донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.2006 р.                                                                                     справа №43/189

 

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

 

суддів

Волкова Р.В., Калантай  М.В.,

 

Судова колегія змінена Розпорядженням  першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від  09.10.06р.

 

при секретареві судового засідання

Черторижських К.І.

 

 

за участю представників сторін: Прокурор:

 

від позивача:

Гармашова І.В. - посвідчення №1004 від  15.08.96р. Панков К.М. - по Дов. №01-21-21 від 24.01.06р.,

 

від відповідача:

ОСОБА_2 - по Дов. НОМЕР_1,

 

3-я особа:                                 не з"явився

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ

 

 

на постанову  господарського суду

Донецької області

 

 

від	28.07.2006 року

 

 

по справі

№43/189 ( суддя Зубченко І.В.)

 

 

за позовом

Прокурора Артемівського району Донецької області м.Артемівськ ( далі - Прокурор) в інтересах держави у особі Артемівської районної державної адміністрації м.Артемівськ ( далі - Райдержадміністрація)

 

до  3-я особа

Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ (далі  ПП ОСОБА_1) Кодемської сільської Ради с.Кодема

 

про	стягнення заборгованості по орендній платі за землю у сумі 5196,56 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.07.2005 року.

 

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006року Прокурор звернувся до  господарського суду Донецької області в інтересах держави  у особі Райдержадміністрація з адміністративним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 укладеного між Райдержадміністрацією та фізичною особою -ПП ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 51,9656га, яка знаходиться в межах території Кодемської сільської Ради, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5196грн.56коп. з мотивів невиконання відповідачем умов договору щодо оплати орендованої землі.

Як на підставу та обґрунтування позовних вимог послався на результати проведеної Прокуратурою із залученням фахівців Артемівського районного відділу земельних ресурсів перевірки додержання вимог земельного законодавства в частині орендної плати за користування земельними ділянками на території Кодемської сільської ради, в ході якої виявлено, що землекористувач за користування земельною ділянкою орендну  плату не проводить, станом на 13.02.06р. має заборгованість у сумі 5195грн.56коп., ст..ст.90,95,158,211,211 Земельного кодексу України ( далі -ЗК України), ст..36-1 Закону України „Про прокуратуру”, які дають можливість дострокового  розірвання договору оренди в судовому порядку по вимозі однієї із сторін.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.07.06р. у справі  №43/189, ухваленою  суддею Зубченко І.В., позов задоволено повністю: розірвано договір оренди від 08.07.05р.  з підстав  невнесення відповідачем орендних платежів, що є порушенням вимог договору, стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь Райдержадміністрації заборгованість з орендної плати у сумі 5196грн.56коп.

За апеляційною скаргою ПП ОСОБА_1 на постанову господарського суду Донецької області від 28.07.06р. у справі №43/189 ухвалою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду  від 04.09.06р.  було відкрито апеляційне провадження в адміністративній справі, ухвалою від 13.09.06р. -закінчено підготовку скарги та призначено справу до апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови господарського суду попередньої інстанції з закриттям провадження у справі з підстав зазначених у ст..157 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАСУ) з посиланням на непідвідомчість даного спору адміністративному суду. Також вказує на порушення ст..71 КАСУ, та стверджує, що договір оренди земельної ділянки зареєстрований 08.07.05р.,  позов прокурором заявлено 11.05.06р., тому сума заборгованості ніяк не може бути рівною сумі орендної плати, яку орендар згідно п.2.3 Договору оренди, повинен вносити за рік.

 

У судовому засідання скаржник висловився на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі.

 

Прокурор, повноважний представник позивача просять залишити її без задоволення,  судовий акт -без змін з підстав наведених у запереченнях ДПІ на скаргу №01-1806-8вх. від 28.09.06р.

 

3-я особа не скористалася своїм процесуальним правом на участь її предстьавника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать повернення поштових повідомлень з відміткою про вручення їй  поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу не надав, ніяких додаткових документів та  клопотань на адресу суду на час розгляду справи не надійшло.

 

Оскільки, суд апеляційної інстанції не визнав явку СільРади обов”язковою, 3-я особа не скористалася своїм процесуальним правом щодо участі у судовому процесі і ця обставина не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги без її участі, судова колегія дійшла до висновку про можливість розглянути справу за  наявними в ній  документами відповідно до ст..ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.

 

Заслухавши доводи наведені прокурором, повноважними представниками позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи та  обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду  дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім су”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.

 

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

 

Спосіб та форма захисту права обирається суб”єктом звернення відповідно до ст..55 Конституції України. Позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого права у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, визначив предмет та підстави позову відповідно до статті 105 цього Кодексу і згідно зі  ст.71 має  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

 

Має місце твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права, оскільки на його думку, господарським судом порушено правило підсудності, крім того, останнім не було вжито заходів щодо  всебічного та об”єктивного розгляду справи, а саме, щодо визначення  розміру заборгованості, та дотримання правил підсудності.

 

 

 

 

 

Боржник  проти наявності боргу, його розміру не заперечував. Скаржник також не висловив та  не довів у скарзі бажаний на його розсуд розмір суми боргу.

 

Слід зазначити, що матеріали господарських справ свідчать про неоднозначність судової практики щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і  господарськими судами.

 

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

 

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАСУ)  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. 

 

Визначення поняття „справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 КАСУ, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб”єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 

Згідно з цією статтею Кодексу адміністративний договір -  це дво - або багатостороння угода, зміст якої  складають права та обов”язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб”єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

 

Необхідно звернути  увагу, що пріоритет визначення підвідомчості справ адміністративної юрисдикції належить Вищому адміністративному суду України, який відповідно до положень частини 3 статті 125 Конституції України є вищим судовим органом для спеціалізованих адміністративних судів.

 

Господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Позовна заява та апеляційна скарга розглянута  за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

 

За правилами ст..104 ГПК, так як і за правилами ст..202 КАСУ порушення або неправильне  застосування  судом норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення  призвело до прийняття неправильного рішення.

 

Разом з тим, згідно із ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

 

Відповідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

 

Як вбачається з матеріалів справи судом дотримано норми  процесуального законодавства.

 

Отже, у зазначеній апеляційній скарзі не наведено жодного порушення норм процесуального законодавства, які б були підставою для скасування судового рішення.

 

На думку судової колегії доводи скаржника зводяться до намагань надати перевагу його доводам над іншими, що суперечить вимогам  процесуальному законодавству.

 

Слід також зазначити, що в  апеляційній скарзі не наведено нового доказу, або обґрунтування, які б відповідно до предмету та підстав позову, потребували нового дослідження.

 

Як вбачається з позовної заяви, та встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу дострокового розірвання договору оренди землі через порушення, за твердженням позивача, орендарем зобов”язань за договором щодо платні за оренду землі.

 

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

 

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, а також ЗК України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

 

Як встановлено господарським судом,  між Райдержадміністрацією та відповідачем було підписаний договір оренди земельної ділянки від 08.07.05р., згідно п.2.2 якого термін оренди встановлено  5 років починаючи з дати його реєстрації, яка виділена ПП ОСОБА_1  в натурі і має площу 51,9656га,  яка знаходиться в межах території Кодемської сільської Ради Артемівського району. Вищезазначений договір було підписано  з боку орендодавця на підставі розпорядження Райдержадміністрації НОМЕР_3, нотаріально посвідчено і занесено в реєстр за НОМЕР_4 та  зареєстровано в Артемівському райвідділі ДРФДП „ЦДЗК”,  про що у  Державному реєстрі земель вчинено запис за НОМЕР_5.

 

Райдержадміністрація відповідно до зазначеного договору передала земельну ділянку саме ПП ОСОБА_1, що підтверджується актом прийому - передачі земельної ділянки, який є невід”ємною частиною договору оренди.

 

З 01.01.04р. відповідно до норм  Цивільного та Господарського кодексів України вирішується питання щодо виконання зобов”язань та  застосування заходів впливу на недобросовісну сторону договору.

 

Згідно зі ст..509 Цивільного кодексу України зобов”язання виникають з договору, або інших підстав, зазначених у ст..11 цього Кодексу. Відповідно до ст..525 Кодексу зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що за звичайно  ставляться.

 

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.

 

Відповідно до ст..611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов”язаннь настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, дострокове припинення.

 

Орендодавець свої зобов”язання виконав, відповідач користується спірною земельною ділянкою, проте  останнім не доведене виконання зобов”язань за платежем відповідно до договору.

 

Факт несплати орендної плати скаржник не заперечує. Обставини, за якими сплата не проводилась відповідно до п.2.3 договору значення не має.

 

Учасники згаданих відносин можуть змінювати встановлені ними за договором умови, наближати або віддаляти момент здійснення певних дій у часі, змінювати порядок та форму розрахунків у встановленому законом порядку якщо наведене не суперечить Закону, не порушує прав сторін, не суперечить цілям діяльності сторін та інтересам держави та суспільства. За  наведених скаржником обставин ніяких змін до договору не внесено.

 

З позовом у даній справі позивач звернувся  та предметом позову визначив: дострокове розірвання договору.

 

Згідно із ч.4 ст.31 Закону України  „Про оренду землі” № 161-ХІУ від 06.10.1998р. ( далі -Закон України №161-ХІУ від 06.10-.98р.), п.8.3 договору одностороння відмова від договору не допускається.

 

Зазначена заборона носить категоричний характер та не залежить, як від суті порушення  сторонами умов договору, так і від сторони, від якої власне і виходить відмова від договору.

 

Дострокове розірвання договору  можливе за невиконання орендарем зобов”язань щодо сплати орендної плати.  Згідно із п.5.3, п.5.4, п.5.5 договору дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої сторони за один місяць. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони вирішуються у судовому порядку.

 

Судом враховано, що відповідно до ст..32  Закону України  № 161-ХІУ від 06.10.1998р.   дострокове розірвання договору  може бути здійснене тільки за рішенням суду.

 

Позивачем доведено реагування  на порушення умов договору у відповідності із розділом 5 договору, ст..36 Закону України №161-ХІУ від 06.10.1998р.

 

Висновок суду щодо наявності підстав для дострокового розірвання договору є правильним. З приводу наведеного суду колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду в решті задоволення позову щодо дострокового розірвання договору  є таким, що ґрунтується на законі, фактичних обставинах.

 

Відповідно до умов договору встановлено орендну плату у грошовій формі,  визначено її розмір та  черговість платежів.

 

Згідно п.2.3 договору  орендна плата вноситься орендарем  у грошовому вигляді, складає  100грн. за 1га у рік всього  51, 9656 х 100,00 == 5196грн.56коп., періодичність внесення  орендної плати: щомісячно, рівними частками. Пункт  4.2 передбачає  зобов”язання  орендара  своєчасно сплачувати орендну плату.

 

Щодо визначення розміру заборгованості, то згідно до умов договору, акту  прийому-передачі, згаданий земельний учасник у користування був переданий відповідачу 08.07.05р. ( а.с.16) Договір укладено та нотаріально посвідчено 08.07.05р. За предметом позову борг Прокурором визначений станом на 13.02.06р. Виходячи із річної платні за землю 5196грн.56коп. та за умови її сплати щомісячно рівними частками, що складає 433грн.05коп.,  за УІІ -ХІІ 2005року 6місяців та  2-а місяці 2006 року мова може йти про заборгованість за 8 місяців з урахуванням часу звернення до господарського суду у травні 2006року, і має становити 3464грн.40коп.

 

Висновок скаржника про порушення господарським судом норм матеріального права в цій частині визнається таким, що заслуговує на увагу.

 

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету даного спору, судом першої інстанції відповідно до ст.86 КАСУ  не надана належна правова оцінка, тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду в решті визначення розміру боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку, таким, що не є законним. Предмет, підстави  та розмір позовних вимог позову прокурор не змінював.

 

Господарський суд дійшовши до висновку про дійсні права та обов”язки сторін за договором, зокрема, про існування заборгованості помилково виходив із тієї  суми, яку навів Прокурор, проте не перевірив фактичний її розмір.

 

Прокурор просив стягнути 5196грн.56коп., тобто річну плату. Разом з тим,  враховуючи час укладення договору передачі землі 08.07.05р. та визначення суми боргу станом на 13.02.06р., як зазначено,  цей борг складає    3464грн.40коп., є не сплаченим.

 

Юридична оцінка фактичних обставин судом першої інстанції не давала підстав для висновку щодо задоволення позову про стягнення боргу у зазначеній у  позові сумі.

 

З урахуванням викладеного апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 28.07.06р. у справі №43/189 зміні щодо суми боргу, яка підлягає примусовому стягненню і яка становить 3464грн.40коп.

 

Клопотань стосовно  розподілу судових витрат до суду не надходило, виходячи з цього згідно зі ст..97 КАСУ судовою колегією  питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207 п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,                                      

                                                        ПОСТАНОВИЛА:         

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ на постанову  господарського суду Донецької області   від 28.07.2006 року  у справі №43/189    задовольнити частково.                       

Постанову  господарського суду Донецької області   від 28.07.2006 року  у справі №43/189   змінити   в частині задоволення позову про стягнення орендної плати в сумі 5196грн.56коп.

Позов Прокурора Артемівського району задовольнити в  частині стягнення  заборгованості по орендній платі  в сумі 3464грн.40коп.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Артемівськ на користь Артемівської районної державної адміністрації м.Артемівськ орендну плату в сумі  3464грн.40коп.

Відмовити Прокурору Артемівського району в позові про стягнення 1732грн.16коп.

Тому, резолютивну частини постанови  господарського суду Донецької області від 28.07.2006 року у справі №43/189  викласти в такій редакції:

абзаци „2” і  „3” викласти в такій редакції:  „замість цифр 5196,56грн. - вказати 3464грн.40коп.”

 

Господарському суду Донецької області надати виконавчий лист.

 

Решту постанови господарського суду залишити без змін.

 

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України..

 

Постанова  виготовлена в повному обсязі 11.10.2006 року.

 

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

 

Судді:           Р.В.  Волков

 

          М.В.  Калантай

 

         

 

надруковано 9екз.

Прокурору-2екз.

позивачу-1екз.

відповідачу-1екз.

3-ій особі-1екз.

в справцу -1екз.

ГСДО-1екз.

ДАГС-2екз.