Справа № 2-1612/11

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Сливка А.В.,

за участю

позивача:                                  ОСОБА_1

відповідача:                                   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, тест

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі ? частини з усіх видів його доходу на утримання дочки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з січня 2010 року і до закінчення нею навчання.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 2008 року розлучена з відповідачем, з яким перебувала у шлюбі протягом 1989 – 2008 р.р. Від шлюбу мають дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дочки. Однак, на цей час з’ясувалося, що сума коштів, яку він надавав значно менше встановленого законом розміру.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач заперечив проти позовних вимог позивача, зазначив, що в добровільному порядку кожного місяця сплачує аліменти на утримання доньки, а також на стан свого здоров’я.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають доньку  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3).

З довідки №328 від 27.12.2010 року, вбачається, що донька позивача та відповідача навчається у Національному університеті «Києво – Могилянська академія» на бюджетній формі навчання та отримує стипендію (а.с.6).

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітній син чи дочка продовжують навчання у зв’язку з цим продовжують потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язання утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року досягла повноліття.

Підставою виникнення обов’язку батьків щодо утримання повнолітньої дитини є такий склад юридичних фактів: 1) повноліття дитини ( досягнення нею 18 років); 2) родинний зв'язок батьків та дітей; 3)продовження повнолітньою дитиною навчання; 4) потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв’язку з продовженням навчання; 5) здатність батьків надавати таку допомогу. Сукупність цих факторів утворює юридичний склад необхідний і достатній для виникнення вищезазначеної матеріальної допомоги. У відсутності хоча одного з  наведених вище факторів, аліментне зобов’язання, пов’язане з утриманням  батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, не виникає. Дана стаття носить імперативний характер та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вирішуючи питання про відмову в позові, судом враховано те, що відповідач у добровільному порядку кожного місяця сплачує певні грошові кошти на утримання дочки, яких цілком достатньо на потреби, які можуть виникнути в процесі навчання, тяжкий стан  здоров’я відповідача, що потребує значних коштів на лікування, а також на реабілітаційний період.  

Також, судом враховується, що ОСОБА_3  не витрачає кошти на навчання, оскільки навчається на бюджетній формі навчання та отримує стипендію.

За таких обставин, коли ОСОБА_3 навчається за рахунок бюджетних коштів та отримує державну стипендію, а позивач не довела  в суді обставин, які  свідчили б про те, що остання потребує матеріальної допомоги саме у зв’язку з навчанням в університеті, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Крім того, на момент звернення до суду та ухвалення рішення донька сторін – ОСОБА_3 досягла повноліття і таким чином в повному обсязі набула правоздатності і дієздатності в правовідносинах, що є предметом розгляду (ст.28, ч.1 ст.29 ЦПК України).

У випадку, коли окремі особи реалізують встановлене ст.ст.3,45 ЦПК України, ст.199 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом на захист прав і інтересів інших осіб вони не є позивачами, а займають особливе процесуальне становище і їх права і обов’язки визначені ст.46 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»,  аліменти стягуються на користь повнолітніх дітей, які продовжують навчатися.

Чинним законодавством України  не передбачено стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, на користь матері.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.198-201 Сімейного Кодексу України, ППВСУ№3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст.10,11,60,209,212,213 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів  - відмовити.        

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.   

Суддя                                                                                           Т. Г. Ільєва