СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 жовтня 2006 року | Справа № 2-23/8534-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Градової О.Г.,
Фенько Т.П.,
при секретарі судового засідання: Алєєвої А.М.
за участю представників сторін:
позивача, Мальцева Олена Антонівна, довіреність № б\н від 02.10.2006;
Бельських Ольга Григорівна, довіреність № б\н від 02.10.2006;
відповідача, Крупко Олена Олександрівна, довіреність № 2041/10-10-009 від 15.07.2005;
Лисицька Надія Іванівна, довіреність № 2186/10/10-012 від 04.10.2006;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 21.08.2006 у справі № 2-23/8534-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російськепідприємство "Бугаз" (вул. Гагаріна, 46, місто Судак,98000)
до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим (вул. Яблунева, 10, місто Судак, 98000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 у справі № 2-23/8534-2006А (суддя Іщенко Г.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" до Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Судак № 134/650/10/23-1 від 20.03.2006 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 190356,00 грн.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Судак № 187/1011/10/23-1 від 22.03.2005 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18735,31 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" 3,40 грн. державного мита.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Судак в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.
У судовому засіданні позивач просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною і обґрунтованою.
Представник відповідача просить постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у місті Судак в Автономній Республіці Крим 10.03.2006 була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" за період з 01.10.2003 по 01.10.2004.
Перевіркою виявлені порушення підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті вказаних порушень був донарахований податок на додану вартість
по строку сплати: за листопад 2003 року в сумі 437,00 грн., за червень 2004 року в сумі 12053,21грн., загальною сумою 12490, 21 грн.
За результатами перевірки складено акт № 15/23-1/30229918 від 10.03.2005 на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 187/1011/10/23-1 від 22.03.2005, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18735,31грн. (у тому числі: 12490,21грн. - основний платіж, 6245,10грн. - штрафні санкції).
24.02.2006 Державною податковою інспекцією у місті Судак в Автономній Республіці Крим була проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" за період з 01.10.2004 по 30.09.2005.
Перевіркою встановлено, що позивачем була занижена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 126904,00 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2004 року - в сумі 27345,00 грн. по терміну сплати 20.12.2004, за грудень 2004 року в сумі 21557 грн. по терміну сплати 20.01.2005, за січень 2004 року в сумі 78002,00 грн. по терміну сплати 20.02.2005.
За результатами перевірки складено акт № 29/23-1/30229918 від 24.02.2006, на підставі якого відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 134/650/10/23-1 20.03.2006, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 190356,00 грн., (у тому числі: 126904,00 грн. - основний платіж, 63452,00 грн. - штрафні санкції).
З зазначених актів вбачається, що за періоди перевірки основним покупцем послуг підприємства є Федеральне державне унітарне підприємство „Науково виробниче підприємство „Польот”.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за періоди перевірки були укладені договори між Федеральним державним унітарним підприємством „Науково виробниче підприємство „Польот” та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство „Бугаз”: від 09.01.2003 № 4; від 29.01.2004 № 5; від 15.03.2004 № 6: на виконання дослідницько-конструкторських робіт „Дюна”; на передачу науково-технічної продукції; на передачу робіт з „Розробки та монтажу імітатору вузла зв'язку діапазону ДЗ для підводного прийому сигналів”; на роботу по проведенню НІЕР "Підготовка, забезпечення та проведення випробувань датчиків контролю зони”.
За твердженнями відповідача, позивачем були необґрунтовано віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 437,00 грн. по придбаних зелених насадженнях з Державного підприємства „Торговий дім „Никитський сад”, що були використані для благоустрою території бази підприємства, в результаті чого була завищена сума податкового кредиту на суму 437,00 грн. по податковим накладним № 422 від 20.11.2003 - 2592,00 грн. (податок на додану вартість - 432,00 грн.) та № 423 від 20.11.2003 - 30,00 грн. (податок на додану вартість - 5,00 грн.).Також позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість 12053,21 грн. у червні 2004 року по ремонтно-будівельним роботам малого підприємства "Фіал".
Судова колегія вважає, що відповідач дійшов невірного висновку про те, що попередньою перевіркою даного питання відпуск послуг нерезиденту був кваліфікований як експорт послуг, які оподатковуються нульовою ставкою. Позивач реалізовував послуги, які відповідно до діючого законодавства оподатковувались по ставці 20 відсотків.
Судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим, які викладені в актах перевірок: від 10.03.2005 № 15/23-1/30229918 та від 24.02.2006 № 29/23-1/30229918 про донарахування податку на додану вартість в сумах: 12490,21грн. та 126904,00грн.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 35 від 03.08.2006 завищення податкового кредиту в сумі 12054,00 грн. за період з 01.10.2003 по 01.10.2004 підтверджується наданими документами. Вказане завищення податкового кредиту до заниження податку на додану вартість не привело, оскільки позивачем неправомірно застосовувалась ставка 20 відсотків податку до операцій з експорту робіт, які оподатковуються по нульовій ставці. За період з 01.10.2004 по 30.09.2005 заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в бюджет наданими документами не підтверджується.
Крім того, судом встановлено, що акти перевірок містять тільки правові висновки про порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” та підсумкові показники, у зв'язку з чим у суду не має можливості встановити, на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені данні висновки.
З договорів зовнішньоекономічної діяльності, вбачається, що по їх закінченню замовнику передається результат їх виконання - технічна, наукова та інша документація, яка була передбачена у технічному завданні. Вказана документація відповідно пункту 1.36 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємству” підпадає під визначення „інжиніринг”. Інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).
Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки результат виконання договорів не споживається в момент здійснення певної дії, то відповідно до статті 837 Цивільного Кодексу України, результат виконання договорів підпадає під поняття „робота”.
Зі змісту висновку содово-бухгалтерської експертизи випливає, що доводи відповідача про заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок необґрунтованого застосування нульової ставки не підтверджується наданими документами. Розбіжності з актом в сумі 126904,00 грн. в сторону зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість утворилось за рахунок того, що відповідачем не прийнята нульова ставка по податку на додану вартість по роботам, наданим нерезиденту.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості тверджень, які містяться в акті перевірки, про необґрунтованість застосування позивачем нульової ставки з податку на додану вартість.
Також слід зауважити, що при дослідженні наданих податкових накладних: № 422 від 20.11.2003 та № 433 від 20.11.2003 було встановлено, що до складу податкового кредиту віднесені суми з озеленення прилеглої території.
Згідно підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджені зазначеними цим підпунктом документами.
Експерт дійшов висновку про правомірне віднесення до складу податкового кредиту суми 437,00 грн. по придбанню зелених насаджень, оскільки в наданих податкових накладних заповнені всі передбачені законом реквізити, є печатки та підписи особи, яка виписала податкову накладну.
Закон України „Про податок на додану вартість” містіть вимоги щодо права продавця на виписку податкової накладної, а не покупця. Покупець повинен тільки мати податкову накладну та відносити придбані товарно-матеріальні цінності до складу валових витрат, що і було належним чином виконане позивачем.
Отже, судова колегія вважає, що в акті перевірки необґрунтовано із складу податкового кредиту виключені суми, які підтверджені податковими накладними. Таким чином, відповідачем помилково були здійснені донарахування товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-російське підприємство „Бугаз" податку на додану вартість згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням № 134/650/10/23-1 від 20.03.2006 в сумі 126904,00 грн. і застосовані штрафні санкції в сумі 63452,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 187/1011/10/23-1 від 22.03.2005 в сумі 12490,21 грн. і застосовані штрафні санкції в сумі 6245,10 грн., що є підставою для визнання їх нечинними.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірне визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько-російське підприємство „Бугаз” податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумах 190356,00 грн. та 18735,31 грн.
Таким чином, невірне застосування Державною податковою інспекцією у місті Судак в Автономній Республіці Крим норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх нечинними.
Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Судак в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 у справі № 2-23/8534-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Г. Градова
Т.П. Фенько