Справа №2-648/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                                                 УКРАЇНИ

Мотивоване

6 липня 2007 року Микитівський районний суд м.  Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О.,  при секретарі Кобзар Т.А.,  Батовріній О.Є,  за участю адвоката ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з дійсною заявою по спору,  що виник до ОСОБА_3,  в судовому засіданні підтримав первісно заявлені позовні вимоги та просить визнати за ним право власності на квартиру за АДРЕСА_1 на праві загальної сумісної власності з відповідачкою,  пославшись на наступне:

До 11.04.1992 року він з відповідачкою знаходився в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони тривалий час - до 26.03.2006 року продовжували проживати однією сім'єю за АДРЕСА_2,  вели сумісне господарство. Всі гроші,  що він заробляв за місцем роботи,  пенсію,  страхові виплати у зв'язку з втратою професійної працездатності він віддавав відповідачці на утримання сім'ї. Відповідачка за його дорученням отримувала у відділенні Ощадбанку кошти з його особистого рахунку.

Весь цей час відповідачка не працювала і знаходилась на його утриманні.

5 березня 2005 року відповідачка без його відома купила квартиру АДРЕСА_1.

Припускає,  що відповідачка придбала квартиру за рахунок його грошей,  які відкладала на ці цілі потайки від нього.

Вважає,  що оскільки тривалий час після розірвання шлюбу вони проживали однією сім'єю,  вели сумісне господарство,  то спірна квартира належить їм на праві загальної сумісної власності,  оскільки іншої письмової домовленості між ними не існує.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі за викладених вище підстав.

Відповідачка позов не визнала,  пояснивши,  що після розірвання шлюбу з позивачем вони дійсно тривалий час проживали в одній квартирі за АДРЕСА_2,  оскільки не мали окремого житла. Подружні стосунки вони не підтримували,  сумісне господарство не вели. Практично весь цей час вони сварились через те,  що позивач зловживав спиртними напоями,  неповажно відносився до неї та їхніх дітей,  неодноразово проявляв по відношенню до них агресію,  влаштовував скандали і бійки,  всі гроші,  що позивач заробляв і отримував як соціальні виплати,  він витрачав на власні потреби. Вона мала свій доход,  працюючи на продовольчому ринку. Позивач дійсно оформив на неї доручення на отримання грошей з його рахунку у відділенні Ощадбанку для того,  щоб вона сплатила комунальні послуги.

Через те,  що позивач створив неможливі для неї та її дітей умови проживання,  вона купила квартиру АДРЕСА_1. Ця покупка сталася з дозволу та за рахунок коштів їх з відповідачем дочки ОСОБА_5,  яка відкрила у відділенні Промінвестбанку рахунок на її ім'я,  на який певний час перераховувала гроші.

Свідок ОСОБА_6 пояснив,  що часто бував в квартирі,  де проживали сторони. Вони,  на його розсуд,  поводились як подружжя,  не сварились.

Свідок ОСОБА_5 пояснила,  що після розірвання шлюбу її батьки - сторони по справі проживали в одній квартирі АДРЕСА_2,  але як сторонні люди,  а не подружжя,  сумісного господарства не вели. Ніяких грошей не утримання родини позивач не виділяв. Батько постійно влаштовував сварки,  скандали,  навіть бійки. Життя в одній квартирі з позивачем було для відповідачки нестерпним,  тому вона (свідок) за власні кошти купила для матері квартиру. Позивач до цих грошей ніякого відношення не має.

Свідок ОСОБА_7 дав пояснення,  аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_8 пояснила,  що сторони тривалий час після розлучення проживали в одній квартирі. Проте сумісне проживання було неможливим,  через що відповідачка за рахунок коштів доньки ОСОБА_5 купила спірну квартиру.

Заслухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши надані сторонами докази по справі,  суд дістає наступних висновків:

Судом встановлено,  що після розірвання 11 квітня 1992 року шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони до 18.04.2006 року проживали в одній квартирі за АДРЕСА_2.

5.09.2005 року ОСОБА_3 купила спірну квартиру АДРЕСА_1.

Проаналізувавши надані сторонами письмові докази,  суд дістає висновку,  що не можна вважати спірне житло таким,  що придбане відповідачкою в період сумісного проживання з позивачем за наступних підстав:

По-перше,  ствердження позивача про те,  що після розірвання шлюбу вони з відповідачкою проживали однією сім'єю,  вели сумісне господарство,  не можна вважати доведеним,  оскільки в судовому засіданні як відповідачка,  так і свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_7,  які є дітьми сторін,  наполягали на тому,  що в одній квартирі сторони проживали вимушено,  протягом тривалого часу,  який обчислюється роками,  між сторонами мали місце вкрай неприязні стосунки. Цей факт також встановлений чинним рішенням Микитівського районного суду м.  Горлівки від 24.01.2007 року стосовно житлового спору між сторонами,  в мотивованій частині якого окремо зазначено,  що ОСОБА_9 створені умови,  що унеможливлюють сумісне проживання.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на пояснення свідка ОСОБА_6 як на підтвердження доводів про проживання з відповідачкою однією сім'єю на час придбання спірного житла,  виходячи з того,  що свідок не був близьким другом сторін,  його оцінка стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суб 'єктивною і спростовується поясненнями в якості свідків дітей сторін.

По-друге,  суд вважає доведеним позивачкою той факт,  що спірна квартира була придбана за особисті кошти її дочки ОСОБА_5 Цей факт,  окрім пояснень відповідачки та свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_5 також об'єктивно підтверджений інформацією Філії "Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.  Горлівка Донецької області",  з якої вбачається,  що дійсно на рахунок на ім'я ОСОБА_3 в період з 17.07.2003 р. по 31.12.2004 року надходили грошові кошти,  достатні для придбання нею квартири. На відміну від відповідачки,  походження цих коштів позивач не пояснив. Крім того,  придбання квартири відповідачкою було викликано саме неможливістю сумісного проживання з позивачем.  На цьому наполягала як сама відповідачка,  так і свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_5,  ОСОБА_8

За таких обставин суд вважає,  що не має підстав для задоволення позову,  у зв'язку з чим в позові слід відмовити.

Керуючись  ст.  ст.  208,  209 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

На рішення до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м.  Горлівки може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання на протязі 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження.