяв на себе зобов’язання здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з позивачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати останньому відповідні розрахункові документи через ТехПД Ясинувата. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відповідач відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду.

Згідно до п. 2.5 наведеного договору позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок залізниці.

Порядок проведення розрахунків за цим договором визначений сторонами у п. 3, згідно до п.п. 3.1 якого плата за перевезення визначається у відповідності до розділу 4 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Пунктом 3.2 договору № Э-020019 від 30.12.2004 р. встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг відповідач списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та інші.

Залізниця не пізніше сьомого числа місяця наступного за звітним надає експедитору через ТехПД Ясинувата витяг з його особового рахунка і податкову накладну (п. 3.3 договору).

Пунктами 2.5, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції 24.11.2000 р. за № 864/5, встановлено, що платник згідно з договором у порядку  передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги.     Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.

У пункті 2.6 цих Правил також встановлено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

На виконання умов наведеного договору відповідачем у травні, червні, липні, серпні 2005 р. було надано позивачеві послуги з перевезення  вантажів.

З наданих до матеріалів справи квитанцій про приймання вантажу вбачається, що ВАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат” на станцію призначення Бердянськ, Придніпровської залізниці на адресу Бердянського морського порту за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” для Б.В.Вест-Іст Кемікал Трейдінг ЛТД (Італія) відвантажив на експорт глину вогнетривку. Платником провізної плати за залізничне перевезення вказане Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс”.

Відповідачем провізна плата за спірні перевезення нарахована із застосуванням податку на додану вартість за ставкою 20%, що склало суму 273281 грн. 20 коп., яка була списана з особового рахунку позивача по Єдиному ТехПД із суми попередньої оплати, що засвідчується відповідними переліками по ТехПД-1 за травень, червень, липень, серпень 2005 р.

На суму наданих позивачеві послуг відповідачем були сформовані податкові зобов’язання з податку на додану вартість та згідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” надані позивачеві податкові накладні № 5712/0011 від 31.05.2005 р. на суму 216354,00 грн., у тому числі ПДВ 36059,00 грн., № 6842/0011 від 30.06.2005 р. на суму 587887,20 грн., у тому числі ПДВ 97981,20 грн., № 7991/0011 від 31.07.2005 р. на суму 472441,20 грн., у тому числі ПДВ 78740,20 грн., № 1089/0011 від 31.08.2005 р. на суму 371448,00 грн., у тому числі ПДВ 61908,00 грн.

Відповідно  до п.п. 7.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно до пояснень позивача від 18.12.2007р. наведені податкові накладні до обліку прийняті не були, суми податку на додану вартість за ними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду не включалися, що засвідчується книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг), відповідними реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а також податковими деклараціями з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень 2005р., поданими до податкового органу.

Порядок визначення об'єкта, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, звітування та внесення податку до бюджету врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року   N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку зокрема з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 1.4 ст. 1  Закону України “Про податок на додану вартість” поставка послуг це - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Згідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єкти   оподаткування,  визначені  статтею  3  цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 6.2 ст. 6 цього Закону  визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За приписами п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” за  нульовою ставкою оподатковуються у тому числі операції з поставки транспортних послуг    залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України,

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, яка згідно до ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування“, ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), надала письмові пояснення від 17.11.2007р. у яких зазначила, що об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку пов’язані з поставкою товарів та надання послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”). Спірні операції по перевезенню вантажу підпадають під вказаний перелік. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку зазначила, що згідно п. 6.1.1 ст. 6 даного закону податок складає 20 відстотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), тому відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” залізниця має пряме зобов’язання включити податок на додану вартість у ціну наданих послуг та списувати з рахунків покупців цих послуг.

Згідно до ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За приписами ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення  перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов”язковим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник  розглядає  заявлену  претензію  і  повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Як вбачається із ст. 909 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України, ст.57 Статуту залізниць України , розрахунки за перевезення вантажів випливають з договору перевезення.

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту, за приписами якої зазначений шестимісячний термін, в даному випадку, обчислюється з  дня  встановлення  обставин,  що  спричинили  заявлення претензії.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом 19.04.2007 р., то ним пропущений встановлений строк позовної давності для стягнення списаної з особового рахунку у травні, червні, липні, серпні 2005 р. суми 273281 грн. 20 коп.

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності. Позивач не надав доказів, що засвідчують наявність поважних причин пропущення позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 258, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 223, 306, 307, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 5, 6, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 17, 136 Статуту залізниць України, ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Ітерсервіс” до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення  273281 грн. 20 коп.

Витрати по сплаті державного мита в розмірі 2722,89 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покласти на позивача.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                                         Гаврищук Т.Г.                               

Повний текст рішення оформлений та підписаний 19.02.2008р.