АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1722/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51 Прилуцький В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЮвшина В.І.
суддівВасиленко Л.І., Бородійчук В.Г.
при секретаріШульга Я.В.
представника позивача ОСОБА_6
представника відповідача Півнюк С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року за позовом ОСОБА_8 до відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової виплати згідно умов колективного договору та заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення грошової виплати згідно умов колективного договору та заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що з 26 листопада 1997 року він працював на посаді начальника Кам'янського управління по експлуатації газового господарства. 31 жовтня 2010 року він був обраний міським головою міста Кам'янка, у зв'язку з чим подав заяву на ім'я в.о. голови правління ОСОБА_9 з проханням звільнити його за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, але останній примусив його переписати заяву про звільнення зазначивши підставою звільнення - у зв'язку із обранням на виборну посаду. 17.11.2010 р. на цій підставі був виданий відповідний наказ за № 646п про звільнення. Вважаючи звільнення по даним підставам такими, що порушує його права, просив суд визнати незаконними дії виконуючого обов'язки голови правління щодо відмови у зміні формулювання причин звільнення, визнати незаконним та скасувати наказ ВАТ «Черкасигаз» за № 464п від 17.11.2010 р про звільнення ОСОБА_8 за ч.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку із обранням на виборну посаду та зобов'язати голову правління ВАТ «Черкасигаз» видати новий наказ з формулюванням причин звільнення позивача з роботи за ст.38 КЗпПУ у зв'язку із виходом на пенсію та провести відповідні записи в трудовій книжці позивача.
Крім того п.7.14 Колективного договору передбачена грошова виплата при звільненні працівника при досягненні ним пенсійного віку та при стажі роботи від 10 до 15 років - 3 посадових оклади. Так як на дату звільнення позивача він досягнув пенсійного віку та має стаж роботи на підприємстві 13 років, керівництво відповідача повинно виплатити йому грошову виплату у розмірі 3-посадових окладів, які він просив , втягнути з відповідача в сумі 13 800 грн.
Позивач також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.05.2010 р. по 08.09.2010 р. в розмірі 20968 грн. 82 коп. В судовому засіданні представник позивача збільшила в цій частині розмір позовних вимог і просила стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21351 грн. 07 коп.
Рішенням Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Черкасигаз» на користь ОСОБА_8 14215 грн. 78 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу. Стягнуто з ВАТ «Черкасигаз» на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити також і в частині зміни формулювання звільнення та стягнення грошової допомоги згідно умов колективного договору, вважаючи, що суд першої інстанції постановив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового до задоволення по наступних підставах.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 до ВАТ «Черкасигаз» про зміну причин формулювання звільнення, стягнення грошової виплати згідно умов колективного договору та заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві не було проведено виплати заробітної плати при звільненні за час незаконного відсторонення його від роботи, що являється прогулом без поважних причин. Дії відповідача по вимозі зміни причин формулювання при звільненні та стягнення грошової виплати згідно умов колективного договору судом першої інстанції визнані правомірними.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу сторонами не оспорюється.
Проте з такими висновками суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення грошової виплати згідно умов колективного договору при звільненні з роботи при досягнення пенсійного віку погодитись не можливо.
Встановлено, що з 26 листопада 1997 року ОСОБА_8 працював на посаді начальника Кам'янського управління по експлуатації газового господарства. ОСОБА_8 1946 року народження в 2006 році досягнув пенсійного віку для чоловіків наказом №573/1п від 06.12.2006 року по ВАТ «Черкасигаз» з нагоди 60-річчя від дня народження відповідно до розділу V1 пункту 9 колективного договору йому виплачено грошове заохочення. Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_8 не звільнився з роботи а продовжував працювати на займаній посаді. Дане грошове заохочення для осіб, яким наступили ювілейні дати та пенсійний вік, передбачено також п. 7.15 колективного договору на 2010 рік
Згідно п. 7.14 колективного договору на 2010 рік при звільненні працівників, що досягли пенсійного віку, незалежно від підстав звільнення, виплачується грошова виплата в залежності від стажу роботи на підприємстві.
31 жовтня 2010 року ОСОБА_8 був обраний міським головою міста Кам'янка, у зв'язку відповідно до поданої ним заяви він був звільнений з роботи в зв’язку з обранням на виборну посаду. На момент звільнення ОСОБА_8 мав стаж роботи у відповідача на протязі 13 років і тому при звільненні з роботи йому необхідно було також провести грошову виплату працівнику, який досягнув пенсійного віку в розмірі трьох посадових окладів, що становить13800 гривень.
Оцінюючи умови колективного договору, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач уклав з профспілковою організацією колективний договір, п. 7.14 якого заохотив високопрофесійних працівників після досягнення пенсійного віку продовжувати працювати на підприємстві та отримати при звільнення ще і грошову виплату. Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Тому висновок суду першої інстанції в частині відмови в стягненні на користь позивача грошової виплати при звільненні позивача з роботи при досягнення пенсійного віку не є правильною відповідно до умов колективного договору.
При таких обставинах висновки суду першої інстанції в частині вимог про стягнення грошової виплати при звільненні позивача з роботи при досягнення ним пенсійного віку не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права і рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування.
Що стосується доводів апелянта в частині відмови йому в позові про зміну підстав формулювання при звільненні, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право позивача не порушено.
Позивач працював керівником Кам'янського управління по експлуатації газового господарства, обраний на посаду Кам’янського міського голови, має вищу освіту, добровільно надав відповідачеві всі необхідні документи про обрання його на виборну посаду, а тому підстав вважити що його примусили звільнитись по даній підставі відсутні. Крім того, звільнення позивача з роботи в зв’язку з обранням його на виборну посаду надає йому у відповідності до ст. 118 КЗпП України відповідну гарантію.
Інші доводи апеляційної скарги перевірені судом апеляційної інстанції і визнані безпідставними.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року задоволити частково.
Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року змінити.
Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року в частині відмови ОСОБА_8 в позові до ВАТ «Черкасигаз» про стягнення грошової виплати при звільненні з роботи при досягненні пенсійного віку – скасувати.
Стягнути з ВАТ «Черкасигаз» на користь ОСОБА_8 грошову виплату в сумі 13800 гривень.
В іншій частині рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 30 травня 2011 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий :
Судді :