Справа №2-169/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі

головуючого             Катаєвої Е.В.

при секретарі                          Юзефович Ю.А.

за участю адвоката                 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі в залі суду №10 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2, Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, про визнання членом сім'ї, права користування квартирою, вселення, виселення, зняття з реєстраційного обліку, а також; за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської раді, ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні, визнання права власності на квартиру у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

26.04.1999 року до суду звернулась ОСОБА_1, після не одноразових змін, уточнень, підстав позовних вимог, посилаючись на статті 64, 156 ЖК України, статтю 1264 ЦК України просила визнати її членом сім'ї ОСОБА_4., право користування квартирою, и право власн вселити її, виселитиОСОБА_2, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1зазначив, що при виконанні посадових обов'язків дільничного лікаря, в серпні 1986 року вона познайомилась з ОСОБА_4., яка була одинокою бабусею. З березня 1992 року за проханням ОСОБА_4. стала проживати спільно з останньою у належній їй квартирі АДРЕСА_1. Разом з покійною вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, позивач сплачувала комунальні послуги, витрати, пов'язані з ремонтом квартири, здійснювала постійний догляд за ОСОБА_4., так як вона була хворою, знаходилась в скрутному матеріальному становищі через маленьку пенсію, а ОСОБА_1 отримувала пенсію і заробітну платню. Після смерті ОСОБА_4. поховала її і залишилась проживати в спірній квартирі. Також позивач просила скасувати реєстрацію права власності в БТІ за ОСОБА_2 її реєстрацію здійснено на підставі рішення Маліновського районного суду міста Одеси від 17.04.2003 року, скасованого 14.08.2003 року ухвалою судової палати з цивільних справ Верховного Суду України, виселити відповідачку, вселену у порядку виконання рішення 15.04.2004 року по справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_5про усунення перешкод, переглянутого 11.04.2005 року Маліновським районним судом міста Одеси (ухвала у т.3 а.с.59). У подальшому суд за заявоюОСОБА_2 залишив її позов до ОСОБА_5 без розгляду (т.4а.с.10)

Крім того, 22.06.1999 року до суду звернулась ОСОБА_2 яка після уточнень, доповнень позовних вимог просила суд визнати її утриманкою ОСОБА_4., яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на квартиру у порядку спадкування на підставі статті 531 ЦК УРСР від 1963 року, свої вимоги обґрунтувала тим, що з квітня 1997 року вона постійно проживала спільно з ОСОБА_4. у належній останній квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4. надавала їй утримання, яке було єдиним джерелом її існування, оскільки вона не мала прописки, що позбавляло її можливості отримувати соціальні допомоги по інвалідності. Втрата паспорту позбавила можливості ОСОБА_4. оформити заповіт на її користь. Так як вона є утриманкою ОСОБА_4., позивачка просила визнати право власності на спірну квартиру на підставі статті 531 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Справа судами розглядалась неодноразово, позови об'єднані і розглядались в одному провадженні.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, та пояснила, що зОСОБА_2 вона познайомилась при відвідуванні Храма, вона розповіла, що працювала вахтеним методом на атозбірному заводі, звільнилась, проживала у гуртожитку, а тепер їй проживати не має де і тому ОСОБА_1 як-то привела ОСОБА_2 до ОСОБА_4, запропонував, щоб остання дозволила проживати ОСОБА_2 у неї, допомагала по господарству, проте ОСОБА_4 категорично відмовилась та   просила   ОСОБА_1  ніколи   її   більш   не   приводити.   Вже   після   смерті   ОСОБА_4

2

ОСОБА_2 вселилась в спірну квартиру обманним засобом через незаконне рішення Маліновського суду.

ПредставникОСОБА_2 -ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, та пояснила, щоОСОБА_2 є інвалідом з 13.11.1996 року у зв'язку проживанням у Чорнобильській зоні. В Одесі ОСОБА_2 проживає постійно з 1993 року, так як вона працювала вахтеним методом і залишилась тут проживати по рекомендації лікарів, які забороняли їй виїзд в Звенігородку, яка в той час вважалась радіаційною зоною. З ОСОБА_4 ОСОБА_2 познайомилась через спільних знайомих і з квітня 1997 року за згодою та по наполяганню ОСОБА_4 перейшла проживати постійно до неї в квартиру.

Представник Одеської міської ради до судового засідання не з'явився, про день, час, місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області до судового засідання не з'явився, про день, час, місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, надіслав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12 дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що квартира АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_4. належала їй на підставі свідоцтва про право власності №9-29 від 15.02.1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження № 2529 (т. 1а.с. 8).

05.07.1998 року не залишив заповіту померла ОСОБА_4, 1920 року народження і після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вказаної вище квартири.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України, проте згідно прикінцевим і перехідним його положенням і у зв'язку з тим, що правовідносини між: сторонами виникли до вказаної дати, до них застосовуються правила Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, відповідно до статей 524-526 якого спадкоємство здійснюється згідно із законом, якщо воно не змінене заповітом. Час відкриття спадку -день смерті спадкодавця, по останньому відомому постійному місцю його проживання.

Однак до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4. ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, що підтверджується відповіддю Завідуючої Четвертої Одеської державної нотаріальної контори від 07.05.1999 року (т.1 а.с. 15)

Відповідно до частини 2 статті 555 ЦК України спадкове майно по праву спадкування переходить Державі якщо у спадкодавця не має спадкоємців ні за заповітом ні за законом.

Відповідно до статей 64 ч.1, 2, статті 156 ЖК України членами сім'ї наймача (власника будинку) можуть бути визнані особи, які постійно проживають з наймачем та ведуть з ним спільне господарство.

В силу пункту 2 частини 1 статті 256 ЦПК України суд може встановити факт перебування фізичної особи на утриманні. Стаття 531 ЦК УРСР передбачає спадкування за законом непрацездатними особами, які знаходились на утриманні померлого не менш одного року до його смерті.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в пункті 8 Постанови №5 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення", що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування, утриманець був працездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього не менше одного року.

З рахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що ні у ОСОБА_1, ні уОСОБА_2 право на квартиру не виникло і виникнути не могло, і тому їх позови задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить із наступного.

Обставини, на якіОСОБА_2 посилалась в обґрунтування своїх позовних вимог, спростовуються наступними доказами:

·  довідкою №757 від 05.10.1999 року про те, що пенсія ОСОБА_4. по втраті годувальника по лінії Міноборони України складала 79 гривен 59 копійок (т.1 а.с.54)

довідкою від 09.08.2000 року (т.1 а.с. 39) відповідно до якої ОСОБА_2 23.04.1954 року народження, в місті Ватутіно, Звенигородського району, Черкаської області, була зареєстрована в АДРЕСА_2, яка знялась з реєстрації 24.10.1997 року;

3

·  копією форми №1 наОСОБА_2, із якої вбачається, що вона на 1998 рік мала 3-х повнолітніх дітей - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2.ОСОБА_14, 1979 року (т.1 а.с. 69);

·  довідкою №74 від 04.03.2003 року, про те, щоОСОБА_2 з січня 1995 року по березень 1998 року проживала без реєстрації по вулиці Бондарева 54 у місті Одесі у гуртожитку Автозбірного заводу (а.с. 357 Т. 1)

-               довідкою Міської клініки №7 Ленінського району міста Одеси про те, що

ОСОБА_2 Г.С. з 14.03.1998 року по 20.04.1998 року знаходилась на стаціонарному

лікуванні (т.2 а.с. 15);

Судом не прийняті до уваги пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_10 оскільки вони спростовуються встановленими у судовому засіданні фактами. Крім того, свідки проживають далеко квартириОСОБА_4., дома у неї по їх поясненням бували рідко. Відносно пояснень свідка ОСОБА_9 необхідно також: зазначити, що жодного належного доказу відносно знаходження ОСОБА_4. на обліку у Червоному хресті та отримання адресної допомоги ні ОСОБА_2 ні її представник суду не надали.

Суд критично оцінює посиланняОСОБА_2 та її представника в обґрунтування факту знаходження на утриманні ОСОБА_4. на ту обставину, що вона не отримувала пенсію з липня 1997 року по вересень 1998 року, оскільки зазначене не свідчить про те, щоОСОБА_2 знаходилась на утриманні саме у ОСОБА_4. а також вважає не доведеним сам факт проживання з квітня 1997 року поІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_2  в квартирі АДРЕСА_1

Обставини, на які ОСОБА_1 посилалась в обґрунтування своїх позовних вимог, спростовуються наступними доказами:

· довідками №170, 171 від 01.04.1999 року про склад сім'ї та прописки в квартирі АДРЕСА_1, згідно якої за вказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_4., виписана 02.09.1998 року (т. 1 а.с. 5,9);

· копією договору купівлі продажу від 23.10.2001 року квартириАДРЕСА_2, із якого вбачається, що зазначена квартира належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради 27.03.1998 року, складалась із двох кімнат, загальною площею 43,8 кв.м. і в якій ОСОБА_1 до червня 1999 року була зареєстрована (т.1 а.с. 314), що не оспорює і сама ОСОБА_1;

Наведені судом докази спростовують також і пояснення свідків ОСОБА_16., ОСОБА_12., ОСОБА_11

Суд вважає, що ОСОБА_1 працюючи лікарем, на виконання своїх посадових обов'язків надавала ОСОБА_4. медичну допомогу, а поховання ОСОБА_4. за кошти ОСОБА_4. не свідчить про проживання з померлою однією сім'єю.

Суд критично ставиться до посилання ОСОБА_1 та її представника на договір „довічного утримання" від 24.04.1998 року (т.1 а.с. 10) так як він згідно до статей 48,59 ЦК УРСР є недійсним з моменту його укладання, що підтверджується рішенням Маліновського районного суду міста Одеси від 17.04.2003 року про відмову ОСОБА_4. у визнанні дійсним зазначеного договору, залишеним без змін Ухвалами апеляційної і касаційної інстанцій (т.1 а.с. 331, 367).

Судом безперечно встановлено, що в 1998 році ОСОБА_4. була 78 річною жінкою, пенсійного віку, яка хворіла на хронічні захворювання судинів головного мозку і теоретично не могла надавати постійну допомогу, яка б була основним джерелом засобу існування іншої особи. В той же час при наявності джерела існування - пенсії у розмірі 79 гривень 59 копійок, сама не потребувала такої допомоги.

Одночасно, суд виходячи із того, що при новому розгляді справи, після виконання рішення Ленінського районного суду міста Одеси від 14.05.1999 року про визнання договору довічного утримання укладеного 24.04.1998 року між ОСОБА_4. і ОСОБА_1 дійсним, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за останньою (т.1 а.с. 35), яке було скасовано Постановою Президії Одеського обласного суду від 15.03.2000 року (т.1 а.с. 23), а також Маліновського районного суду міста Одесу від 17.04.2003 року про визнання права власності за ОСОБА_2 яке було скасовано 14.08.2003 року ухвалою судової палати з цивільних справ Верховного Суду України та від 15.04.2004 року про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, переглянутого 11.04.2005 року Маліновським районним судом міста Одеси (ухвала у т.3 а.с. 59) суд відмовляє у задоволенні позовів позивачкам у повному обсязі, то в силу статті 380 ЦПК України вважає необхідним вирішити питання про поворот виконання зазначених рішень шляхом зобов'язанняОСОБА_2 та ОСОБА_1 знятись  з   реєстраційного  обліку  за  адресою:  АДРЕСА_1, виселитисьОСОБА_2 з спірної квартири, а також скасування реєстрації права власності на зазначену квартиру заОСОБА_2 в КП „МЕТІ та РОН".

На підставі викладеного, статей 524-526, 531, 555 ЦК УРСР від 1963 року, пункту 2 частини 1 статті 256 ЦПК України статей 64 ч.1, 2, статті 156 ЖК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 212-215, 380 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на утриманні ОСОБА_4, визнання права власності у порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1про визнання членом сім'ї ОСОБА_4, визнання права користування квартирою АДРЕСА_1, права власності на вказану квартиру, вселення, виселення, зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2.

Зобов'язати  ОСОБА_2   ОСОБА_1  знятись  з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_2 виселитись із квартири АДРЕСА_1.

Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1в КП „МЕТІ та РОН.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без посереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.